номер провадження справи 33/98/24
10.07.2024 Справа № 908/1459/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/1459/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 25137,70 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення 25137,70 грн. на підставі полісу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» №ЕР-213911356, судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2840-23-00086, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen ID.4», д.р.н. НОМЕР_1 .
12.01.2024 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen ID.4», д.р.н. НОМЕР_1 , та «Mersedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу довідки поліції, схеми місця ДТП та витягу постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2024 по справі № 752/1199/24, вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.
12.01.2024 страхувальник звернувся до товариства із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
24.01.2024 товариством на підставі рахунку № СНС4520141-2 від 16.01.2024 та рахунку № 27 від 15.01.2024 було складено страховий акт № STOKA-1000002108 та розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28337,70 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mersedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 12.01.2024 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» згідно з полісом № ЕР-213911356.
Відповідно до умов полісу № ЕР-213911356 розмір франшизи становить 3200,00 грн., ліміт за шкоду, спричинену майну, становить 160000,00 грн.
Сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача, розрахована позивачем у умі 25137,70 грн. (28337,70 грн. - 3200,00 грн.).
26.01.2024 товариство звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» із заявою про виплату (страхового) відшкодування № 50384, яка була отримана відповідачем 05.02.2024 та залишена без задоволення.
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 25137,70 грн., судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 108 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9, 12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1459/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/98/24. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 19.06.2024.
Сторони отримали копію ухвали суду 20.05.2024 в електронному кабінеті, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
04.07.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги, просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору та зменшити витрати на правову допомогу до 1000,00 грн.
Станом на 10.07.2024 від позивача не надійшло відповіді на відзив та на заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
28.11.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2840-23-00086, згідно з умовами якого застрахований транспортний засіб - «Volkswagen ID.4», д.р.н. НОМЕР_1 , 2021 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_3 (п. 4 заяви приєднання до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів), строк дії договору з 09.12.2023 по 08.12.2024 (п. 8 заяви приєднання до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів), страхові випадки: викрадення, ДТП, ПДТО, стихійне лихо, пожежа, вибух, падіння предметів, напад тварин (п. 11.1 заяви приєднання до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів), франшиза по ризику «викрадення» та на випадок конструктивної загибелі ТЗ - 5%, франшиза по інших ризиках - 0,5% (п.п. 11.7, 11.8 заяви приєднання до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів).
12.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу «Mersedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджується схемою місця ДПТ та відповіддю від НПУ.
12.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
13.01.2024 позивачем складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість).
Відповідно до рахунку на оплату № 27 від 15.01.2024 ФОП Добровольського Сергія Борисовича вартість відновлення колісного димку становить 4 000,00 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 1000002108 від 16.01.2024 та рахунком № СНС4520141-2 від 16.01.2024 ФОП Вороніна Сергія Вікторовича вартість ремонту становить 30120,70 грн.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування позивача від 24.01.2024 вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку згідно з умовами страхування - 34120,70 грн., безумовна франшиза 0,5% - 5783,00 грн., сума страхового відшкодування - 28337,70 грн.
Також позивачем затверджено страховий акт № STOKA-1000002108 від 24.01.2024 на суму 28337,70 грн.
Позивачем сплачено 24337,70 грн. на рахунок ФОП Вороніна Сергія Вікторовича, що підтверджено платіжною інструкцією № 53971 від 24.01.2024, та 4000,00 грн. на рахунок ФОП Добровольського Сергія Борисовича, що підтверджено платіжною інстанцією № 53973 від 24.01.2024.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує транспортний засіб «Mersedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_2 , застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідача) серії ЕР № 213911356 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 160000,00 грн. та франшизою 3200,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування вих. № 50384 від 26.01.2024 на суму 28337,70 грн., яка була отримана відповідачем 05.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Голосіївським районним судом м. Києва в постанові від 08.02.2024 у справі № 752/1199/24 провадження №3/752/1636/24 при розгляді матеріалів, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлено, що ОСОБА_2 12.01.2024 о 10 год. 50 хв. в м. Києві по просп. Голосіївський, буд. 8, керуючи транспортним засобом «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеіральними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. Вищезазначеною постановою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Постанова набрала законної сили 20.02.2024.
Із змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-IX тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).
В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 року № 1909-IX, визначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов'язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (п.п. 50, 54, 59, 77).
Внаслідок ДТП забезпечений транспортний засіб отримав механічні пошкодження, які зафіксовано Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 13.01.2024.
Відповідно до рахунку на оплату № 27 від 15.01.2024 ФОП Добровольського Сергія Борисовича вартість відновлення колісного димку становить 4000,00 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 1000002108 від 16.01.2024 та рахунком № СНС4520141-2 від 16.01.2024 ФОП Вороніна Сергія Вікторовича вартість ремонту становить 30120,70 грн.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування позивача від 24.01.2024 та страхового акту № STOKA-1000002108 від 24.01.2024 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 28337,70 грн.
Позивачем виплату страхового відшкодування в сумі 24337,70 грн. здійснено платіжною інструкцією № 53971 від 24.01.2024 на рахунок ФОП Вороніна Сергія Вікторовича та виплату страхового відшкодування в сумі 4000,00 грн. здійснено платіжною інструкцією № 53973 від 24.01.2024 на рахунок ФОП Добровольського Сергія Борисовича.
За приписами ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 108 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2024 у справі № 752/1199/24 провадження №3/752/1636/24 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує транспортний засіб «Mersedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_2 , застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (відповідача) серії ЕР № 213911356 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 160000,00 грн. та франшизою 3200,00 грн.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків Великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування вих. № 50384 від 26.01.2024 на суму 28337,70 грн., яка була отримана відповідачем 05.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За полісом відповідача франшиза становить 3200,00 грн.
Позивач пред'явив до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи відповідача: 28337,70 грн. - 3200,00 грн. = 25 137,70 грн.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 25137,70 грн., позовні вимоги визнав.
За таких обставин, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 25137,70 грн.
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складала 3028,00 грн.
До позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію про сплату судового збору №5523 від 02.05.2024 на суму 3028,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України в сумі 1514,00 грн.
Решта судового збору в сумі 1514,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару 5000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023, укладений позивачем із Адвокатським бюро «Гедз». Відповідно до п. 1.3 цього договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Ю.В., якій позивачем видано довіреність на представництво №0124-13 від 05.01.2024. Повноваження Гедз Ю.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№10423/10 від 20.12.2021.
Згідно з п. 5.1 цього договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме: у справах, де ціна позову (первинна) перевищує 10000,00 грн., але не більша ніж 50000,00 грн., гонорар становить 5000,00 грн. за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.
Відповідно до акту від 01.05.2024 виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023 на загальну суму 22000,00 грн. адвокатом проведено консультацію з клієнтом, проведено підготовчі дії та підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі на суму 5000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 5517 від 02.05.2024 позивачем сплачено на рахунок Адвокатського бюро 22000,00 грн.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі є підтвердженими.
Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що вони є завищеними.
Згідно з ч. ч 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Щодо доводів відповідача про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та правових позицій Верховного Суду.
При цьому суд враховує поведінку відповідача, який не задовольнив досудову вимогу позивача, чим сприяв необхідності понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку зі зверненням до суду, однак в подальшому визнав позов.
Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованим розмір витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., який відповідає звичайному рівню цін на аналогічні правові послуги. У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. Решта витрат покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в розмірі 25137,70 грн. (двадцять п'ять тисяч сто тридцять сім грн. 70 коп.), витрати на сплату судового збору в розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.). та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1514,00 грн., сплачений платіжною інструкцією №5523 від 02.05.2024 на суму 3028,00 грн., ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10.07.2024.
Суддя М.В. Мірошниченко