Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 липня 2024 року Справа№200/3040/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач). У вищезазначений період, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося позивачу у не повному обсязі. У травні 2023 року позивачем було направлено заяву до відповідача з проханням надати відомості про виплачене грошове забезпечення та отримавши відповідні відомості про виплачене грошове забезпечення, позивачу стало відомо, що йому виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023). Позивач зауважив, що для вирішення спору він звернувся до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №200/2321/23 зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити йому їх недоотримані частини. Позивач зазначив, що 16.04.2024 року відповідачем на виконання рішення суду по справі №200/2321/23, було перераховано та виплачено грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік у загальній сумі 165553,18 грн., що підтверджується банківською випискою, проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою суду від 21.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та докази щодо викладених у відзиві обставин.
Про відкриття провадження у справі, учасники справи були повідомлені належним чином, відповідно до наявності у представника позивача адвоката Дяченко О.В. та відповідача зареєстрованого кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка де в графі «доставлено» зазначена дата 21.05.2024 року, тобто станом на цю дати, сторони по справі були ознайомлені про відкриття провадження по справі відповідно до ухвали суду від 21.05.2024 року.
Відповідно до ч.5 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п.37 підрозділу 2 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п.17 підрозділу 1 розділу III Положення «Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідною відміткою в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» - «наявність кабінету ЕС», відповідач - Військова частина НОМЕР_1 зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Як вже вище зазначалось, ухвалою суду від 21.05.2024 відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву та докази щодо викладених у відзиві обставин.
Станом на день розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Пояснень, заперечень, заяв та/або клопотань від відповідача станом на дату винесення рішення по справі, до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Як вже було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом при винесенні рішення по справі №200/2321/23 від 05 липня 2023 року, що з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).
Так, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) від 02.03.2023 року №99-ОС позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.02.2023 року № 80-ОС, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 02.03.2023 року.
Вказаним наказом наказано виплатити позивачу:
- компенсацію за не використану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів та за 2023 рік 5 календарних днів;
- грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку строком 14 календарних днів на рік як особі, що має статус учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021,2022, 2023 роки;
Вказаним наказом також встановлено, що грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік позивачу виплачена.
Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
За таким же принципом у 2023 році були обчислені: грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки; грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки; грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема архівними відомостями щодо позивача за період з січня 2023 року по травень 2023 року, та не заперечуються відповідачем.
Позивач не погоджувався із застосуванням відповідачем протягом спірного періоду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, оскільки вважав, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим, тобто в 2022 році величиною для обчислення мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» на 01.01.2022 року, а в 2023 році - встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» на 01.01.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі №200/2321/23 було вирішено - позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та виплатити йому їх недоотримані частини.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 року по справі №200/2321/23 постановлено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2023 року у справі № 200/2321/23 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2321/23 від 05.07.2023 року набрало законної сили 01.04.2024 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.
Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що 16.04.2024 року, відповідачем (Військовою частиною НОМЕР_1 ) на виконання рішення суду по справі №200/2321/23 було виплачено на користь позивача, недоотримані частини суми перерахованого його грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік шляхом урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у сумі - 165 553,18 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з карткового рахунку позивача за 16.04.2024 року.
Отже, спірним питанням в зазначеній справі є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого його грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року по справі № 200/2321/23.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із статтею 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ), сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Із норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Заробітна плата (грошове забезпечення), а у разі несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Із процитованих норм слідує, що заробітна плата (грошове забезпечення) у разі несвоєчасної виплати громадянам провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відповідна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19 вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що передбачено ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 викладено такі правові висновки: «Судова палата доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.».
Крім того, суд бере до уваги висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 06.03.2024 у справі № 200/15033/21 про те, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів… . Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У межах цієї справи суд, спираючись на преюдиційно встановлені у справі №200/2321/23 обставини, констатує несвоєчасність виплати позивачу грошового забезпечення у відповідному розмірі за період з 16.04.2022 по 02.03.2023.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 16.04.2024 здійснено зарахування на рахунок позивача сум грошового забезпечення у відповідному розмірі за період з 16.04.2022 по 02.03.2023 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року по справі № 200/2321/23.
Отже, несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення у відповідному розмірі відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням позивачеві грошового забезпечення за період служби, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати.
При цьому, компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», виплачується у разі порушення строків виплати доходу (грошового забезпечення), а не порушення строків виконання рішення суду.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виплачених 16.04.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №200/2321/23 та як похідна вимога, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виплачених 16.04.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №200/2321/23.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
В ухвалі суду при відкритті провадження по справі від 21.05.2024 року, судом було зазначено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах позовної заяви копією посвідчення учасника бойових дій від 27.07.2015 року виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 серії УБД №017253 - позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
З урахуванням вищенаведеного підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виплачених 16.04.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №200/2321/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 02.03.2023 року, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік виплачених 16.04.2024 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2023 року у справі №200/2321/23.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 липня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець