вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
08 липня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/83/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/83/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області
про стягнення суми 168 927,88грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 168 927,88 грн., з яких, 93 951,30 грн заборгованості за тілом кредиту, 74 976,58 грн. заборгованості за процентами посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору про надання кредиту № 120047- КС-009 від 20.07.2021 та положення ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/83/24 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/83/24, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 12.02.2024 р. була надіслана відповідачу 13.02.2024 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 15.02.2024 р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях поданих по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Відповідач фізична особа - підприємець Капуш Оксана Олексіївна заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні повністю.
В обґрунтування своєї позиції, вказує на те, що позивач не підтвердив факт укладення Кредитного договору.
За доводами відповідача, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення кредитного договору між відповідачкою та позивачем.
Зауважує, що з моменту останньої сплати, заборгованість з 29 440 грн. зросла до 168 927,88 грн., що є кабальною сумою для Відповідача. Також, кабальною умовою Кредитного договору є умова про орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі 209 040 грн.
При цьому, також повідомляє, що позивач, нараховуючи кабальні відсотки за користування кредитом протягом дії Кредитного договору, тим самим приховано застосовує до Відповідачки дані відсотки як міру відповідальності за невиконання Кредитного договору, не маючи змогу нараховувати відсотки як міру покарання відкрито під час дії військового стану.
Також, відповідач стверджує, що нарахування відповідачці простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 139 487,88 грн., що становить 473,81% від суми залишку кредиту, є агресивною діяльністю, а отже нечесною підприємницькою практикою.
Відповідач вважає, що в даному випадку кредитний договір є недійсним, а його недійсність регламентується в розумінні нікчемності, оскільки закон встановлює імперативність цього поняття, а саме недійсність такого правочину випливає із закону при досягненні таким оспорюваним правочином відповідних критеріїв нечесної підприємницької практики, які встановлені законом, і додаткового судового рішення про визнання такого правочину недійсним закон не вимагає.
Відповідач зауважує, що якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача. 90. У зв'язку з чим вказує, що відповідачкою ніяких документів при укладенні договору отримано не було.
Крім того, відповідач просить при винесенні рішення врахувати висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 р. у справі № 393/126/20, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 р. у справі № 333/5483/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Підсумовуючи, відповідач, зазначає, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту в сумі 100 000 грн., його погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше). В додатках до Позовної заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання Відповідачкою від Позивача кредитних коштів у розмірі 100 000 грн. Відповідачка критично ставиться до Копій повідомлень про перерахунок коштів за платежами № 426179133, № 426179192, № 426178990, № 426179070 від 20.07.2021 р., про перерахування суми кредиту, так як відсутні дані, які могли б підтвердити що карта НОМЕР_1 належить Відповідачці, та відсутній договір на переказ коштів.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2024 р. задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (ЄДРПОУ: 21133352, Місце знаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19), виписку про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) № 4441-1144-4934- 6426 за період з 20.07.2021 року по 25.01.2024 року включно.
Листом від 22.02.2024 р., №БТ/1494 до суду надійшли витребувані відомості від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
20.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - Позивач, ТОВ «Бізнес Позика») направило Фізичній особі - підприємцю Капуш Оксана Олексіївна (далі - Відповідач), пропозицію (оферту) укласти Договір № 120047-КС-009 про надання кредиту.
20.07.2021 року Фізична особа - підприємець Капуш Оксана Олексіївна, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 120047-КС-009 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Позивач зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» направлено Фізичній особі - підприємцю Капуш Оксана Олексіївна, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9738 , на номер телефону 380 (96) 060-36-57 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
В результаті, 20.07.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та Фізичною особою - підприємцем Капуш Оксана Олексіївна було укладено Договір № 120047-КС-009 про надання кредиту (Далі - Кредитний договір), підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1 Кредитного договору встановлено, кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Строк кредиту: 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,14903500, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 15 000,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 100 000,00 грн. Термін дії Договору до 09.11.2021 р.
Відповідно до пункту 2. Кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору, сторони визначили графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
На виконання умов кредитного договору Кредитодавцем надано Позичальнику грошові кошти в загальній сумі 100 000,00 грн, які перераховано на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 . Вказане підтверджується довідками платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) №№ 426179070, 426178990, 426179192, 426179133 від 20.07.2021.
Листом від 22.02.2024 р., №БТ/1494 АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" підтверджується наявність карти № НОМЕР_3 у гривні на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Додатком до листа, а саме випискою про рух коштів по банківській картці відповідача № НОМЕР_3 за період з 20.07.2021 по 25.01.2024 року включно підтверджується вищенаведена операція з перерахунку коштів.
В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором повною мірою не виконав, здійснив часткову оплату на загальну суму 70 560,00 грн.
Позивач зауважує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. (Аналогічної позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц).
Згідно з розрахунком позивача, який наведений у позовній заяві, станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за Договором № 120047- КС-009 про надання кредиту від 20.07.2021 року становить 168 927,88 грн., з яких, 93 951,30 грн заборгованості за тілом кредиту, 74 976,58 грн. заборгованості за процентами.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з відповідним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується зі ст. 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2021 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Капуш О.О. укладено Договір про надання кредиту №120047- КС-009 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону).
Згідно з ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
За положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи Договір про надання №120047- КС-009 кредиту від 20.07.2021 року містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому у даній справі належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення Кредитного договору між ФОП Капуш О.О. та ТОВ «Бізнес позика».
Отже, підписуючи Договір електронним цифровим підписом, саме як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.
Укладення ТОВ «Бізнес позика» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Бізнес позика» ідентичного за змістом кредитного договору, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюються до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідно до вимог договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оскільки договір укладений між ФОП Капуш О.О. та ТОВ «Бізнес позика», саме вони, як ТОВ та ФОП є учасниками даних правовідносин та беруть на себе зобов'язання згідно умов договору.
Суд звертає увагу на те, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).
Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору №120047- КС-009 кредиту від 20.07.2021, останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Позивач при звернення до суду з позовом надав відомості про те, що відповідні господарські операції по наданню кредитних коштів ним здійснені на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця.
Однак, на момент звернення Позивача до суду Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
У відповідності до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, п.п. 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відтак, з дати набрання чинності ГПК України в указаній вище редакції, а саме, з 15.12.2017, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі Кредитного договору видав відповідачу кредит у загальному розмірі 100 000,00 грн.
Зі змісту Графіка обов'язкових платежів (визначеного сторонами в п. 3 Договору) вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованих сум щомісячно з кінцевою датою повернення - 09.11.2021. Загальний платіж у разі дотримання умов договору повинен був становити 209 040,00 грн. Однак, відповідачем було сплачено 70 560,00 грн. З яких позивачем зараховано 6 048,70 грн. в якості погашення тіла кредиту, 49 511,30 грн. - відсотків за користування кредитом та 15 000,00 грн. комісії.
Доказів погашення решти заборгованості матеріали справи не міститься.
Відтак, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту, згідно з Графіком платежів, погодженим сторонами у Договорі, не виконав.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за кредитом становить 93 951,30 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 1., 3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 20.07.2021, терміном кредитування до 09.11.2021, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом по 09.11.2021.
Відповідач власного контрозрахунку відповідного боргу до суду не надав, будь-яких заперечень щодо визначеної суми не заявив та зазначений позивачем розрахунок не спростував.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 74 976,58 грн., нараховано Кредитодавцем за період з 09.11.2021 по 09.11.2022 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 25.01.2024), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 Договору ставок, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Твердження відповідача, з посиланням на правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 р. у справі № 393/126/20, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 р. у справі № 333/5483/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, судом не беруться до уваги, оскільки висновки в зазначених справах, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними.
У зазначених справах суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, різний суб'єктний склад впливає на характер спірних правовідносин, що виключає їх подібність.
Інші доводи відповідача, які фактично зводяться, до тверджень про те, що позивачем не доведено укладення договору та наданню суми кредиту, судом також не беруться до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області про стягнення суми 168 927,88 грн підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) суму 168 927,88 грн (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 88 коп.) з яких, 93 951,30 грн заборгованості за тілом кредиту, 74 976,58 грн. заборгованості за процентами, а також суму 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.07.2024
Суддя О.Ф. Ремецькі