09.07.2024 Справа №607/9693/24 Провадження №2-а/607/231/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кондрат Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1957022 від 20 квітня 2024 року,
30.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1957022 від 20.04.2024 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою серії ЕНА №1957022 від 20 квітня 2024 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з тим, що він рухаючись в м. Тернополі по вул. Об'їзна рухався зі швидкістю 77 км/год при дозволеній максимальній швидкості 50 км/год. Однак, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення ним п. 12.9 (б) ПДР в контексті перевищення швидкості. Зокрема, вказує, в що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Позивач зазначив, що з урахуванням тієї обставини, що докази щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху його автомобіля - відсутні, а тому постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1957022 від 20 квітня 2024 року є протиправною, не ґрунтується на належних доказах, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.
03.06.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, із змісту якого вбачається, що відповідач позов не визнає та заперечує проти нього, оскільки візуальна інформація відеофіксації відображає факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а також місце вчинення такого правопорушення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позову заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачених ч. ч. 1, 2, 3 і 5 ст. 122 КУпАП.
У ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція) передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення ( п. 2 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до положень п. 4 розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пункт 8 розділу ІІІ Інструкції передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути заслухана, досліджені докази і вирішені клопотання (п. 9 розділу ІІІ Інструкції).
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом встановлено, що 20.04.2024 командиром взводу №1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 була винесена постанова серії ЕНА №1957022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 20.04.2024 о 12 год. 56 хв. в м. Тернополі по вул. Об'їзна, 6, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam II LTI 20/20 ТС00835, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
З метою забезпечення безпеки дорожнього руху на дорогах встановлюється безпечна та максимальна швидкість з якою дозволено рухатися транспортним засобам на певних ділянках доріг.
Відтак, згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 12.9.б) Правил дорожнього руху, визначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
З матеріалів справи вбачається, що швидкість руху транспортного засобу «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 , було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008352. Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, внесені до оскаржуваної постанови.
За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam II отримав сертифікат перевірки типу від 26 грудня 2018 року № UA.TP.001 241-18 Pev.0., який дійсний до 26.12.2028, та відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та вимогам технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом відповідності № UA.TP.001 22 054-20 від 23.12.2020.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29494 чинного до 27.11.2024, встановлено, що засіб вимірювальної техніки лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LT1 20/20 TruCam II № ТС008352 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, при цьому діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі +2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.
Відповідно до листа начальника відділу №22 Іващенко А. ДП «Укрметртестстандарт» №22-38/42 від 03.09.2021, лазерний вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Тому, твердження позивача про неправомірність використання приладу TruCAM в ручному режимі є не обґрунтованими.
Враховуючи наведене, показники приладу TruCam LTІ 20/20 ТС можуть бути допустимим доказом у даній справі про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №1957022 від 20.04.20224 вбачається, що до постанови додається відео з НК 472422 та фото порушення. З дослідженого у судовому засіданні фотознімку з приладу TruCam LTI 20/20 ТС008352 (файл 1713617814_W2200_0420_125654) вбачається, що приладом зафіксовано рух транспортного засобу MAZDA номерний знак НОМЕР_1 зі швидкістю 77 км/год. Поміряна дистанція: 191.1 м.
Суд враховує, що після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Таким чином, лише за умови стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості та за умови фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування.
В даному випадку, на момент фіксації перевищення дозволеної швидкості руху (фотографування), технічним приладом зафіксовано швидкість руху транспортного засобу «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 , який згодом було зупинено працівниками поліції, тому посилання позивача на відсутність відеозапису з приладу TruCam, не спростовує факту порушення позивачем вимог п. 12.9 (б) ПДР України, що в даному випадку є доведеним.
Доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейський не вправі використовувати пристрій TruCAM в ручному режимі, спростовується положеннями ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», які дозволяють застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом із відзивом представником Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП було надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського №472422 з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 20 квітня 2024 року о 12 годині 56 хвилин в м. Тернополі по вул. Об'їзна, 6, керував транспортним засобом «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками патрульної поліції.
Також, відеозаписом зафіксовано, що працівник патрульної поліції, підійшов до ОСОБА_1 , повідомив йому причину зупинки, показав відео з приладу TruCAM, на якому зафіксоване його правопорушення, а саме, що він рухався зі швидкістю 77 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год, що перевищує дозволену швидкість руху на 27 км/год.
В подальшому, працівником управління патрульної поліції в Тернопільській області було повідомлено ОСОБА_1 , що відносно нього буде винесена постанова, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також роз'яснено водію його права, передбачені ст. 268 КУпАП та право на оскарження зазначеної постанови протягом десяти днів.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано фотознімок з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam (широта 49° 31'49.7” N 25° 37' 10.6E), з якого вбачається, що фіксування швидкісного режиму позивача відбувалось саме в населеному пункті Тернопіль. При перенесенні вказаних координат за допомогою загальнодоступних карт Google Maps цілком можна встановити, що прилад знаходився в межах населеного пункту Тернопіль. При цьому, як вбачається із фотознімку з приладу TruCam, відстань від приладу до автомобіля, яким керував позивач становила 191.1 м, а відтак і сам автомобіль позивача знаходився в межах населеного пункту.
Аналіз усіх наявних в справі доказів, дає підстави стверджувати, що факт перевищення встановленого обмеження швидкості автомобілем позивача ОСОБА_1 , доведений в повній мірі. Позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували правильність результатів здійснених технічним засобом вимірювань швидкості та правильність використання вказаного приладу, результат якого зафіксовано на долученому до матеріалів справи фотознімку з приладу TruCam LTI 20/20 ТС008352.
Щодо посилань позивача на ту обставину, що позивач рухався в потоці автомобілів, а тому йому дивно, що інспектор не зупинив інші машини, так як дистанція між ними під час руху була практично незмінною, суд зазначає наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів.
Відповідно до листа-роз'яснення Державної Служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 16.06.2010 № 4/4-2327 виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно експертного висновку від 24.12.2020 року №04/05/02-3561 (термін дії висновку до 24.12.2025 року), експертного висновку від 24.12.2020 року №04/05/02-3562 (термін дії висновку до 24.12.2025 року) виданих Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (адміністрація держспецзв'язку) програмне забезпечення лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ, може використовуватися для розшифрування (перегляду) на ЕОМ змісту файлу, що зафіксовані Лазерним вимірювачем.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год, тобто при результаті замірів швидкості 77 км/ год приладом вже врахована похибка. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи фотознімку, отриманого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС008352, курсор приладу чітко наведений на транспортний засіб позивача марки «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 . Вказаний фотознімок суд вважає належним та допустимим доказом у справі.
Враховуючи наведене, судом достовірно встановлено, що прилад TruCAM зафіксував швидкість саме автомобіля позивача.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та, зокрема, швидкісного режиму у населеному пункті.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Оцінюючи докази в сукупності, суд вважає доведеним та таким, що не викликає обґрунтованого сумніву про те, що ОСОБА_1 20 квітня 2024 року керуючи автомобілем марки «MAZDA CX-9» номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті м.Тернопіль, по вул.Об'їзна, 6 рухався із швидкістю 77 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Інспектор патрульної поліції мав законні підстави для зупинки транспортного засобу, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу, щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова серії ЕНА № 1957022 від 20 квітня 2024 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Також відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати, а саме судовий збір йому не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.7, 9, 122, 125, 247, 251, 252 КУпАП, суд,
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1957022 від 20 квітня 2024 року, залишити без змін.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Копію постанови направити сторонам у справі.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, адреса місця знаходження: вул.Котляревського, 24, м.Тернопіль.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич