26.06.2024 Справа №607/3900/24 Провадження №2/607/1513/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Крупи А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Черніцького Івана Романовича до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за розпискою від 21.12.2022 у розмірі 195000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату подання позовної заяви складає 7464600,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.12.2022 позивач позичив відповідачу 70000 доларів США, про що того ж дня відповідачем надано письмову розписку. Відповідач зобов'язався повернути борг до 17.04.2023 без сплати процентів. У разі порушення терміну повернення коштів, відповідач повинен сплатити також проценти у розмірі 500 доларів США за кожен день прострочення, починаючи з 17.04.2023. Однак, у встановлений строк та в подальшому відповідач борг позивачу не повернув. З урахуванням нарахованих на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України процентів, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 195000,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату подання позовної заяви складає 7464600,00 грн.
Ухвалою судді від 07.03.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2024, яке відкладено на 26.06.2024, у зв'язку із неявкою відповідача.
У судове засідання 26.06.2024 позивач не з'явився, однак його представник адвокат Черніцький І.Р. попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити. Також, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання суд не повідомив.
Тому, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.12.2022 відповідач позичив у позивача 70000,00 доларів США, про що свідчить складена та підписана того ж дня відповідачем письмова розписка.
Згідно розписки, відповідач зобов'язався повернути позичені кошти до 17.04.2023 без відсотків.
Другим абзацом розписки передбачено, що у випадку прострочення терміну, відповідач зобов'язується повернути вказану суму із врахуванням відсотків 500$ за кожен день прострочення починаючи з 17.04.2023.
Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до вимог ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановленні договором.
За нормами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач належним чином не виконав своє зобов'язання згідно договору, а саме не повернув борг у встановлений у розписці строк. Цей борг не повернутий відповідачем позивачу і станом на день розгляду справи, про що свідчить наявність у позивача оригіналу розписки, яку представник позивача надав суду.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не надав суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.
Предметом позики у даній справі є долари США. У той же час, грошовою одиницею України є гривня (частина перша статті 99 Конституції України). Але Основний Закон не встановлює заборони використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Тобто, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на території України за номінальною вартістю (частина перша статті 192 ЦК України), тоді як обіг іноземної валюти регламентований законами України.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), однак не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі суми позики, а саме 70000 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на день звернення із позовом до суду (20.02.2024), який складає 38,28 грн за 1 долар США, становить 2679600,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за порушення виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Згідно із наданою позивачем розпискою, укладений між сторонами договір позики був безпроцентним, так як відповідач (позичальник) зобов'язався повернути позику до 17.04.2023 без відсотків. А у випадку прострочення сплатити окрім боргу відсотки 500$ за кожен день прострочення починаючи з 17.04.2023.
Отже, вказані у розписці відсотки є відповідальністю боржника за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
В Україні з 24.02.2022 по цей час діє воєнний стан. Отже, у задоволенні позову в частині стягнення процентів за порушення грошового зобов'язання (125000 доларів США) слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід також стягнути 5434,87 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно до задоволеної частини позову (70000 / 195000 х 15140).
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 21.12.2022 у розмірі 70000,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на день звернення із позовом до суду (20.02.2024) складає 2679600,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5434,87 грн.
У задоволені решти вимог позовної заяви відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Повний текст рішення складено 05.07.2024.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук