Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/679/24
Провадження № 1-кп/499/91/24
Іменем України
10 липня 2024 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150020000462 від 04.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення ч.5 ст.407 КК України
Ухвалою судді призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню №62024150020000462 від 04.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення ч.5 ст.407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 з утриманням його на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді дизеліста - електрика відділення матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 13.03.2024 близько 22:05 год. самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_2 , яка розташована в АДРЕСА_2 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв'язку із введенням на території України воєнного стану) до 14.04.2024 ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 24.05.2024 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.07.2024 включно із визначенням застави у сумі 60560 гривень.
У зв'язку з продовженням існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися, виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений проти задоволення даного клопотання заперечувала, та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор наполягав на задоволенні клопотання.
Розглянувши заявлене клопотання прокурора та заслухавши думку учасників процесу прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України суд під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У вичинені злочину обвинувачується: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді дизеліста - електрика відділення матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 24.05.2024 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.07.2024 включно із визначенням застави у сумі 60560 гривень.
27.06.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 переданий до Іванівського районного суду Одеської області.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою судом враховується у своїй сукупності пред'явлення особі обвинувачення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду. Ризик можливого переховування від суду, є те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжкого злочину та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від п'яти до десяти років позбавлення волі), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, на утриманні немає малолітніх дітей, тобто, фактично не має сталих соціальних зв'язків, що також дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. ОСОБА_4 будучи обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, може незаконно впливати, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, які є співслужбовцями обвинуваченого, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України, При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлюючи, що за військослужбовцями закріплена зброя та боєприпаси може використати їх, задля залякування свідків та/або в інших злочинних цілях.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що місцем реєстрації ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 . В разі обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у останнього з'явиться можливість незаконно впливати на свідків та переховуватись від суду.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
При цьому судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, яка встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Обґрунтована підозра у вчинені кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин, це впливає з рішення Європейського суду з прав людини (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997 р., § 57).
Вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечепорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32 Series А, № 182).
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Летельє проти Франції звернув увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тобто, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Аналогічне ствердження є й у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Прітті проти Сполученного Королівства, де йдеться мова про те, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або, навіть, для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до висновку про неможливість жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Продовження застосування запобіжного заходу, який є найбільш суворим видом (тримання під вартою), враховуючи обставини справи, на даному етапі, є виправданим. Позаяк існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не має.
Продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою та не змінюючи його на менш суворий, суд вважає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відтак, наявні усі підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу обвинуваченому: ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб.
За правилами частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи обставини справи та тяжкість правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
На переконання суду, внесення застави саме у такому розмірі дасть змогу гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Крім того в судовому засідання під час перевірки правильності визначення підсудності даного кримінального провадження судом встановлено, що згідно обвинувального акту місцем вчинення кримінального правопорушення є с.Радісне військова частина НОМЕР_2 , яка розташована в Одеській області.
Прокурором в судовому засіданні було повідомлено, що вказана військова частина знаходиться в АДРЕСА_2 , тому він просить направити зазначену справу до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності, так як зазначене кримінальне провадження було помилково направлено до Іванівського районного суду Одеської області.
Захисник обвинуваченого погодилась з прокурором щодо помилкового визначення підсудності даного кримінального провадження.
Ч.1 ст. 32 КПК України, згідно якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, та якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
П. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (частина 2 статті 34 КПК).
Суд погоджується із посиланнями прокурора, щодо тієї обставини, що місце вчинення правопорушення не є територія Березівського (Іванівського) району, а територія Одеського району Одеької області і як наслідок необхідно застосувати положення ч.1 ст. 32 КПК України, згідно якої кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
У відповідності до п. 6 ч. 2ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення.
Згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Враховуючи наведене, заслухавши думку учасників кримінального провадження, з метою недопущення порушення правил територіальної підсудності, з урахуванням правил, визначених ст.32,34,615 КПК України, суд вважає необхідним направити дане кримінальне провадження до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності в порядку ч.2 ст.34 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,338,369,370 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч.4 ст.407 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб тобто до 08 вересня 2024 року.
На підставі частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Сплата застави проводиться на рахунок:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945
Код банку отримувача (МФО) 820172
Банк отримувача ДКСУ,
АДРЕСА_3 платежу застава за ОСОБА_4 .
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язок прибувати до суду за першою вимогою, не відлучатися із Одеської області, без дозволу суду, прокурора, повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи, здати на зберігання відповідному державному органу паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а також утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у випадку невиконання покладених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 3 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Направити подання до Одеського апеляційного суду про передачу кримінального провадження №62024150020000462 від 04.04.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у вчинені кримінального правопорушення ч.5 ст.407 КК України на розгляд іншого, ніж Іванівський районний суд Одеської області, місцевого суду.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
СуддяОСОБА_6