08 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3881/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення на користь Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в сумі 242 900,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 16.08.2023 по 14.03.2024 на посаді курсанта.
16.08.2023 між позивачем та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби.
14.03.2024 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і відповідачем, був достроково розірваний та ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) №75 від 13.03.2024.
Позивач зазначає, що після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.
Харківським національним університетом Повітряних Сил відповідно до вимог «Порядку відшкодування витрат…» та «Порядку розрахунку витрат…» були розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в університеті з дня його зарахування до університету по день виключення зі списків особового складу університету. Сума заборгованості складає 242 900,95 грн.
ОСОБА_1 ознайомився із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в університеті, про що свідчить його власноручний підпис під загальним розрахунком за № 526 від 13.03.2024, проте добровільно відшкодувати витрати на його утримання в університеті не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування з університету відмовився, оскільки свій підпис під відповідним зобов'язанням не поставив.
Таким чином, відповідач обізнаний щодо обов'язку відшкодування витрат в разі дострокового розірвання контракту. Даний факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 в контракті про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, який містить відповідні положення та в рапорті щодо його відрахування.
З урахуванням вищенаведеного, не відшкодовані відповідачем на користь Харківського національного університету Повітряних Сил витрати, пов'язані з його утриманням в Університеті, - це не отримані державою в особі Міноборони України кошти на національну оборону, що, у свою чергу, завдає шкоди безпосередньо інтересам держави, стримуванню збройної агресії російської федерації та війні в цілому.
З урахуванням зазначеного, позивач, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с.22).
У відзиві на позовну заяву від 25.04.2024 відповідач проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, заперечив з огляду на наступне (а.с.26-42).
В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до загального розрахунку №526 від 13.03.2024 витрати, пов'язані з утриманням відповідача в університеті складаються з: витрат на виплату грошового забезпечення - 224 982,13 грн., продовольчого забезпечення - 11394,04 грн., речового забезпечення - 00,00 грн., медичного забезпечення - 691,39 грн., перевезення до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 00,00 грн., оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 5833,39 грн.
Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби. Таким чином, підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат на виплату грошового забезпечення відсутні, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.
Крім того, представник відповідача зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що відповідачеві запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати, також не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем таких витрат. У наявному в матеріалах справи загальному розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , у графі "Зобов'язуюсь добровільно відшкодувати витрати на моє утримання в університеті не пізніше п'ятнадцяти днів з дати видання наказу про моє відрахування" відсутній підпис відповідача. Зазначає, що саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавцем пов'язано можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування в судовому порядку.
Однак, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту вручення відповідачу під підпис або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про зобов'язання протягом визначеного строку з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати, з зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів.
Відсутність зазначених доказів дає підстави для висновку, що відповідачу не запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у даній справі, відтак у позивача не виникає права на звернення з даним спором до суду.
Крім того, вказав, що відповідач ОСОБА_1 з 27.02.2021 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , від спільного подружнього життя у них народилась дитина ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Отже, на підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що грошове забезпечення відповідача, яке він отримував від позивача є спільним майном подружжя.
Враховуючи вищенаведені обставини, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 16.08.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Військового начального підрозділу закладу вищої освіти (а.с.15-16).
Однією з умов контракту є добровільне взяття на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) (п.3).
05.02.2024 ОСОБА_1 подав на ім'я начальника навчального курсу Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба рапорт про відрахування у зв'язку з власним небажанням продовжувати навчання (а.с.14).
Наказом начальника Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) №75 від 13.03.2024 солдата ОСОБА_1 , курсанта 614 навчальної групи 1-го курсу (набору 2023 року) факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпунктів 3.2 та 3.8 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 №490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 14.03.2024 наказано припинити чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Разом з тим, наказано стягнути суму у розмірі 242 900,95 грн. за період навчання в університеті, відповідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Суму у розмірі 242 900,95 грн. внести до книги обліку нестач університету (а.с.8).
13.03.2024 посадовими особами відповідача складено загальний розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №526 на загальну суму відшкодування у розмірі 242 900,95 грн. Як слідує з даного розрахунку відповідач був ознайомлений з ним під власний підпис 14.03.2024, однак у графі «Зобов'язуюсь добровільно відшкодувати витрати на моє утримання в університеті не пізніше п'ятнадцяти днів з дати видання наказу про моє відрахування» підпис відповідача відсутній (а.с.17).
Станом на день розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази повного або часткового відшкодування відповідачем коштів в сумі 242 900,95 грн.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина четверта статті 2 Закону України«Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною шостою статті 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (надалі по тексту також - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Так, відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти від 12.07.2006 №964 (далі Порядок №964).
Пунктом 1 Порядку №964 передбачено, що цей порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (надалі, також - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі витрати).
В силу вимог пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку №964).
На виконання вищевказаного пункту 3 Порядку №964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ від 16.07.2007 за №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі Порядок №419/831/240/605/537/219/534).
Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначено, що даний Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (надалі по тексту також - міністерства) витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.
Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 вказаного Порядку зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 Порядку).
В той же час, пунктом 7 Порядку №964, визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Відтак, Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба відповідно до вимог Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534 розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, загальна сума яких склала 242 900,95 грн: по грошовому забезпеченню 224 982,13 грн; по продовольчому забезпеченню 11 394,04 грн; по речовому забезпеченню 00,00 грн; по медичному забезпеченню 691,39 грн; по перевезенню до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 00,00 грн; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 5 833,39 грн, що підтверджено загальним розрахунком №526 від 13.03.2024 (а.с.17).
Повертаючись до фактичних обставин у справі, як слідує із змісту абзацу шостого пункту 1 Контракту, відповідач взяв на себе обов'язок добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
Проставлений підпис ОСОБА_1 у вказаному контракті від 16.08.2023 (а.с.15-16) свідчить про ознайомлення останнього, станом на момент укладення контракту, про обов'язок відшкодування таких витрат у разі виникнення вищевказаних обставин, а особиста обізнаність відповідача із загальним розрахунком №526 від 13.03.2024 про визначену загальну суму розрахунку витрат вказує на несплату в добровільному порядку (не пізніше 15-ти днів з дати видання наказу про відрахування) коштів в розмірі 242 900,95 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не відшкодовано у добровільному порядку витрати в розмірі 242 900,95 грн, пов'язані з утриманням під час навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, то суд вважає підставним звернення університету до суду із вказаним позовом, у спосіб визначений частиною десятою статті 25 «Про військовий обов'язок і військову службу».
З огляду на вказане, вимоги позивача до ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, як і доказів оскарження суми витрат, що підлягає відшкодуванню, відповідач суду не надав.
Відтак, відповідач, не зважаючи на взятий на себе обов'язок з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час проходження військової служби (навчання), будучи ознайомленою про необхідність такого відшкодування, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним твердження позивача про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 є спільним майном подружжя, а тому не підлягає до відшкодування, оскільки позивач при укладенні контракту від 16.08.2023, вже перебував у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.33) та був ознайомлений з умовами контракту в якому у п.3 чітко прописано зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту або невиконання освітньої програм (індивідуального навчального плану) (а.с.15 зворот).
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На думку суду, оскільки у даній справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 914,81 грн. (а.с.5) з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 162, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, в розмірі 242 900,95 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот) гривень 95 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба (61023, місто Харків, вулиця Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя А.Я. Ксензюк