08 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4621/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії №057350003151 від 05.03.2024;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після досягнення пенсійного віку, а саме 27.02.2024 звернулася за місцем проживання до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із необхідними документами. 05.03.2024 позивач отримала рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №057350003151 про відмову у призначенні пенсії. Пенсійний орган не зарахував до страхового стажу усі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 14.09.1982, оскільки на титульній сторінці записи не завірено печаткою підприємства; не врахував довідку №376 від 07.10.2020, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи; не врахував період роботи з липня 1990 по 01.06.1994 відповідно до довідки №111 від 15.10.2020, оскільки підставою при прийнятті на роботу зазначено відомості по заробітній платі.
ОСОБА_1 вважає, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправно не зараховано до страхового стажу усі періоди роботи відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки є формальним недоліком, за який не несе відповідальність працівник. Крім того, неврахування періоду трудової діяльності до страхового стажу суперечать нормам пенсійного законодавства та порушує право на належний соціальний захист.
Разом з тим, позивач вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а певні недоліки щодо її заповнення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.28).
У відзиві на позов (а.с.31-33) відповідач позовних вимог ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік та відсутності документу, який засвідчує місце реєстрації заявниці. Так, страховий стаж роботи позивача становить 15 років 26 днів. До страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 14.09.1982, оскільки на титульній сторінці записи не завірено печаткою підприємства; довідку №376 від 07.10.2020, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи; період роботи з липня 1990 по 01.06.1994, відповідно до довідки №111 від 15.10.2020, оскільки підставою при прийнятті на роботу зазначено відомості по заробітній платі; не надано документ, що засвідчує місце реєстрації особи згідно пункту 2.22 Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 26.11.2005.
Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, які видані підприємством на підставі первинних документів за час виконання робіт та довідки про перейменування (реорганізацію) підприємств (установ).
З наведених підстав відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вона підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.37-38).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.02.2024 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому надала відповідні документи (а.с.58-58зворот).
05.03.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення №057350003151 про відмову у призначенні пенсії (а.с.12). Вказане рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу заявника не зараховано всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 14.09.1982, оскільки на титульній сторінці записи не завірено печаткою підприємства; довідку №376 від 07.10.2020, оскільки відсутня інформація про звільнення з роботи; період роботи з липня 1990 по 01.06.1994, відповідно до довідки №111 від 15.10.2020, оскільки підставою при прийнятті на роботу зазначено відомості по заробітній платі. Не надано документ, що засвідчує місце реєстрації особи згідно п.2.22 Постанови правління Пенсійного фонду України від 26.11.2005 №22-1 (а.с.12, 46).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2024 року мали особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періодів роботи позивача за даними трудової книжки НОМЕР_4 від 14.09.1982, в якій на титульній сторінці записи не завірено печаткою підприємства.
Однак суд зазначає, що згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Враховуючи вищенаведені приписи Інструкції №58 та беручи до уваги досліджені судом письмові докази, слід дійти висновку про те, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.13-17) заповнені всі поля правильно. Так, записи в трудовій книжці про роботу за періоди трудової діяльності з 04.08.1982 по 23.02.2012 позивача відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працювала позивач та відбитки печаток підприємств. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.
Суд зазначає, що в силу пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки, оскільки в даному випадку записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі.
Відсутність на титульній сторінці зазначеної трудової книжки печатки підприємства не вказує на недійсність усього документа та не може позбавляти позивача права на врахування внесених до її відомостей періодів роботи до страхового стажу.
Крім того, суд враховує, що позивач вжила усіх можливих заходів для підтвердження трудового стажу, звернувшись до Трудового архіву Олександрійвської селищної ради Донецької області та Об'єднаного трудового архіву селищної, сільських рад Олександрівського району Донецької області, які у своїх архівних довідках від 07.10.2020 №376, 377 та від 15.10.2020 №111 зазначили про відпрацьовані періоди роботи та отриману заробітну плату (а.с.9-11).
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на врахування зазначених у ній періодів роботи до страхового стажу.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17, від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17.
Водночас не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивачем не надано документ, що засвідчує місце реєстрації особи, оскільки з розписки-повідомлення, доданої до заяви про призначення пенсії (а.с.58зворот), вбачається що ОСОБА_1 подала паспорт громадянина України, а також довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.54), в якій вказується фактичне та зареєстроване місце проживання.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, доказів того, що ГУ ПФУ в Запорізькій області таким правом не скористалося, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об'єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , до страхового стажу при призначенні пенсії за віком та відмови у призначенні пенсії за віком за вказаних обставин вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 05.03.2024 №057350003151 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача усі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05 березня 2024 року №057350003151 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м.Запоріжжя, просп.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій