08 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4735/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000097 від 02.02.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2023 між F.H.U. Auto Market Tomasz Cichecki (Польща) та ФОП ОСОБА_1 укладено контракт №1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує транспортний засіб Fuco, VIN code НОМЕР_1 , тип транспортного засобу Рефрежиратор в кількості 1шт.
ФОП ОСОБА_1 з метою декларування товару подав відповідачу митну декларацію №24UA205050007332U3 від 01.02.2024, вважає, що при цьому, під час митного оформлення до декларації митному органу було подано достатню кількість документів для завершення митного оформлення за першим методом, а саме: рахунок-проформу №3/12/2023 від 28.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 02.04.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 11.01.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 59E90E17BD2E від 01.02.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару/довідка про транспортні витрат 01.02.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 160 від 31.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 28.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №01/24 від 26.01.2024; інші некласифіковані документи (фото) від 01.02.2024; копію митної декларації країни відправлення № 24PL361010E0159852 від 19.01.2024; додаткову інформацію по випуску ТЗ від 02.02.2024; відомості щодо несправності ТЗ від 02.02.2024.
Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000097 від 02.02.2024.
Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, також, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. При цьому, в оскаржуваному рішенні не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу. Подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.
На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 15.12.2023 №UА204080/2023/026475, де вартість подібного товару становить 36 000,00 Євро.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило, сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 28.12.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою F.H.U. Auto Market Tomasz Cichecki (Польща) (продавець) було укладено договір (контракт) №1, згідно з яким продавець продає, а покупець купує транспортний засіб Fuco, VIN code TYBFECX1KLD02539, тип транспортного засобу Рефрежиратор в кількості 1шт, за цінами та на умовах, викладених в Додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно п 1.2 контракту загальна сума контракту становить 13 500 Євро. Пунктом 2.2 передбачено, що продавець здійснює поставку транспортного засобу протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця. Пунктом 2.3 передбачено, що транспортний засіб повинен бути готовий до відвантаження не пізніше 10.01.2024.
01.02.2024 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Вантажний фургон (рефрижиратор), що був у використанні. - марка: MITSUBISHI; - модель: FUSO CANTER; - номер кузова: НОМЕР_4 ; - загальна кількість місць, включаючи водія: 3; - призначення для використання по дорогах загального користування; - тип палива - дизельний; - тип двигуна - 4P10-NAT6; - об'єм двигуна - 2998 см. куб.; - потужність - 129 кВт; - колісна формула - 4*2; - рік виготовлення - 2020; - модельний рік - 2020; - повна маса -7490 кг.; - власна маса - 5002 кг» подав МД №24UA205050007332U3. Митна вартість товару становить 13 50,00 Євро, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 02.04.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 11.01.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 59E90E17BD2E від 01.02.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару/довідка про транспортні витрат 01.02.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 160 від 31.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 28.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №01/24 від 26.01.2024; інші некласифіковані документи (фото) від 01.02.2024; копію митної декларації країни відправлення № 24PL361010E0159852 від 19.01.2024; відомості щодо несправності ТЗ від 02.02.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: 1) додатки (специфікації) до контракту від 28.12.2023 №1; 2) інвойс від 19.01.2024 №1/01/2024 EXPORT, інформація про який наявна в митній декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24PL361010E0159852; 3) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (калькуляцію транспортних витрат, документи, що підтверджують суму фактично понесених витрат); 7) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На електронне повідомлення митниці позивач надав рахунок-проформу №3/12/2023 від 28.12.2023; додаткову інформацію по випуску ТЗ від 02.02.2024; переклад інвойсу № 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024 та одночасно повідомив митний орган листом № 02.02.2024, що ним було надано усі наявні у нього документи.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) за № UA205050/2024/000097 від 02.02.2024.
Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив: - продавець згідно Контракту від 28.12.2023 №1 (далі- Контракт) - F.H. U. Auto Market Tomasz Cichecki, а власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2020 NoFS570213 вказано LINDNER DAVID, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 11.01.2024 NoPC/ НОМЕР_5 - Cichecki Tomasz Michal; - в інвойсі від 11.01.2024 № 1/1/2024 EXPORT вказано термін оплати 7 днів (18.01.2024); - банківський платіжний документ від 02.01.2024 №59E90E17BD2E, який не може бути взятий до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (платіж здійснений раніше, ніж виписаний Інвойс) та не завірений банком. П.2.3 Контракту; - передбачено, що товар повинен бути готовим до відвантаження не пізніше 10.01.2024, тоді як інвойс виписаний 11.01.2024, а п. 1.1 контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує транспортний засіб за цінами та на умовах, викладених в додатка (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного контракту, додатків (специфікацій) не надано; - вартість товару згідно копії митної декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24PL361010E0159852 не відповідає вартості товару згідно інвойсу, а в копії митної декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24PL361010E0159852 вказано дату інвойсу (19.01.2024), відмінну від дати Інвойсу, згідно якого здійснюється митне оформлення товару (11.01.2024); - декларантом дано довідку про транспортні витрати б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.
Також у спірному рішенні вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД від 15.12.2023 №UА204080/2023/026475, де вартість подібного товару становить 36 000,00 Євро. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050007519U2 від 02.02.2024 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: за МД №24UA205050007332U3 декларантом позивача було подано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; декларацію про походження товару (Declaration of origin) 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 02.04.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 11.01.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару 59E90E17BD2E від 01.02.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару/довідка про транспортні витрат 01.02.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 160 від 31.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1 від 28.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №01/24 від 26.01.2024; інші некласифіковані документи (фото) від 01.02.2024; копію митної декларації країни відправлення № 24PL361010E0159852 від 19.01.2024; відомості щодо несправності ТЗ від 02.02.2024.
Додатково надано на електронне повідомлення митниці: рахунок-проформу №3/12/2023 від 28.12.2023; додаткову інформацію по випуску ТЗ від 02.02.2024; переклад інвойсу № 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024 та одночасно повідомив митний орган листом № 02.02.2024, що ним було надано усі наявні у нього документи.
На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом №1 від 28.12.2023 визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024, загальна вартість товару становить 13 50,00 Євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) № 1/1/2024 EXPORT 11.01.2024 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050007332U3 від 01.02.2024 (графа 22).
Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару, яка зазначена у митній декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24PL361010E0159852 та згідно інвойсу, не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що вартість товару у копії митної декларації країни відправлення від 19.01.2024 № 24PL361010E0159852 зазначена у статистичній вартості товару у валюті країни відправлення - тобто у польських злотих - 58 944 (з урахуванням курсової різниці).
Крім того, окремі недоліки у заповненні декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.
При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.
Суд зазначає, що статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку митна декларація країни відправлення не передбачена, а відтак не є первинним документом що надається до митного органу для підтвердження такої вартості.
Також суд не бере до уваги твердження митного органу, що банківський платіжний документ від 02.01.2024 №59E90E17BD2E не може бути взятий до уваги, як банківський платіжний документ, який стосується оцінюваного товару, так як не відповідає умовам оплати, вказаним в Інвойсі (платіж здійснений раніше, ніж виписаний Інвойс) та не завірений банком, оскільки у платіжному документі 59E90E17BD2E від 01.02.2024 у графі 70 вказано «за авто FUSO договір №1 від 28.12.2023», тобто зазначені номер та дата укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту. Платіжне доручення здійснене у євро в сумі 13 500 Євро, що відповідає умовам зовнішньоекономічного контракту та доданих до нього інвойсів. Оплата здійснювалась на основі попереднього рахунку (Рахунок-проформа) №3/12/2023 від 28.12.2023, який був долучений позивачем до митної декларації. Крім того, банківський рахунок продавця вказаний в договорі в рахунках та в платіжці є одним і тим же.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 420/1709/19 від 29.07.2020, відповідно до якої ВС зазначив: «Здійснюючи коригування митної вартості товару, контролюючий орган зазначив, що в поданих платником документах наявні розбіжності щодо умов оплати товару. Ці обставини нібито виключали можливість контролюючого органу перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом. Водночас, підтримуючи правомірність рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звернув увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складники митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів. якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості».
Таким чином, платіжний документ відповідає вимогам п.4 ч.2 ст. 53 МК України як банківський документ, що стосується товару, митна вартість якого визначається.
Щодо зауважень митного органу про те, що продавець згідно Контракту від 28.12.2023 №1 (далі- Контракт) - F.H. U. Auto Market Tomasz Cichecki, а власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.04.2020 № НОМЕР_2 вказано LINDNER DAVID, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 11.01.2024 NoPC/ НОМЕР_5 - Cichecki Tomasz Michal, то, на думку суду, така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару.
При цьому, суд зазначає, що директивою Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 “Про реєстраційні документи на транспортні засоби” визначено обсяг інформації, що повинна міститися в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави-члени Європейського Союзу.
Слід зазначити, що жодна з граф в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, не містить інформації про продавця.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядження транспортним засобом. (Директива Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 “Про реєстраційні документи на транспортні засоби”)
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості з гр.С1.1 ніяким чином не впливають на митну вартість, а тому не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Також суд не бере до уваги твердження митного органу про те, що декларантом надано довідку про транспортні витрати б/н, проте не надано належних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, з огляду на наступне.
Під час митного оформлення позивачем в частині витрат на перевезення товару були надано довідку про транспортні витрати від 01.02.2024 на доставку транспортного засобу Fuco, VIN code НОМЕР_1 , згідно якої вартість перевезення по маршруту Радомско (Польща) - м.п. Угринів (Україна) становить 391 Євро.
Суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які би спростовували б розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Також суд враховує, що перевізник, самостійно визначає розмір транспортних витрат по маршруту перевезення, додатково зазначивши що даний вантаж є консолідованим і жодних сумнівів щодо недостовірності наданої перевізником довідки у позивача не має.
Отже, враховуючи вищевикладене, з наданих під час митного оформлення товару документів підтверджувалася вартість товару та заявлені до митної вартості витрати пов'язані із транспортуванням. Зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом, а посилання митного органу на начебто розбіжності, які були відсутні свідчить, що останній діяв упереджено.
Щодо зауваження митного органу про те, що товар повинен бути готовим до відвантаження не пізніше 10.01.2024, тоді як інвойс виписаний 11.01.2024, то, на переконання суду, така обставина не впливає на митну вартість товару, крім того, той факт, що товар мав бути готовим на відвантаження 10.01.2024 не означає, що він мав бути поставлений до зазначеної дати, а лише вказує на те, що до даної дати він має бути підготовлений до відправки, а це не суперечить рахункам.
Таким чином, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
При цьому, суд зазначає, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд зауважує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунки-фактури (інвойс).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000097 від 02.02.2024 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 4 724,25 грн, сплачений відповідно до квитанцій від 11.04.2024 та від 08.05.2024.
Щодо стягнення витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 3 850,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами частин п'ятої восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на залучення перекладача долучено до матеріалів справи лише копію рахунку №10 від 28.02.2024 за переклад документів з нотаріальним засвідченням.
Однак, вказаний рахунок не підтверджує, що понесені позивачем витрати з перекладу документів пов'язані з розглядом даної справи, оскільки в рахунку не зазначено перелік документів, переклад яких здійснено, що не дає можливості суду ідентифікувати, які саме документи підлягали перекладу та чи відносяться вони до справи, що розглядається судом. Відтак, витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат саме у справі, що розглядається.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.
Однак, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подав суду будь-яких доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі.
Керуючись статтями 2, 72-77, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000019/2 від 02.02.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000097 від 02.02.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 724,25 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 25 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350; Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 3; код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя С.Ф. Костюкевич