Справа № 947/26402/23
Провадження № 2-а/474/4/24
Рішення
Іменем України
05.07.24р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляка Максима Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
22.08.2023р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського районного суду м. Одеса з адміністративним позовом до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7487233 від 08.08.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП (далі - оскаржувана постанова), а справу - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08.08.2023р. старшим інспектором поліції Нікуляк М.О. по відношенню до нього було складено оскаржувану постанову та накладено штраф у розмірі 425 грн. Вказана подія відбулася за наступних обставин. 08.08.2023р. позивач керував автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений у м. Одеса по вул. Космонавтів, 51, інспектором поліції Нікуляком М.О. Інспектор без пояснення причин зупинки попросив надати йому документи для перевірки, на що позивачем було надано посвідчення водія. Інспектор ознайомився з наданими документами, зауважень не мав, однак попросив надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і саме таку вимогу інспектора позивач вважає такою, що тягне порушення Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а саме п. 21.2, де зазначено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушення правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Тобто законною є вимога пред'явити поліс страхування лише у випадку складання протоколів про порушення ПДР. Доказів на підтвердження факту притягнення позивача до відповідальності за вчинення інших адміністративних правопорушень чи оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди немає. А тому, інспектор ОСОБА_2 перевищив свої повноваження, порушив вимоги чинного законодавства та безпідставно виніс оскаржувану постанову, наклав штраф, а тому оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню.
У судові засіданні з розгляду справи по суті призначені на 10.06.2024р. та 05.07.2024р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області позивач не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, із заявами чи клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідач інспектор Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляк М.О., в судові засідання, призначені на 10.06.2024р. та 05.07.2024р., не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив та не подав до суду жодних заяв, клопотань чи відзивів на позов.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу без участі сторін, за наявними у справі доказами.
Дослідив матеріали справи, судом встановлено таке.
08.08.2023р. о 21:31:15 за місцем розгляду - вул. Космонавтів, 51, м. Одеса інспектором УПП в Одеській області Нікуляк М.О. (2 батальйон 5 рота) щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАС № 7487233, в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціальних технічних засобів, в тому, що він 08.08.2023р. о 21:25:42 по вул. Космонавтів м. Одеса керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , та не мав при собі полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив ч.1 ст. 126 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Вимоги ухвали суду від 15.05.2024р. про відкриття провадження у справі в частині надання читабельної копії оскаржуваної постанови позивачем виконані не були.
Вимоги ухвали суду від 15.05.2024р. про відкриття провадження у справі в частині витребування від Департаменту патрульної поліції доказів (матеріали справи про адміністративне правопорушення, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 08.08.2023р. до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (оригінал чи належним чином завірену копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7487233 від 08.08.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, з додатками) виконані не були.
Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 1108 від 04.10.2023р.).
Встановив вказані обставини, суд приходить до такого висновку.
Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка”), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну поліцію” (далі - Закон) національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (ч. 1 ст. 13 Закону).
Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
В свою чергу, згідно з визначенням, яке міститься у ч. 1 ст. 17 Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 18 Закону визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 цього Кодексу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 126 КУпАП, поліцейські відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку - Національної поліції.
Частиною 4 ст. 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, відповідний поліцейський не може набувати статусу самостійного відповідача у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, за положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Використання у зазначених вище нормах формулювань “органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів”, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 КУпАП” вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019р. № 724/716/16-а, від 17.09.2020р. у справі №742/2298/17.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що належним відповідачем у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, а також зазначив, що зміст ст. 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує вищенаведеного висновку.
В ракурсі зазначеного вище слід також зазначити, що згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміни у разі необхідності за процедурою встановленою процесуальним законодавством.
Із цього випливає висновок про те, що суд за результатами розгляду справи відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
16.10.2023р. у вказаній справі суддею Київського районного суду м. Одеси Бескровним Я.В. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 10.11.2023р. Цією ж ухвалою визначено відповідачем інспектора 2 батальйону 5 роти УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .
Згідно протоколу підготовчого судового засідання від 10.11.2023р. сторони (позивач ОСОБА_1 та відповідач інспектор Нікуляк М.О.) не з'явилися у підготовче судове засідання, а тому підготовче судове засідання було відкладено на 13.12.2023р. В підготовчому судовому засіданні 10.11.2023р. процесуальні питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, та рішення з цих питань судом не приймалися.
На а.с. 19 наявна заява на поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву датована 20.11.2023р. (вх. № 63012), в якій Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції зазначило себе відповідачем, та просило визнати поважними пропуск строків на подання відзиву на позовну заяву у справі та прийняти поданий представником Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відзив на позовну заяву, який ним наданий в додатки до заяви.
13.12.2023р. у протоколі підготовчого судового засідання зазначено, що у підготовче судове засідання сторони (позивач ОСОБА_1 та відповідач інспектор Нікуляк М.О.) не з'явилися, та вказаної дати підготовче судове засідання було закрито. В підготовчому судовому засіданні 13.12.2023р. процесуальні питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, долучення до матеріалів справи поданого відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи) та рішення з цих питань судом не приймалися.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В. від 13.12.2023р. підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 02.02.2024р. Сторони у цій ухвалі - не визначені. Процесуальні питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, долучення до матеріалів справи поданого відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи) та рішення з цих питань судом вказаною ухвалою не приймалися.
У протоколі судового засідання від 02.02.2024р. зазначено, що сторони у судове засідання не з'явилися. При цьому, сторонами у цьому протоколі судового засідання визначено позивача ОСОБА_1 та відповідача - Департамент патрульної поліції, відповідача - інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляк М.О. Процесуальні питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, долучення до матеріалів справи поданого відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи) та рішення з цих питань судом не приймалися.
02.02.2024р. ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В. вказану справу передано за територіальною юрисдикцією до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. Та в цій же ухвалі суддею Київського районного суду м. Одеси Бескровним Я.В. зазначено у якості відповідачів: Департамент патрульної поліції, інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляка Максима Олександровича. Водночас, процесуальні питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, долучення до матеріалів справи поданого відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи) та рішення з цих питань судом вказаною ухвалою не приймалися.
Крім, того в цій же ухвалі від 02.02.2024р. про передачу справи за підсудністю, міститься посилання на ухвалу від 02.02.2024р. якою у якості співвідповідача залучено юридичну особу Департамент патрульної поліції. Однак, така ухвала в матеріалах справи відсутня.
Відсутні в матеріалах справи і будь-які інші дані, які б вказували на прийняття суддею Київського районного суду м.Одеса процесуальних рішень у цій справі, в порядку визначеному ст. 48 КАС України, щодо вирішення питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, а також вирішення ним питання про долучення до матеріалів справи поданого Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи).
За такого, суд вважає, посилання судді Київського районного суду м. Одеса Бескровним Я.В. в ухвалі від 02.02.2024р. про передачу справи за підсудністю на ухвалу від 02.02.2024р. про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Департаменту патрульної поліції, за відсутності такої в матеріалах справи, як і інших даних які б вказували на прийняття суддею Київського районного суду м. Одеса процесуальних рішень, в порядку визначеному ст. 48 КАС України, щодо вирішення питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи залучення співвідповідача, а також вирішення ним питання про долучення до матеріалів справи поданого Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відзиву (відмови у долученні його до матеріалів справи) суперечливими.
При цьому, слід звернути уваги, що позивачем ОСОБА_3 , під час перебування справи в Київському районному суді м. Одеси (з 22.08.2023р. по 02.02.2024р.) та у Врадіївському районному суді Миколаївської області (з 02.05.2024р. по 08.07.2024р.), позовні вимоги не уточнювалися, він же не звертався до суду із заявами щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, з запереченнями проти такого, чи залучення до участі у справі співвідповідача. Також, позивач, у підготовчі судове засідання та у судове засідання з розгляду справи по суті до Київського районного суду м. Одеса не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляд справи.
У судові засіданні з розгляду справи по суті призначені на 10.06.2024р. та 05.07.2024р. до Врадіївського районного суду Миколаївської області позивач також не з'явився, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, з заявами чи клопотаннями на адресу суду не звертався.
За такого, суд не мав можливості належним чином з'ясувати у нього його думку (отримати згоду) щодо заміни неналежного відповідача на належного, та як наслідок, вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідача.
З огляду на що, суд вважає, що позовні вимоги позивача фактично спрямовані до визначеного ним у позовній заяві відповідача, а саме до інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляка Максима Олександровича, який є співробітником УПП в Одеській області (2 батальйон 5 рота).
За таких обставин, оскільки адміністративний позов заявлено до співробітника УПП в Одеській області (2 батальйон 5 рота) ОСОБА_2 , який є неналежним відповідачами у даній справі, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до вказаного відповідача.
На підставі ст. 139 КАС України судовий збір сплачений позивачем за подачу до суду вказаного адміністративного позову в сумі 536 грн. 80 коп. покладається на позивача.
Також, суд зауважує, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 1108 від 04.10.2023р.), що на 536 грн. 80 коп. перевищує ставки судового збору визначені для вказаної категорії позовів Законом України “Про судовий збір”.
Згідно із ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За правилами ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За такого, позивач має право звернутися до Врадіївського районного суду Миколаївської області з клопотанням про повернення йому переплаченої суми судового збору в сумі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Нікуляка Максима Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний “10” липня 2024 року.
Суддя Ф.Г. Сокол