08 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/3187/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення та дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 таких періодів його трудової діяльності та навчання: з 08.07.1980 року по 27.04.1981 року - період роботи у Совхозі "40 лет Октября" тривалістю 09 місяців 20 днів; з 03.07.1986 року по 20.03.1987 року - період роботи в Совхозі "40 лет Октября" тривалістю 08 місяців 18 днів; з 02.02.1984 року по 24.06.1986 року - період навчання в Кримському технікумі гідромеліорації та механізації сільського господарства тривалістю 02 роки 04 місяців 23 днів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 12.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії, періоди: з 08.07.1980 року по 27.04.1981 року - період роботи у Совхозі "40 лет Октября" тривалістю 09 місяців 20 днів; з 03.07.1986 року по 20.03.1987 року - період роботи в Совхозі "40 лет Октября" тривалістю 08 місяців 18 днів. з 02.02.1984 року по 24.06.1986 року - період навчання в Кримському технікумі гідромеліорації та механізації сільського господарства тривалістю 02 роки 04 місяців 23 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення йому пенсії за віком, та прийняти у встановленому законом порядку рішення щодо призначення пенсії з дати виникнення права на її призначення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 08.01.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 063850006077 від 12.01.2024 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Позивач наголошує, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
На офіційну електронну адресу суду 05.04.2024 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на підставі поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 08.07.1980 по 27.04.1981, оскільки дата початку трудової діяльності «08.07.1980» не відповідає даті заповнення трудової книжки «16.07.1983»; з 01.09.1981 по 24.06.1986 згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки період перетинається з періодом проходження військової строкової служби; з 03.07.1986 по 20.03.1987, оскільки в даті наказу про призначення міститься виправлення, яке не завірено належним чином. В зв'язку з вищевикладеним вважає, що відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача. Страховий стаж позивача, складає 27 років 2 місяці 8 днів, що не дає підстав для призначення пенсії за віком. А тому, відмова у призначенні пенсії прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
У зв'язку із переїздом суду до нового приміщення у період з 10.04.2024 по 16.04.2024 у судді був відсутній доступ до КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-22В від 19.04.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.05.2024 по 15.05.2024.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 08.01.2024 позивач звернувся до управління з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після реєстрації за принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та винесено рішення від 12.01.2024 №063850006077 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачем в обґрунтування свого рішення зазначено, що згідно із наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 02 місяці днів. Наголошує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 08.07.1980 по 27.04.1981, оскільки дата початку трудової діяльності «08.07.1980» не відповідає даті заповнення трудової книжки «16.07.1983»; з 01.09.1981 по 24.06.1986 згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки період перетинається з періодом проходження військової строкової служби; з 03.07.1986 по 20.03.1987, оскільки в даті наказу про призначення міститься виправлення, яке не завірено належним чином.
Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2024 №0600-0218-8/5543.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як зазначалось, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 :з 08.07.1980 по 27.04.1981, оскільки дата початку трудової діяльності «08.07.1980» не відповідає даті заповнення трудової книжки «16.07.1983» та з 03.07.1986 по 20.03.1987, оскільки в даті наказу про призначення міститься виправлення, яке не завірено належним чином.
Надаючи оцінку рішенню відповідача в цій частині, суд враховує наступне.
На момент заповнення трудової книжки позивача вперше, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.06.1983 встановлено, що він наказом від 08.07.1980 №115-к зарахований робочим відділу №5 та наказом від 08.05.1981 року №82-к звільнений за ст.36 п.3 КЗпП УРСР (у зв'язку зі службою в армії) з 27.04.1981 року. Також, відповідно до записів №6 та №7 трудової книжки позивача він наказом від 03.07.1986 №146 "А" назначений монтером-наладчиком робочим відділу №1 та наказом від 17.03.1987 року №61-к переведений інженером - механіком відділу №4 з 20.03.1987.
Дані записи відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивач, а також присутні печатки та підпис керівника підприємства.
Також суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Також, в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачем вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, покладає надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки надані останнім документи містять усі необхідні реквізити та відомості, які дають право позивачу для зарахування спірних періодів до страхового стажу.
З огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 08.07.1980 по 27.04.1981 та з 03.07.1986 по 20.03.1987 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.09.1981 по 24.06.1986 згідно диплома НОМЕР_2 , оскільки період перетинається з періодом проходження військової строкової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно з пунктом «в» частини 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Суд наголошує, що відповідно до запису в трудовій книжці, позивач в період з 27.04.1981 по 30.05.1983 служив в армії, про що також свідчить військовий квиток НОМЕР_3 .
Також, відповідно до диплому НОМЕР_2 ОСОБА_1 встановлено, що з 1981 по 24.06.1986 позивач навчався в Кримському технікумі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Тому, на переконання суду, позивачем надано всі передбачені законодавцем документи, що підтверджують час проходження військової служби, необхідний для зарахування до страхового стажу, що дає право виходу на пенсію.
Водночас, відповідачами не надано будь-яких доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду строкової військової служби.
Суд зауважує, що хоч період служби та навчання перетинається, однак для зарахування в страховий стаж може бути зарахований як період проходження військової служби так і період навчання.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.01.2024 №063850006077 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення йому пенсії за віком, та прийняти у встановленому законом порядку рішення щодо призначення пенсії з дати виникнення права на її призначення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 08.01.2024 про призначення пенсії позивачу за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правову допомогу, до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги №25 від 30.01.2024, додаток до угоди, копію квитанції, платіжне доручення.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до справ незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін; позов носить немайновий характер.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 5 000,00 грн не є співмірним із складністю справи.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними та скасування рішення та дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 12.01.2024 №063850006077 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 08.01.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 08 липня 2024 року.
Суддя Л.А.Шуляк