Справа № 569/15731/23
1-кп/569/680/24
10 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисників обвинувачених - адвокатів - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022180000000029 від 25.04.2022 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2,ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 201-2, ч. 2 ст. 255 КК України, -
На розгляді у Рівненському міському суді перебуває вказане кримінальне провадження.
Під час розгляду обвинувального акту, прокурор ОСОБА_20 подав письмове клопотання про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби строком на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор покликається на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник в судовому засіданні не заперечили щодо задоволення клопотання прокуурора.
Інші учасники кримінального провадження в судовому засіданні розгляд вказаного клопотання покладають на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно, повно, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що 25.01.2023 ухвалою Рівненського міського суду відносно ОСОБА_6 змінено запобіжний захід, обраний раніше слідчим суддею Рівненського міського суду 29.12.2022 у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, у зв'язку із порушенням обов'язків встановлених судом на тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому було змінено ухвалою Рівненського міського суду від 09.02.2024 на цілодобовий домашній арешт.
Ухвалою суду від 15.04.2024 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який судом було прожовдено востаннє до 29.07.2024.
Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року у справі №1-28/2017 «Щодо відповідності Конституції України положення 3 речення ч. 3 ст. 315 КПК України», суд зазначив: Україна є демократичною, правовою державою; в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (ст. ст. 1, 3 ч. ч. 1,2 ст. 8, ч.1 ст. 55, ч. 1 ст. 24 Основного Закону України).
Відповідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням домашнього арешту підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з того, що даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж домашній арешт не встановлено, а також приймає до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, тяжкість покарання за вчинення, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується.
Так, запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_21 , які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. Суд вважає, що із врахуванням тяжкості інкриміниваних обвинуваченому злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, вчинення інших кримінальних правопорушень.
З часу обрання даного запобіжного заходу по даний час ризики, які виправдовують застосування до обвинуваченого домашнього арешту, не відпали.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу не встановлено.
У справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, наявність постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність на утриманні пристарілої матері, як апотребує стороннього догляду.
Суд вважає, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження такого запобіжного заходу, як домашній арешт є належним чином обґрунтовані та мотивовані.
При цьому, з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, доцільним є покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177- 179, 181, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, терміном 60 днів, з .10.07.2024 до 08.09.2024 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки, визначені ухвалою суду від 15.04.2024.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, визначити до 08.09.2024 року включно.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити Рівненському РУП ГУНП в Рівненській області (м. Рівне, вул. Героїв поліції, 4).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подано під час подачі апеляційної скарги на судове рішення.
Головуючий суддя -