61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
08.07.2024р. Справа №905/522/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд", с.Підберізці, Львівська область,
до відповідача ОСОБА_1 , м.Краматорськ, Донецька область,
про стягнення заборгованості в сумі 28739,10грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Левітрейд” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 28739,10грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №Б/Н від 21.12.2021 в частині здійснення оплати за поставлений товар на суму 28739,10грн.
Щодо підсудності справи.
Судом враховано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27.06.2022 здійснено запис про припинення здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч.8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки №Б/Н укладеного 21.12.2021 між ФОП Поліщук Інною Євгенівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Левітрейд".
Отже, з урахуванням наведених приписів та ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності та якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною особою, зареєстрованою підприємцем, розглядаються в порядку господарського судочинства.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п. 73).
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою від 01.04.2024 господарський суд в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України зобов'язав Державну міграційну службу України, Центр надання адміністративних послуг м.Краматорськ, Міністерство соціальної політики України надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
05.04.2024 на електронну адресу суду надійшов лист Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади від 04.04.2024 із довідкою щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
16.04.2024, 18.04.2024 від Державної міграційної служби України до суду надійшов лист з відомостями про місце проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .
Листом №9601/0/2-24/3 від 22.04.2024 Міністерство соціальної політики України повідомило, що станом на 10.10.2024 в ЄІБД ВПО наявна інформація щодо запитуваної особи: ОСОБА_1 (громадянка України, жінка); особа була зареєстрована: АДРЕСА_1 ; особа фактично проживала: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 , з 20.04.2022; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; телефон: НОМЕР_1 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/522/24, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
У матеріалах справи містяться телефонограма, згідно якої секретарем судового засідання Господарського суду Донецької області в телефонному режимі 23.05.2024 повідомлено відповідача, ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі №905/522/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлення строку для надання відзиву на позовну заяву. Відповідач, в свою чергу, повідомила, що на теперішній час, як тимчасово переміщена особа фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .
23.04.2024 копія ухвали господарського про відкриття провадження у справі направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача вказану в листі Міністерства соціальної політики України №9601/0/2-24/3 від 22.04.2024, а саме: АДРЕСА_2 .
Однак, поштовий конверт повернуто органом поштового зв'язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил Правила надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.
Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу на електронну адресу: раnassonic87@ukr.net, посилання на яку міститься в листі Міністерства соціальної політики України №9601/0/2-24/3 від 22.04.2024.
Згідно довідки про доставку електронного листа зазначену ухвалу було отримано відповідачем 23.04.2024р.
Також, згідно частин 1, 2 статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, суд розглядає справу в порядку частини 8 статті 252 ГПК України за наявними в ній матеріалами в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суть спору та зміст спірних правовідносин.
За змістом позовної заяви, суть спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань на користь позивача, що виникли внаслідок поставки товару позивачем.
Відносини, що склалися між сторонами підпадають під правове регулювання ст. 6, 11, 509, 530, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 173-175, 193, 265 Господарського кодексу України, за змістом яких, зокрема, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За сукупністю положень ст. 2, 13, 73, 76, 78 ГПК України, на позивача покладається обов'язок доведення належними та допустимими доказами факту існування між сторонами договірних відносин, здійснення поставки, а також настання строку виконання зобов'язань відповідачем.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Встановлені судом обставини справи.
21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Поліщук Інною Євгенівною (покупець) укладений договір поставки б/н, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю протягом дії даного Договору Товар, в кількості та асортименті, що вказані у Специфікації (Додатку №1), які с невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 1.2 договору у відповідності із п. 2.1 Договору, Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій вказано асортимент, ціна, кількість та інші характеристики Товару що постачається за цим Договором і яка є його невід'ємною частиною.
В пункті 2.1. Договору сторони передбачили, що покупець, відповідно до своїх потреб протягом строку дії цього Договору подає Постачальникові усно або письмові замовлення на необхідний йому Товар, де чітко зазначає асортимент, ціну, кількість та інші характеристики Товару.
Згідно пунктів 2.3, 2.4. замовлення покупця вважається прийнятим, якщо Постачальник в 2-дениий строк після його отримання не повідомив покупцеві своїх заперечень щодо замовлення. Поставка замовленої партії Товару здійснюється не пізніше між на п'ятий робочий день з моменту прийняття замовлення Постачальником
Товар, що постачається за даним Договором оплачується за цінами визначеними у Специфікації, що є чинною на момент поставки Товару (п. 3.1 Договору).
Ціна одиниці Товару та загальна вартість кожної партії я цілому вказується у товарних накладних на постачання Товару, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.4 Договору).
Згідно пункту 4.1 кошти за поставлений товар повинні бути перераховані Покупцем в повній сумі протягом 7 (сім) днів на поточний рахунок Постачальника з моменту поставки Товару.
Договір підписаний представниками сторін.
На виконання умов договору позивач 23.12.2021 здійснив поставку відповідачу товару на суму 28739,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № СО53535 від 23.12.2021.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 28739,10 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на порушення відповідачем умов договору поставки.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору поставки.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений видатковою накладною №СО53535 від 23.12.2021 та відповідачем не оспорений.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи положення пункту 4.1 договору, відповідач мав розрахуватися з позивачем за поставлений товар протягом 7 (сім) днів з моменту поставки товару, тобто до 30.12.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вище наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару, у останнього виникло зобов'язання з його оплати.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на наведені норми закону, враховуючи, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 28739,10 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 236-241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 28739,10 грн, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; поштова адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" (81146, Львівська область, Львівський район, с.Підберізці, вул.Галицька, б.12; код ЄДРПОУ 40286794) 28739,10грн - заборгованості, 3028,00грн - витрати зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз