Справа № 569/10827/24
09 липня 2024 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Дащук І.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
10 червня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 141 684 грн. 55 коп., що станом на 04 червня 2024 року згідно курсу НБУ складає 3 500 дол. США; на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 161 925 грн. 20 коп., що станом на 04 червня 2024 року згідно курсу НБУ складає 4 000 дол. США.
Позовну заяву мотивували тим, що 19 квітня 2024 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позички, згідно якого ОСОБА_3 отримав в позику від ОСОБА_1 3 500 доларів США, від ОСОБА_2 - 4 000 доларів США. Дана обставина стверджується розписками про отримання ОСОБА_3 вищезазначеної позики, яка написана ним власноруч.
За попередньої домовленості позичені суми позики мали бути повернуті їм за один тиждень з моменту їх отримання, однак позичені кошти їм до сьогодні не повернуті. 09 травня 2024 року вони вимушені були звертатися до ОСОБА_3 з претензією щодо встановлення терміну повернення позичених ним коштів, у зв'язку із тим що термін повернення позики був узгоджений ними усно.
На їхню претензію ОСОБА_3 визнав наявні в нього боргові зобов'язання, надавши письмову відповідь, в якій зазначив, що на даний час перебуває у ДУ Рівненському слідчому ізоляторі та повернути кошти не має можливості, що є підставою їхнього звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 09 липня 2024 року.
03 липня 2024 року представником відповідача ОСОБА_4 подано суду спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди та укладену і підписану сторонами мирову угоду, за умовами якої: сторони погодили в добровільному порядку, що за борговими зобов'язаннями ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно боргових розписок від 19 квітня 2024 року, ОСОБА_3 передає у власність: ОСОБА_1 належний ОСОБА_3 автомобіль «AUDI А6», 2005 року випуску, VIN НОМЕР_1 , колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04 вересня 2018 року; ОСОБА_2 належний ОСОБА_3 автомобіль «DAF LF45.220», VIN НОМЕР_4 , колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26 червня 2013 року; дана Мирова угода є підставою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для реєстрації у сервісному центрі МВС України на їх ім'я транспортних засобів; дана Мирова угода є підтвердженням повного виконання боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно розписок від 19 квітня 2024 року.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2024 року в порядку ч. 7 ст. 84 ЦПК України витребувано від Рівненського міського суду Рівненської області належним чином завірені копії ухвал Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2024 року у справі № 569/8141/24 (1-кс 569/3134/24), № 569/8141/24 (1-кс 569/3135/24).
В судове засідання позивачі не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. 03 липня 2024 року ОСОБА_2 , а 05 липня 2024 року ОСОБА_1 подали заяви, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі та постановити ухвалу, якою затвердити мирову угоду.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 також в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце його проведення. В заяві від 03 липня 2024 року, яка подана представником відповідача ОСОБА_4 , останній просив розгляд справи проводити без його участі та участі відповідача, та постановити ухвалу, якою затвердити мирову угоду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини сьомої статті 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.
Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і у строки, передбачені цією угодою.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Отже законодавство України передбачає укладення мирової угоди в цивільному процесі та виконавчому провадженні, але така мирова угода затверджується судом.
Мирова угода це укладена в цивільному процесі угода між сторонами у справі і затверджена судом про умови припинення спору, на підставі взаємних уступок відмови позивача від своїх вимог або їх зміни, визнання відповідачем зміненого позову чи зменшення розміру позовних вимог. Мирова угода являє собою один з найбільш прийнятних інструментів усунення протиріч між учасниками цивільно-правових відносин. Умови врегулювання у мировій угоді встановлюють самі сторони, виходячи з своїх інтересів і можливостей, в ході переговорів. При укладенні мирової угоди сторони по-новому визначають обсяг і зміст взаємних прав та обов'язків, що випливають зі спірного матеріального правовідношення. Кожна сторона в певній мірі відступає від своєї певної позиції у справі. У мировій угоді сторони можуть підтвердити наявність існуючого між ними матеріального правовідношення.
Оскільки сторони на умови мирової угоди погоджуються в добровільному порядку і кожна зі сторін володіє правом заперечення проти її укладення, то мирові угоди мають виконуватися в добровільному порядку. Якщо одна зі сторін з будь-яких причин не виконує умов мирової угоди, то у іншої сторони виникає право на примусове виконання умов мирової угоди шляхом передачі її до виконавчої служби для примусового виконання.
Для того, щоб мирова угода не використовувалась як інструмент зловживання правом, суд при вирішенні питання про визнання мирової угоди повинен встановити наявність у позивача суб'єктивного права, а у відповідача зобов'язань, а також факт невиконання таких зобов'язань, який став причиною порушення прав позивача. Таким чином, з'ясування судом фактичних обставин справи має бути обов'язковою умовою визнання мирової угоди судом.
При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов'язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу боргових зобов'язань виражених у грошовому еквіваленті, які зафіксовані у розписках.
Разом з тим, умовами мирової угоди сторони визначили, що у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 передає у власність: ОСОБА_1 належний ОСОБА_3 автомобіль «AUDI А6», 2005 року випуску, VIN НОМЕР_1 , колір сірий, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04 вересня 2018 року; ОСОБА_2 належний ОСОБА_3 автомобіль «DAF LF45.220», VIN НОМЕР_4 , колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 26 червня 2013 року. Відтак укладена між сторонами мирова угода породжує між сторонами нові правовідносини, які пов'язані з реєстрацією права власності на позивачів.
Також, судом встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024180000000062 від 01.04.2024 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 травня 2024 року в справі № 569/8141/24 (1-кс 569/3134/24), (1-кс 569/3135/24) накладено арешт на автомобіль марки «AUDI», моделі «А6», з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , та транспортний засіб марки «DAF», VIN: НОМЕР_4 з забороною відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном.
Таким чином відповідач у справі не повідомив суд про те, що на дату подання до суду заяви про затвердження мирової угоди на транспортні засоби уже був накладений арешт з забороною відчуження, розпорядження та/або користування вказаним майном, а отже, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, допустив зловживання процесуальними правами шляхом укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб.
Частинами другою та третьою статті 13 ЦК України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В даному випадку дії відповідача не відповідають закону, а умови угоди суперечать закону та порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, у зв'язку з чим суд відмовляє у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Також, враховуючи наведені судом обставини, наявні підстави для висновку про те, що мирова угода, за якою сторони дійшли згоди про передачу транспортних засобів в рахунок погашення боргу, фактично є інструментом не для захисту цивільних прав та інтересів сторін, а для уникнення відповідачем можливого покарання у виді конфіскації майна.
Керуючись ст. 207, 258-261 ЦПК України, суд,
В задоволені заяви про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити.
Продовжити розгляд справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по даній справі.
Повне судове рішення складене 09 липня 2024 року.
Суддя О.О. Першко