09 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4525/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання вчасної відповіді на скаргу вх.№К-2687/08.03 від 08.03.2024 та зобов'язання розглянути скаргу вх.№К-2687/08.03 від 08.03.2024 та надати з дотриманням порядку звернень, повну та обґрунтовану відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 08.03.2024 звертався до МОЗ України зі скаргою, надісланою на офіційну електронну пошту (moz@moz.gov.ua), яка була зареєстрована того ж дня за вх.№К-2687/08.03. Скарга обґрунтована тим, що управління охорони здоров'я Волинської ОДА здійснило неналежний розгляд скарги від 20.02.2024 вх.НОТ-11150 щодо відмови сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД» видати листок тимчасової непрацездатності, що виникла за кордоном на весь період проходження лікування та видачею листків непрацездатності, що не відповідають медичним документам. Однак станом на 24.04.2024 жодного повідомлення чи відповіді від відповідача на дане звернення позивач не отримував. Усі спроби самостійно дізнатися про причину затримки із розглядом скарги залишилися безрезультатними.
Позивач вважає, ненадання відповідачем обґрунтованої письмової відповіді за результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно порушених питань у скарзі від 08.03.2024, є проявом протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що має наслідком порушення права на охорону здоров'я та неможливість реалізації права на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині отримання належної допомоги по тимчасовій втраті працездатності. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та просила відмовити в задоволенні позову (а.с.18-20). В обґрунтування своєї позиції зазначила, що повторна скарга позивача від 08.03.2024, щодо неналежного розгляду Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА скарги позивача від 20.02.2024, надісланої МОЗ України листом від 23.02.2024 № 25-04/К-805//1941-зв Управлінню охорони здоров'я Волинської ОДА, зареєстрована посадовими особами Управління організаційного забезпечення МОЗ України - 08.03.2024 за вх.№ К-2687. Відповідачем опрацьовано скаргу та скеровано її до Волинської обласної військової адміністрації листом від 25.04.2024 вих.№ 03-06/К-2687//3897-зв з проханням розглянути в межах компетенції, вжити необхідних заходів реагування з одночасним повідомленням (направленням копії листа) скаржнику - ОСОБА_1 . Доказом отримання листа МОЗ України від 23.02.2024 № 25-04/К-805//1941-зв Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА є реєстраційно-контрольна картка від 25.04.2024, сформована головним спеціалістом відділу організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади ОСОБА_2 за допомогою автоматизованої системи діловодства «ДОК ПРОФ». Щодо доказів отримання скаржником ОСОБА_1 копії листа МОЗ України від 25.04.2024 вих.№ 03-06/К-2687//3897-зв зазначає, що відповідно до пункту 191 Інструкції з документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, затвердженої наказом МОЗ України від 15.02.2021 № 254, опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв'язку здійснюється службою діловодства у МОЗ України відповідно до договору між МОЗ України та АТ «Укрпошта» через відомість на просту письмову кореспонденцію, оплачену з використанням відбитків державного знаку оплати маркувальної машини.
Також, головним виконавцем скарги співробітником МОЗ України повторно надіслано 29.05.2024 на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь МОЗ України від 25.04.2024 № 03-06/К-2687//3897-зв. В свою чергу, Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА було розглянуто повторну скаргу ОСОБА_1 від 08.03.2024 за результатом розгляду підготовлено лист-відповідь від 22.05.2024 № 1580/16/2-24 та направлено скаржнику на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 Як повідомило Управління охорони здоров'я Волинської ОДА у робочому порядку, у зв'язку із перебоями у електропостачанні та проведенням ремонтних робіт, в електронній пошті не зберігся час відправлення в день формування відповіді на скаргу, а саме 22.05.2024. Однак, 29.05.2024 Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА повторно здійснено відправку листа на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1
Крім того, зауважує, що вирішення питань піднятих у повторній скарзі ОСОБА_1 від 08.03.2024, а саме «визнання незаконними результатів розгляду Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА - скарги від 20.02.2024 НОТ-11150, та повторний її розгляд; визнання незаконними дії сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД», а також голови ЛКК із зобов'язанням видати листок тимчасової непрацездатності за вказаний період» не належить до повноважень МОЗ України. З огляду на положення статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скаржнику, із вказаними проханнями слід звертатись у порядку підлеглості до Волинської обласної державної адміністрації, а у випадку незгоди з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
На підставі вищевикладеного, вважаємо, що у відповідності до вимог чинного законодавства України відповідачем правомірно було надіслано повторну скаргу ОСОБА_1 від 08.03.2024 для розгляду до Волинської обласної державної адміністрації, про що було проінформовано скаржника та ним було отримано відповідь від Волинської обласної державної адміністрації за результатами розгляду його скарги.
Також, звертає увагу суду, що неодноразові звернення (скарги) позивача ОСОБА_1 , від 15.12.2023, від 19.01.2024, від 25.01.2024, від 08.03.2024 стосуються одного і того ж питання та були розглянуті МОЗ України із наданням грунтовних відповідей із зазначенням, що порушені у скаргах питання не належать до повноважень МОЗ України та роз'ясненням законодавства щодо формування листків непрацездатності
У поданій відповіді на відзив від 03.06.2024 позивача заперечив доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові (а.с.60-62).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 08.03.2024 позивачем подано повторну скаргу до МОЗ України про визнання незаконними результати розгляду Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА скарги від 20.02.2024 НОТ-11150 та повторно її розглянути; визнання незаконними дій сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД» ОСОБА_3 , голови ЛКК Кузика В.М., та зобов'язання видати листок непрацездатності за період з 09.05.2023 по 28.05.2023, з 26.09.2023 по 15.10.2023, з 09.11.2023 по 27.11.2023 (а.с.7).
Вважаючи протиправну бездіяльність відповідача, у зв'язку із неотримання станом на 24.04.2024 відповіді ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює Закон України «Про звернення громадян».
Згідно з частини 1 статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання)і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частин 1, 9 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: - особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; - знайомитися з матеріалами перевірки; - подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; - бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; - користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; - одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; - висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; - вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: - об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов'язків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до МОЗ України подано повторну скаргу про визнання незаконними результати розгляду Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА скарги від 20.02.2024 НОТ-11150 та повторно її розглянути; визнання незаконними дій сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД» ОСОБА_3 , голови ЛКК ОСОБА_4 , та зобов'язання видати листок непрацездатності за період з 09.05.2023 по 28.05.2023, з 26.09.2023 по 15.10.2023, з 09.11.2023 по 27.11.2023.
Відповідачем листом від 25.04.2024 вих.№ 03-06/К-2687//3897-зв скаргу скеровано до Волинської обласної військової адміністрації з проханням розглянути в межах компетенції, вжити необхідних заходів реагування з одночасним повідомленням (направленням копії листа) скаржнику - ОСОБА_1 (а.с.25).
Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА було розглянуто повторну скаргу ОСОБА_1 від 08.03.2024 за результатом розгляду підготовлено лист-відповідь від 22.05.2024 № 1580/16/2-24 та направлено скаржнику на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27-28).
Суд зауважує, предметом позову, що розглядається в рамках даної справи, є саме протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо розгляду адресованої скарги.
В той же час, протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
У даному випадку суд не вбачає допущення з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо ненадання відповіді на повторну скаргу позивача, оскільки відповідач вчинив дії щодо аналізу інформації для опрацювання і надання відповіді, перенаправив скаргу для розгляду за належністю, про що повідомив позивачу у своєму листі.
Зокрема, Міністерство охорони здоров'я України у своїй діяльності керується Положенням про Міністерство охорони здоров'я України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) (далі Положення).
Згідно з підпунктом 17 пункту 4 Положення МОЗ відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МОЗ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Підпунктом 4 пункту 5 передбачено, що МОЗ з метою організації своєї діяльності: здійснює контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Відповідно до Переліку, Комунальне некомерційне підприємство «Турійський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Турійський ЦПМСД»), бездіяльності (дій) посадових осіб якого безпосередньо стосується скарга - не належить до сфери управління МОЗ.
Згідно з п.1.3 Примірного статуту Центру медико-санітарної допомоги, затвердженого наказом МОЗ 29.06.2011 № 384, Центр заснований на базі відокремленої частини комунальної власності (вказати територіальну громаду, у власності якої перебуває частка майна, переданого Центру), далі - власник. Представником власника є (вказати назву органу, до сфери управління якого належить Центр), далі - уповноважений орган управління.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, органом управління КНП «Турійський ЦПМСД» є засновник - Турійська селищна рада.
Завдання МОЗ стосовно закладів охорони здоров'я, в тому числі щодо КНП «Турійський ЦПМСД» полягають в забезпеченні в межах повноважень, передбачених законом, додержання права громадян на охорону здоров'я та прав пацієнта. (підпункт 10 пункту 4 Положення МОЗ).
Отже, вирішення питань піднятих у повторній сказі ОСОБА_1 від 08.03.2024, а саме: незаконні дії сімейного лікаря КНП «Турійський ЦПМСД» ОСОБА_3 , голови ЛКК ОСОБА_4 належить до повноважень Управління охорони здоров'я Волинської ОДА. Однак, у своїй скарзі позивач також зазначає і про незаконні результати Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА, яка на думку ОСОБА_1 полягає в неналежному розгляду його скарги.
Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до підпункту 1 та 2 пункту 4 Положення про Управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 31.01.2021 № 68, (далі - Положення № 68), основними завданнями управління охорони здоров'я є: забезпечення реалізації державної політики у галузі охорони здоров'я на території області; 2) управління закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і медичного забезпечення.
Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Положення № 68, Управління охорони здоров'я Волинської ОДА, відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання: здійснює державний контроль за дотриманням закладами охорони здоров'я норм, стандартів у межах визначених повноважень.
У відповідності до пункту 1 та 2 Положення Управління охорони здоров'я Волинської ОДА утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Волинської області забезпечує виконання покладених на нього завдань. Управління охорони здоров'я підпорядковується безпосередньо голові обласної державної адміністрації та підзвітне Міністерству охорони здоров'я України.
З урахуванням вищезазначеного, МОЗ правомірно було надіслано повторну скаргу ОСОБА_1 від 08.03.2024 для розгляду до Волинської обласної військової адміністрації, про що її було проінформовано та ним була отримана відповідь від Волинської обласної військової адміністрації за результатами розгляду його скарги.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших ущемлень прав та свобод позивача.
Як встановлено судом вище, звернення позивача було правомірно направлено за належністю до Волинської обласної військової адміністрації, оскільки вирішення зазначеного питання не належить до повноважень саме Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ України).
В той же час, суд враховує, що відповідь на скаргу позивача була надана Управлінням охорони здоров'я Волинської ОДА, у зв'язку з чим суд не може надавати оцінку змісту відповіді суб'єкта владних повноважень, який не є стороною у справі дії та/або бездіяльність, рішення якого не оскаржуються.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Резюмуючи викладене, відповідачем доведений факт дотримання норм чинного законодавства, натомість, вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011, а доказів понесення інших витрат не надано, підстав для присудження судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства охорони здоров'я України (01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський