Миколаївської області
Справа №477/724/24
Провадження №3/477/765/24
03 липня 2024 року місто Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця збройних сил України, в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №411993 від 25 березня 2024 року, о 08:25 того дня, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки “ВАЗ 2107”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 173 кілометр, в межах Миколаївського району Миколаївської області, мав ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, а за результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера “Drager” встановлено наявність алкоголю в крові через видихуване повітря - 2,56 проміле, чим порушив підпункт а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суд ОСОБА_1 не з'явився, надав письмові заперечення. В них зазначив, що не вживав алкоголь перед тим як сісти за кермо. А визнав, що вжив невелику кількість алкоголю ввечері напередодні. Зранку почував себе нормально і будь-яких ознак сп'яніння не відчував. Тому на вимогу поліцейських продув алкотестер, який видав показник більше 2 проміле. Він здивувався, так як це сильне алкогольне сп'яніння, якого в нього не було. Але поліцейські не роз'яснювали йому порядку огляду і не повідомили про можливість бути незгодним з ним, в зв'язку з чим вони повинні були його доставити до медичного закладу для повторного огляду. Вважав, що оскільки поліцейські не дотрималися цього порядку, то його огляд є недійсним і в зв'язку з цим просив закрити справу за відсутністю складу правопорушення. До того ж зауважив, що поліцейські не фіксували проведення його огляду на встановлену нагрудну камеру і свідків при цьому не було.
Суд, дослідивши докази в справі, прийшов до наступних висновків.
Згідно з підпунктом а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За порушення цього пункту Правил дорожнього руху України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров'я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
В п. 3 розділу І цієї Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду, у тому разі, якщо водій відмовився від огляду на місці чи був незгоден з його результатами (п.п. 6 та 7 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 9, розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
В п. 22 розділу ІІІ Інструкції вказано, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та проведення огляду таких осіб на стан сп'яніння.
Так, згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та проведення огляду таких осіб на стан сп'яніння.
Так, згідно зі ст. 266 КУпАП о гляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На підставі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Це неодноразово визначено правовими позиціями ЄСПЛ, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
ЄСПЛ в своєму рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» відмітив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» ЄСПЛ визнав, що кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом, також підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
В рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Таким чином, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
На підтвердження протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суду надані результати його огляду шляхом продуття алкотестера “Drager “Alcotest 7510, який вказав на наявність алкоголю - 2,56 ‰.
Із відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення на DWD-R диску, вбачається, що ним зафіксовано як поліцейські здійснюють оформлення протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто відеозапис зупинки транспортного засобу, виявлення у водія ознак сп'яніння, вимога пройти огляд на стан сп'яніння та сам огляд відсутній.
В той же час до протоколу додано два письмових пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких вони були свідками як водій ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, результат якого був 2,56 проміле, і водій був згоден з цим результатом та їхати до медичного закладу відмовився.
Проте відеозаписом не встановлено достовірно чи були свідки під час цієї процедури. На відеозаписі зафіксовано як двоє чоловіків підписують якісь документи, але не зрозуміло хто це, чи це свідки, чи інші особи за іншими обставинами, оскільки вони не представлялися і підписуючи документи (невідомо які саме) не читали їхю.
Як визначено положеннями ст. 266 КУпАП при проведенні огляду водія на визначення стана сп'яніння здійснюється відеофіксація, однак цього не було і не зрозуміло з яких підстав вона не велася, оскільки ні в протоколі, ні в доданих документах про це не зазначено. До того ж є незрозумілим факт незастосування відеофіксації огляду водія на стан сп'яніння за допомогою нагрудного відеореєтратора, оскільки запис такою камерою вже складання протоколу та ознайомлення його воді здійснено.
Тобто наданими доказами, зокрема відеозаписом не доведено, що поліцейський, всупереч вимогам Інструкції № 1452/735 та ст. 266 КУпАП, не роз'яснив право водія бути незгодним з результатом огляду, проведеного на місці зупинки, не запитав його чи згоден він з результатами огляду, не роз'яснив йому достеменно та зрозуміло, що у разі незгоди з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу (продуття алкотестера), він має право пройти огляд в медичному закладі, куди водія повинні доставити на протязі двох годин.
Таким чином, суд не вважає, що такі дії поліцейського слід визнавати законними і що вони відповідають зазначеним положенням п.п. 2.5. 2.9 Правил дорожнього руху України, ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, оскільки поліцейський повинен був чіткою та зрозуміло, вказати виявлене сп'яніння, повідомити та роз'яснити положення Правил дорожнього руху про обов'язок водія пройти медичний огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки і яким саме чином, а у разу незгоди з його результатами чи незгоди проходити огляд на місці зупинки - вимагати проїхати до медичного уповноваженого закладу для огляду на визначення стану сп'яніння, а також роз'яснити про наслідки відмови від огляду, тобто складання протоколу за ст.130 КУпАП.
Акт огляду, який додається до протоколу про адміністративне правопорушення, про згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, суд не може прийняти як доказ його вини, оскільки, як і зазначено вище, поліцейські не роз'яснили йому порядок огляду, тому через формальне оформлення цей доказ є недопустимим.
За такого суд вважає, що процедура на визначення стану алкогольного сп'яніння не була дотримана в повному обсязі згідно вимог зазначених нормативних актів.
При цьому слід відмітити, що серед нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських при фіксації правопорушень існує Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року (далі - Інструкція № 1026).
Положення цієї Інструкції передбачають такі види приладів відеофіксації: автомобільна система технічних приладів і технічних засобів, безпілотний літальний апарат, відеореєстратор, портативний відеореєстратор, стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Положення п.5 розділу ІІ Інструкції № 1026 передбачає, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання поліцейським службових обов'язків, а відео зйомка ведеться безперервно, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Проте з наданого суду відеозапису на DWD-R диску, як вже було зазначено, з незрозумілих причин відеофіксація зупинки транспортного засобу, виявлення ознак сп'яніння у водія, його огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера не здійснювалася.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що законність складання протоколу про адміністративне правопорушення за всіх наведених обставин та підстав, викликає розумні сумніви, що виключає можливість визнання протоколу про адміністративне правопорушення та наданих до нього доказів, як допустимих та достовірних і достатніх на підтвердження вини ОСОБА_5 ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з врахуванням порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, проведеного на місці зупинки, належними та допустимими доказами не підтверджено умисне порушення ним пп. а) п. 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому суд, згідно з положеннями
п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вважає необхідним закрити провадження в справі відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За такого, керуючись ст.ст. 247, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районного суд.
Суддя Р.В. Козаченко