05.07.2024Справа №607/14789/24
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -
Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12024211040001634 від 04.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт (шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження) на автомобіль Opel Zafira, р.н. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 та який був вилучений 04.06.2024 року під час огляду місця ДТП.
Клопотання обґрунтовано тим, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, передбаченим статті 98 КПК України, тому арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, для проведення усіх необхідних експертиз, інших слідчих дій, для дослідження усіх обставин справи, а незастосування арешту даного майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування може призвести до приховування, пошкодження, зникнення даного майна або знищення слідової інформації на ньому.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання без її участі.
Власник майна, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, що в силу вимог частини першої статті 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024211040001634 від 04.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом того, що 04.07.2024 близько 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем Ореї Zafira, р.н. НОМЕР_4 та рухаючись в дворі будинку АДРЕСА_2 , здійснив наїзд на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий стояв на самокаті в межах проїзної частині дороги. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
04.07.2024 під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено автомобіль Ореl Zafіra, р.н. НОМЕР_1 , який поміщено на територію спецмайданчика для утримання транспортних засобів ГУНП в Тернопільській області, що за адресою: м. Тернопіль, вул. Бережанська, 44Б.
Постановою слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 05.07.2024 вказаний автомобіль визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_3 , власником автомобіля Ореl Zafіra, р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно пункту 1 частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно з частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із частиною одинадцятою статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи те, що вказаний транспортний засіб зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а відтак є доказом вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку, що з метою запобігання його втрати чи зникнення, а відтак - необхідності збереження речового доказу у кримінальному провадженні, беручи до уваги, що обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, клопотання прокурора необхідно задовольнити, наклавши арешт на майно, так як незастосування арешту може призвести до зникнення такого майна чи знищення слідової інформації на ньому.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді. Більше того, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази (якою вони вилучені), покладено під час досудового розслідування обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність, а тому, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання в цій частині.
Одночасно роз'яснюю, що згідно статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 167, 170, 172-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт (шляхом заборони користування, розпоряджання та відчуження) на автомобіль Opel Zafira, р.н. НОМЕР_4 , 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
В задоволенні решти клопотання - відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1