Справа № 569/8130/24
09 липня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Дащук І.І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання,
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_3 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 193 128 грн. 88 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до житлового приміщення, що по АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є малолітніми дітьми. Відповідач ОСОБА_2 не оплачує послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого за нею станом на 01 квітня 2024 року утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 193 128 грн. 88 коп.
29 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнала частково в розмірі 46 075 грн. 81 коп.
Зазначає, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулось до суду з позовом 25 квітня 2024 року, при цьому пред'явивши до неї вимоги щодо стягнення боргу з грудня 2009 року по квітень 2024 року, поза межами строків позовної давності. Борг може бути стягнутий з неї лише за останні три роки. Тому сума заборгованості, яка може бути пред'явлена до стягнення, за теплопостачання з квітня 2021 року по квітень 2024 року (за три роки) складає 32 511 грн. 90 коп., за гаряче водопостачання з квітня 2021 року по квітень 2024 року складає 27 278 грн. 24 коп. Суму заборгованості, яка нарахована з грудня 2009 року по квітень 2021 року, вона не визнає, так як остання пред'явлена з пропуском строку позовної давності.
Крім того, в квартирі відсутній лічильник споживання гарячої води і нарахування оплати проводилось по кількості осіб, які проживали та були зареєстровані в квартирі. До позовної заяви позивачем надано адресну картку по квартирі АДРЕСА_1 , в якій вказано, що ОСОБА_6 , основний квартиронаймач, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 з 17 грудня 2018 року не проживає в квартирі і знята з реєстрації, ОСОБА_8 згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2023 року визнаний таким, що втратив право на житло, і знятий з реєстрації в квартирі 10 січня 2024 року.
Відтак, позивач нараховує оплату за гаряче водопостачання на всіх членів сім'ї, які фактично не проживали в квартирі і не користувались гарячою водою. Сума заборгованості по гарячому водопостачанню з квітня 2021 року по квітень 2024 року складає 27 278 грн. 24 коп. Це заборгованість, яка товариством нарахована на 5 осіб. Тобто на кожного члена заборгованість складає 5 455 грн. 48 коп. В період з квітня 2021 року по квітнень 2024 року в квартирі не проживали: ОСОБА_7 (не проживала і знята з реєстрації по квартирі 17 грудня 2018 року); ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_8 (згідно рішення суду від 14 листопада 2023 року визнаний таким, що втратив право на житло і в квартирі не проживав). Тобто заборгованість з квітня 2021 року по квітень 2024 року за осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нарахована безпідставно. На двох осіб сума заборгованості за вказаний період складає 10 911, 28 грн. За рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2023 року ОСОБА_8 визнаний таким, що втратив право на житло. З листопада 2023 року по квітень 2024 року нарахована заборгованість, як за особу, яка проживала в квартирі, і ця сума складає 2 803,053 грн. Хоча до прийняття судом рішення ОСОБА_8 не проживав в квартирі з 2005 року. Тому нарахування заборгованості за гаряче водопостачання на осіб, які фактично не користувались цією послугою і не проживали в квартирі, в загальному розмірі 13 714,33 грн. є безпідставним.
11 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якій зокрема вказує, що станом на сьогодні споживач за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , не відключений від системи централізованого опалення та зобов'язаний здійснювати оплату за надані позивачем послуги. Відповідачем за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання було сплачено: в березні 2013 року 300 грн. 00 коп.; з грудня 2015 року по листопад 2016 року 234 грн. 64 коп.; з грудня 2016 року по квітень 2017 року 244 грн. 84 коп.; з травня 2017 року по жовтень 2017 року сплачено щомісячно 244 грн. 84 коп., однак нарахувань за червень та липень 2017 року не було; в листопаді 2017 року 590 грн. 86 коп.; з грудня 2017 року по червень 2018 року відповідачем сплачено щомісячно 423 грн. 05 коп., однак нарахувань за червень 2018 року не було; в липні 2018 року 528 грн. 81 коп.; в серпні 2018 року 275 грн. 14 коп. Відповідно сплачені суми були зараховані на погашення попереднього боргу. Вважає, що такі дії відповідача свідчать про визнання нею свого боргу шляхом його часткової сплати, а тому з цього моменту строки позовної давності перериваються.
Також загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. У зв'язку з цим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.
І, звертає увагу на те, що станом на дату подання позову відповідач не повідомляла ТОВ «Рівнетеплоенерго» як про зміну власника житла, так і про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі, а тому підстав для зменшення суми заборгованості немає.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав наведених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в розмірі 46 075 грн. 81 коп., з підстав наведених у відзиві, просила застосувати строки позовної давності.
Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), споживачем яких є ОСОБА_2 .
Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №374420879 від 16 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Частка кожного співвласника становить по 1/3.
Згідно адресної картки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 з 20 вересня 2006 року, ОСОБА_5 , 2011 року народження, з 29 січня 2013 року та ОСОБА_4 , 2016 року народження, з 03 жовтня 2016 року. ОСОБА_6 знятий з реєстрації 21 січня 2020 року у зв'язку зі смертю, ОСОБА_7 знята з реєстрації 17 грудня 2018 року, ОСОБА_8 знятий з реєстрації 10 січня 2024 року.
Так, з Свідоцтва про смерть, виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області серії НОМЕР_3 , слідує, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . А з рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 15 грудня 2023 року, слідує, що ОСОБА_8 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно оборотної відомості за період з грудня 2009 року по квітень 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем частково здійснювалась оплата за послуги в березні 2013 року в розмірі 300 грн. 00 коп., в грудні 2015 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в січні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в лютому 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп. грн., в березні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в квітні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в травні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в червні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в липні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в серпні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в вересні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в жовтні 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в листопаді 2016 року в розмірі 235 грн. 64 коп., в грудні 2016 року в розмірі 244 грн. 84 коп., в січні 2017 року в розмірі 244 грн. 84 коп., в лютому 2017 року в розмірі 244 грн. 84 коп., в березні 2017 року в розмірі 244 грн. 84 коп., в квітні 2017 року року в розмірі 244 грн. 84 коп., в травні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в червні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в липні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в серпні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в вересні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в жовтні 2017 року в розмірі 255 грн. 24 коп., в листопаді 2017 року в розмірі 590 грн. 86 коп., в грудні 2017 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в січні 2018 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в лютому 2018 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в березні 2018 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в квітні 2018 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в травні 2018 року 423 грн. 05 коп., в червні 2018 року в розмірі 423 грн. 05 коп., в липні 2018 року в розмірі 528 грн. 81 коп., в серпні 2018 року в розмірі 275 грн. 14 коп. внаслідок чого за нею станом на 01 квітня 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 193 128 грн. 88 коп.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, і яке, згідно ст. 11 ЦК України, виникає в тому числі і з договорів.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічні положення містить і стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції чинній на час розгляду справи.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Обов'язок відповідача як споживача житлово-комунальних послуг, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Відповідач не виконує свого обов'язку по оплаті послуг, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість станом на 01 квітня 2024 року в розмірі 193 128 грн. 88 коп., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Таким чином суд доходить висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач користуючись послугами з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснювала їх оплату лише частково, що підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відтак, позов про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з ОСОБА_2 з грудня 2009 року по квітень 2024 року є обґрунтованим.
Разом з тим, відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі закон № 540-IX), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
Так, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не є продовженими.
Із наведеного вбачається, що позовна давність по заборгованості у період з грудня 2009 року по березень 2017 року щодо щомісячних платежів від моменту прострочення яких до введення карантину минуло три роки спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Перехідних положень до ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості починаючи з березня 2017 року припадає на час дії карантину та воєнний стан, тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12, 19 Перехідних положень до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину та період дії воєнного стану в Україні. При цьому, послуги, надані у березні 2017 року, споживач мав оплатити до 20 квітня 2017 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватися з квітня 2017 року.
Також, за змістом ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Позивачем не надано доказів, з яких можливо було б встановити, що, сплачуючи певні суми за централізоване опалення та гаряче водопостачання відповідач визнавала всю суму боргу, а не лише його частину. В розрахунку позивача (оборотній відомості) немає призначення платежів відповідача, а квитанції на сплату житлово-комунальних послуг суду не надані.
За таких умов, враховуючи, що сплата комунальних послуг відбувається шляхом оплати щомісячних платежів, у суду не має підстав вважати, що частковою оплатою послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідач визнавала всю суму боргу, що утворився з грудня 2009 року, та що такі дії відповідача призвели до переривання строку позовної давності.
Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску позовної давності та не просить такий поновити.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з квітня 2017 року по квітень 2024 року. Відповідна заборгованість в межах позовної давності становить 144 660 грн. 80 коп.
Твердження відповідача про безпідставність нарахування плати за надані послуги з розрахунку на п'ятьох зареєстрованих осіб, з огляду на те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 не проживала в квартирі та знята з реєстрації з 17 грудня 2018 року, а ОСОБА_8 згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2023 року визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Відповідно до п. 28 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги та обсягів теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, відповідно до обраної моделі договірних відносин. Споживач надає виконавцю інформацію про кількість осіб, які фактично користуються послугою у приміщенні (квартирі) споживача, та інші вихідні дані, необхідні для застосування обраного способу розподілу обсягів послуги відповідно до Методики розподілу.
У разі коли кількість осіб у житловому приміщенні багатоквартирного будинку, які фактично користуються послугою, не відповідає кількості осіб, що зареєстровані у цьому приміщенні, виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги, можуть прийняти рішення щодо встановлення фактичної кількості осіб (споживачів) та проведення відповідних нарахувань відповідно до неї.
Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, ОСОБА_2 не подала доказів, що вона зверталась до позивача та повідомляла його про зміну кількості зареєстрованих осіб та з проханням здійснити перерахунок плати за житлово-комунальні послуги відповідно до кількості осіб, які фактично користуються послугою, і в судовому засіданні вона підтвердила, що дійсно позивача про зміну кількості зареєстрованих осіб не повідомляла, а відтак підстав для перерахунку заборгованості за надані послуги немає.
За вищевикладених обставин, суд доходить висновку щодо часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 в межах позовної давності з квітня 2017 року по квітень 2024 року в розмірі 144 660 грн. 80 коп., а в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з грудня 2009 року по березень 2017 року суд відмовляє в зв'язку зі спливом позовної давності.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 2 268 грн. 08 коп. (144 660,80*3 028/193 128,88).
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 144 660 (сто сорок чотири тисячі шістсот шістдесят) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 08 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 10 липня 2024 року.
Суддя О.О. Першко