Справа №:755/15011/18
Провадження №: 1-кс/755/2321/24
"04" липня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018100040006405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,-
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва, з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018100040006405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Мотивуючи клопотання, прокурор посилається на те, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018100040006405 від 05.07.2018 за ч. 4 ст. 190 КК України, за фактами заволодіння невстановленими особами рядом квартир у місті Києві, які можуть належати територіальній громаді міста Києва як від умерлих спадщина. Під час досудового розслідування було встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 первинно було зареєстровано 11.03.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за ОСОБА_5 на підставі договору дарування квартири від 29.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 під № 1962.
Згідно цього договору ОСОБА_7 подарував цю квартиру ОСОБА_5 29.10.2004.
Згодом право власності на зазначену квартиру було зареєстровано 17.03.2021 за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2021, зареєстрованого під № 90 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 .
За змістом цього договору ОСОБА_5 як продавець продав, а ОСОБА_8 купила вказану квартиру. Від імені покупця ОСОБА_8 діяв ОСОБА_9 . Продавець квартири володів нею на підставі договору дарування квартири від 29.10.2004.
Проте, договір дарування від 29.10.2004 є підробним та ніколи не укладався з боку померлого ОСОБА_7 з огляду на таке.
Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило окружну прокуратуру про те, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 припинено з 24.02.2010; документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса передано до Київського державного нотаріального архіву.
За інформацією Київського державного нотаріального архіву у справі 02-03 «Договори відчуження квартир та документи, на підставі яких вони посвідчувались» том №7 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 29 жовтня 2004 року за реєстровим №1962 запис про посвідчення договору дарування квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відсутній.
Згідно інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 01.05.1993 державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району міста Києва.
02 вересня 2021 року Дніпровська окружна прокуратура отримала висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 17476/17477/21-33 від 19.08.2021. Предметом дослідження експертизи є спеціальний бланк нотаріального документу серія ВВО №170524, на якому викладено текст договору дарування квартири від 29.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 під № 1962, сторонами якого вказані ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдарований), предмет договору - квартира АДРЕСА_1 .
Висновком експертів серед іншого встановлено, що вказаний спеціальний бланк нотаріального документу серія ВВО № 170524 не відповідає аналогічним нотаріальним бланкам, що виготовляються на замовлення Міністерства юстиції України.
Зазначений вище висновок експерта підтверджує той факт, що за своє життя ОСОБА_7 не висловлював волевиявлення щодо розпорядження власним майном та не дарував спірну квартиру ОСОБА_5 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_7 20.02.1998 залишив заповіт на цю квартиру на ім'я своєї дружини ОСОБА_10 , яка 16 січня 2015 року подала до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини. Однак, отримати відповідні документи про право власності не змогла, оскільки померла ~12 червня 2018 року (актовий запис про смерть №10974 від 03.07.2018). Останні оплати за житлово-комунальні послуги надійшли у травні 2018 року.
Таким чином, згідно законодавства України, ОСОБА_10 на момент своєї смерті була власницею зазначеної квартири на підставі того, що отримала її у спадок, хоч й не отримала відповідно документу про це. Враховуючи те, що після смерті ОСОБА_10 ніхто спадщину не отримав, вказана квартира, згідно ст. 1277 ЦК України та ст. 338 ЦПК України, має бути визнана від умерлою спадщиною і перейти до територіальної громади міста Києва.
Однак, невстановлені на цей час особи незаконно заволодію нею шляхом реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На підставі цього ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва № 755/15011/18 від 05.04.2021 накладено арешт на вказану квартиру.
З метою захисту права власності територіальної громади столиці окружна прокуратура звернулась до суду із відповідною позовною заявою про витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року у справі №756/9859/21 задоволено позовну заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації, визнання спадщини відмерлою та витребування майна - квартири АДРЕСА_1 .
Вказане рішення набрало законної сили 11.02.2024 та 04.06.2024 державним реєстратором право власності на вказану квартиру зареєстровано за Київською міською радою.
Також до окружної прокуратури надійшов лист Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2024 № 056-3495 із проханням вжити заходів щодо зняття арешту з вказаної квартири, оскільки у ньому відпала потреба.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав своє клопотання та просив суд задовольнити його з наведених мотивів.
Вивчивши клопотання з додатками, вислухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.
Вивченням матеріалів по розгляду клопотання прокурора встановлено, що Дніпровським УП ГУНП в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100040006405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва № 755/15011/18 від 05.04.2021 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому, з метою захисту права власності територіальної громади столиці окружна прокуратура звернулась до суду із відповідною позовною заявою про витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року у справі №756/9859/21 задоволено позовну заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації, визнання спадщини відмерлою та витребування майна - квартири АДРЕСА_1 .
Вказане рішення набрало законної сили 11.02.2024 та 04.06.2024 державним реєстратором право власності на вказану квартиру зареєстровано за Київською міською радою.
Разом з тим, до окружної прокуратури надійшов лист Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.06.2024 № 056-3495 із проханням вжити заходів щодо зняття арешту з вказаної квартири, оскільки у ньому відпала потреба.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з положеннями ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме чи рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, манові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визнано необхідність арешту майна.
Разом з тим, відповідно до положень ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
З урахуванням викладеного, положень кримінального процесуального кодексу України, передбачених ст.131 КПК України, що визначають мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якою є досягнення дієвості цього провадження, враховуючи, що на даний час потреба в подальшому накладення арешту на квартиру відпала, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018100040006405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 169-174, 369, 371, 372, 376, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018100040006405 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 05.04.2021 року, а саме з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 231237180000).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: