Справа №:755/10736/24
Провадження №: 6/755/929/24
"05" липня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши матеріли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити готівкою» за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про заміну сторони виконавчого провадження,
заявник звернувся до суду із заявою за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування підсудності поданої заяви Дніпровському районному суду м. Києва заявник посилається на те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21, за місцем виконання відповідного рішення.
Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви та доданими до неї документами, суд приходить висновку про те, що позовна заява не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, виходячи з такого.
Відповідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За нормою частини 2 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Виконавче провадження відкрито стосовно боржника ОСОБА_1 , яка за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру значиться зареєстрованою у Покровському районі Донецької області.
Згідно положень пункту 3 частини 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) викладено наступний правовий висновок: «Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.».
Отже, за змістом частини 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відтак, місцем виконання виконавчих документів є місце провадження дій з їх примусового виконання.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання виконавчого документа не з місцем знаходження кабінету/офісу державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а саме з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.
Таким чином, місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем та місце виконання виконавчого документа можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Оскільки боржник зареєстрована за адресою у Покровському районі Донецької області, тому на вказану територію місця проживання боржника розповсюджується територіальна юрисдикція Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
В свою чергу, до матеріалів заяви не додано жодних доказів того, що на території Дніпровського району м. Києва проводяться будь які виконавчі дії в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «незалежний і безсторонній суд, встановлений законом», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктивної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц).
Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про необхідність передати заяву по цій справі на розгляд до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
За наведених обставин, керуючись ст. ст. 124, 125 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 3, 4, 23, 31, 32, 263, 353, 354, 355, 446 ЦПК України,-
Передати цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити готівкою» за участю заінтересованих осіб ОСОБА_1 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про заміну сторони виконавчого провадження на розгляд до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.Є.Арапіна