Справа № 570/2723/24
провадження № 6/570/67/2024
07 червня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
pозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником,
покликаючись на відступлення прав вимоги, представник правонаступника стягувача ОСОБА_1 у поданій 30 травня 2024 року заяві просить замінити стягувача АТ "ІДЕЯ БАНК" на ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" за правом грошової вимоги до ОСОБА_2 .
Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з'явилися.
Вказаний представник заявника у поданій до суду заяві просить здійснювати розгляд заяви у його відсутність.
За таких умов, суд у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд даної заяви у їх відсутність та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
28 листопада 2018 року пПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинив виконавчий напис № 2415 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ "Ідея Банк" 15 613,75 грн. за кредитним договором № Z20.120.12101 від 22 липня 2016 року.
Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження № 57958351 за вищезазначеним виконавчим документом.
15 листопада 2023 року згідно із Договором факторингу № 15/11/23 АТ "Ідея Банк" відступило ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_2 за кредитним договором № Z20.120.12101 від 22.07.2016.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
П.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов"язків - є договори та інші правочини
Ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов"язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов"язання. Ст.514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов"язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов"язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов"язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст.516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов"язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст.519 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно із ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. На підставі ч.5 вказаної статті у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Суд, дослідивши надані матеріали справи, вважаючи їх достатніми для винесення рішення, аналізуючи встановлені обставини та відповідні норми права, прийшов до таких висновків.
Згідно з ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини, де вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Це є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до вимог Закону.
Верховний Суд у постанові 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18) дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Виходячи зі змістуст.512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13).
Виходячи із вказаних норм, зокрема, п.1 і 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Унаслідок такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Норма ст.442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Спірні правовідносини виникли через реалізацію стягувачем права на заміну однієї із сторін виконавчого провадження її правонаступником.
Оскільки укладені договори про відступлення прав вимоги не визнано судами недійсними і їхня недійсність не встановлена законом, тому вони підтверджують переуступлення прав вимоги та спонукають до забезпечення здійснення заміни сторони її правонаступником.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.512, 514 ЦК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, у зв?язку із доведенням факту відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за правочином, що надає новому кредитору право звернення до суду із заявою про заміну стягувача на стадії виконання виконавчого напису нотаріуса, керуючись статтею 442 ЦПК України, суд вважає, що заява підлягає до задоволення.
З огляду на викладене, керуючись ст.442 ЦПК України, суд
задоволити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СУПЕРІУМ" про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником,
Замінити вибулого стягувача - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ: 42024152, місцезнаходження: Узвіз Вознесенський 23-А, м.Київ) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №2415 від 28 листопада 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ідея Банк" 15 613,75 грн. за кредитним договором № Z20.120.12101 від 22.07.2016.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кушнір Н.В.