08.07.2024 Справа №607/19744/23 Провадження №2-др/607/63/24
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.,
з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гриців Ольги Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2024 у справі №607/19744/23, позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без розгляду.
20.06.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гриців О.Я. подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій остання просить ухвалити додаткове про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в користь ОСОБА_1 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви вказує, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2024 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором б/н від 06.02.2014, залишено без розгляду. Разом з тим, відповідач, з вказаним рішенням не погоджується, вважає його таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права, не законним і не обґрунтованим, оскільки суд безпідставно, з порушенням вимог ст. 257 ЦПК України, залишив позов без розгляду за заявою сторони позивача, а відтак відповідач вважає, що з позивача необхідно стягнути понесені нею витрат, що пов'язані з розглядом справи у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.06.2024, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гриців О.Я. про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Гриців О.Я. не з'явились, однак адвокат Гриців О.Я. подала заяву про розгляд справи за відсутності заявника, у якій вказала, що заяву ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Суд вважає, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а відтак розгляд справи слід провести за його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду заяви, що узгоджується із ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку:
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У статті 142 ЦПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
За змістом частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 135-142 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Отже, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Подібні висновки викладені у постанові ОП ВС КГС у справі №910/7169/18 від 17.03.2023
Оскільки чинне процесуальне законодавство не містить визначення поняття «необґрунтовані дії позивача», суд виходить із дозволених меж реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Указані вище обставини дають підстави дійти висновку, що зловживання процесуальними правами - це умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Так само згідно роз'ясненнями, викладеними у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Таким чином для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2020 у справі № 758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18, від 02.11.2022 у справі № 440/296/19.
Разом з тим, у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу розмірі 40 000,00 грн, заявник не зазначила, які дії позивача у справі №607/19744/23 були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду. При цьому, посилання адвоката Гриців О.Я. у заяві на факт незгоди сторони позивача із рішенням суду про залишення позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» без розгляду та на загальні норми ЦПК України, а також приєднання до заяви копії договору про надання правової допомоги від 16.01.2023 та акту виконаних робіт від 19.06.2024, не є таким обґрунтуванням та підставою для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених нею витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Водночас, залишення заяви без розгляду у зв'язку з поданням заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом
З огляду на вищевикладене, вивчивши доводи та мотиви заяви про компенсацію судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідачем не доведено, що такі витрати виникли внаслідок необґрунтованих дій позивача в ході розгляду справи чи зловживання ним процесуальними правами, а тому у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гриців О.Я. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 142, 260, 354,355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гриців Ольги Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 08.07.2024.
Головуючий суддя Н. Р. Кунець