Справа № 474/589/24
Іменем України
03.07.24р. с-ще Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , гр. України, безробітного, проживаючого АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
24.05.2024р., близько 15 год. 29 хв., по вул. Г.Врадіївщини, с-ще Врадіївка гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mersedes-Benz S500L, д/н НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р. надійшов до суду 29.05.2024р.
Крім того, 10.06.2024р., близько 09 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 , який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насильство в сім'ї психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 196257 від 10.06.2024р. надійшов до суду 11.06.2024р.
Постановою від 12.06.2024р. справи про адміністративні правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, об'єднані в одну справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер 474/589/24.
ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 13 год. 00 хв. 13.06.2024р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (телефонограма № 212 від 29.05.2024р.), про причини неявки не повідомив.
Водночас 13.06.2024р. до суду звернулася захисниця ОСОБА_3 - Архипова К.Г. із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 13 год. 00 хв. 13.06.2024р. не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограма № 247 від 13.06.2024р.), про причини неявки суд не повідомила.
З огляду на вищевикладене розгляд справи відкладено на 14 год. 00 хв. 21.06.2024р.
19.06.2024р. захисник ОСОБА_1 - Бездітний В.А. подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складів та події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Також захисник ОСОБА_4 просить визнати недопустимими докази по справі:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р. складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 601574 складеної 24.05.2024р. Винесеної на підставі ст. 122 КУпАП;
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 451033;
- заяву ОСОБА_2 від 10.06.2024р.;
- пояснення ОСОБА_2 від 10.06.2024р.
На обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_4 зазначив, що описова частина протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р. є нечитабельною, так як протокол заповнено нерозбірливим почерком, зокрема більшість слів в протоколі не можна прочитати, а можна лише припустити, здогадуватись, яке слово написано та сприймати його зміст неоднозначно. Оскільки зі змісту протоколу не можливо встановити адміністративного правопорушення через його написання нерозбірливим почерком, а тому є неналежним доказом.
Зі змісту протоколу не можливо чітко та безсумнівно встановити про причини зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , чи така зупинка мала місце.
Зміст постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 601574 складеної 24.05.2024р. є нечитабельним, так як постанова заповнена нерозбірливим почерком, зокрема більшість слів в протоколі не можна прочитати, а можна лише припустити, здогадуватись, яке слово написано та сприймати його зміст неоднозначно.
На відео у проміжку з 15:55:57 по 15:56:55 ОСОБА_1 повідомлено про складання відносно нього протоколу, однак саме обвинувачення йому не оголошено, копію протоколу ОСОБА_1 поліцейським не вручено та не запропоновано його отримати, тобто йому фактично не пред'явлено адміністративне обвинувачення, що є істотним порушенням права на захист.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р. складено о 15 год. 33 хв., а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 601574 від 24.05.2024р. - 15 год. 35 хв. Тобто, доказ який долучено до матеріалів справи фактично був відсутній на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду ОСОБА_1 , як водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проведене з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі - Інструкція). Так, ОСОБА_1 не роз'яснено належним чином процедуру проходження огляду на стан сп'яніння як на місці так і в закладі охорони здоров'я. На відео в проміжку з 15:33:12 по 15:33:16 поліцейським повідомлено дослівно “на місці алкотестер будете проходити??? в лікарню їдете??” при цьому були присутніми військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 , що сприйнято ОСОБА_1 як проходження ВЛК на предмет придатності до військової служби. ОСОБА_1 не роз'яснено місце проходження такого огляду, а саме назви закладу, ОСОБА_1 не вручено направлення на такий огляд. До матеріалів справи не долучено акт огляду водія на стан сп'яніння, такий у присутності ОСОБА_1 не складався, йому не зачитувався та ним не підписувався, чим порушено положення п. 10 розділу 2 Інструкції, відповідно до якої акт складається у двох примірниках, один з яких вручається водію. Відповідно до п. 12 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.
На підставі вищевикладеного захисник ОСОБА_4 вважає вказані докази такими, що не можуть бути визнанні судом належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування “поза розумним сумнівом”, і які б свідчили про беззастережну винуватість водія у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 196257 від 10.06.2024р. складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП захисник ОСОБА_4 зазначив, що зміст протоколу є нечитабельним, протокол заповнений нерозбірливим почерком, зокрема, більшість слів не можна прочитати, а можна лише припустити, здогадуватись, яке слово написано та сприймати його зміст неоднозначно, що робить даний доказ не належним по справі.
Також, захисник ОСОБА_4 зазначаємо, що відповідно до положень ст. 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам.
Дослідив долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 196257 докази захисник ОСОБА_4 звертає увагу суду на таке:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 451033 є нечитабельним;
- відповідно до змісту протоколу до нього долучено “матеріали справи” без чіткого формулювання які саме докази долучаються. Відповідно до принципу “Quod non est in actis, non est in mundo” - чого немає в документах, того не існує у світі - суд не може самостійно збирати докази по справі та доповнювати зміст протоколу, рішення суду не може опиратись на здогадки, суд не може розглядати як належний та допустимий доказ по справі пояснення про які не зазначено в протоколі. Вважає, що неналежним чином долучені до матеріалів адміністративної справи пояснення та заява ОСОБА_5 , як докази, не відповідають стандартам доказування “поза розумним сумнівом”.
Також захисник Бездітний В.А. звертає увагу суду що при складанні протоколу, та і у подальшому, поліцейськими достовірно не встановлено наявність родинних відносини між учасниками, до суду такі докази не подано, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення та кваліфікацію події як домашнього насильства.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення та вина особи у його вчиненні, доводяться шляхом надання належних доказів.
Протокол про адміністративне про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Окрім протоколу, заяви та письмових пояснень інших доказів по справі не надано, протокол складено без присутності свідків та без відеофіксації.
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічній приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, захисник ОСОБА_4 зазначає, що у протоколі не вказані ознаки складу правопорушення та останній не містить обставин, які б свідчили, що під час сімейного конфлікту ОСОБА_1 діяв з умислом завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілої, адже сам конфлікт не свідчить про вчинення насильства.
В матеріалах справи відсутні, належні, відомості щодо конкретних дій ОСОБА_1 , які б свідчили про його намір заподіяти шкоду психічному чи фізичному здоров'ю ОСОБА_2 , не зазначено, в чому саме полягало насильство та в який спосіб його було вчинено.
Отже, суть порушення, викладена у протоколі не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та не містить всіх ознак об'єктивної сторони вказаного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону правопорушення.
Згідно чинного законодавства під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода здоров'ю іншого члена сім'ї, а отже має бути доведений умисел.
Відповідно до вищенаведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Карелін проти Росії” від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р. у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП,у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Конфлікт між учасниками справи не свідчить про психологічне насильство в розумінні ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону № 2229-УІІІ (постанова Житомирського апеляційного суду від 01.03.2021. №285/4256/20).
Так, згідно чинного законодавства конфлікт (сварка):
- не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП;
- не об'єктивна сторона правопорушення (постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2021. №357/6925/21).
Конфліктна ситуація без доказів завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - завдання шкоди в цьому випадку - обов'язкова ознака об'єктивної сторони проступку (там жеі
Обопільна сварка, яка мала місце між учасниками не вказує на дії психологічного характеру одного члена сім'ї на іншого (постанова Апеляційного суду Київської області від 05.03.2018. № 362/413/18).
Суд не компетентний розв'язати родинний конфлікт у порядку КУпАП. Не кожен конфлікт є домашнім насильство (постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 04.08.2020. №755/9715/20).
Насильство в сім'ї - правопорушення з матеріальним складом - потребує діяння та спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (постанова Чернівецького апеляційного суду від 25.09.2020. № 725/3695/20).
У протоколі повинні чітко відображатися не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки (постанови Київського апеляційного суду від 08.06.2021р. № 357/3697/21; Кропивнинького апеляційного суду від 12.04.2021. №390/1737/20).
Важливо чи звертався потерпілий до лікарні чи спецустанови через домашнє насилля (постанова Полтавського апеляційного суду від 15.06.2021р. № 552/1053/21).
Так, у постанові Вінницького апеляційного суду від 26.10.2022р. (справа №141/335/22) вказано, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття “сварка”, “конфлікт”, “насильство”. Особливостями ознак домашнього насильства є:
- наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);
- системна основа;
- повна влада та контроль над постраждалою особою;
- насильницькі дії у відносинах між близькими людьми.
У нашому випадку подія яка мала місце 10.06.2024р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є конфліктом та не відповідає критеріям сімейного (домашнього) насильства.
Конфлікт- особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій - це конфлікт.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи і лише факт конфліктної ситуації між подружжям не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП.
На підставі вищевикладеного захисник Бездітний В.А. вважає, що наявні у справі докази не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та відповідно наявність в його діях складу саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. поза розумним сумнівом.
У справі “Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain” від 06.12.1995 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах “Нечипорук і Йонкало проти України” від 21 квітня 2011 року та “Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії” від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що “суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи “поза будь-яким розумним сумнівом” і така “доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою”.
Підсумовую вищевикладене захисник Бездітний В.А. вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 та захисники Бездітний В.А. та ОСОБА_6 в судове засідання призначене на 14 год. 00 хв. 21.06.2024р. не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (телефонограма № 257 від 13.06.2024р., розписка про вручення судової повістки від 13.06.2024р.), про причини неявки не повідомили.
Водночас 21.06.2024р. захисниця Архипова К.Г. звернулася до суду із клопотанням про розгляд справи за її, ОСОБА_1 та захисника Бездітного В.А. відсутності.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 14 год. 00 хв. 21.06.2024р. не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограми № 258 від 21.06.2024р.), про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд, з метою отримання безпосередньо пояснень від потерпілої ОСОБА_2 , відклав розгляд справи на 13 год. 00 хв. 03.07.2024р.
ОСОБА_1 та захисники Бездітний В.А. та ОСОБА_6 в судове засідання призначене на 13 год. 00 хв. 03.07.2024р. не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (телефонограма № 288 від 24.06.2024р., розписки про вручення судових повісток від 24.06.2024р.), про причини неявки не повідомили.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 13 год. 00 хв. 03.07.2024р. не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (телефонограми № 287 від 24.06.2024р.), про причини неявки суд не повідомила. Водночас 03.07.2024р. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій просить прийняти рішення виходячи з об'єктивних обставин справи та наявних доказів та врахувати, що станом на 03.07.2024р. вона примирилася з ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просить не застосовувати до останнього заходів передбачених ст. 39-1 КУпАП.
Враховуючи приписи ст.ст. 268, 269, 271 КУпАП, згідно яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої особи та захисника, під час судового розгляду справи є необов'язковою, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю встановленим таке.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачалася відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у діях, вчинених особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст. 173-2 КУпАП, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи приписи ст.ст. 245, 251, 252, 266, 280 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015р., факти вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 173-2, КУпАП, які зафіксовані в протоколах про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р., серії ВАД № 196257 від 10.06.2024р., від підпису в яких останній відмовився без будь-яких зауважень щодо його змісту, підтверджується: відеозаписом подій, наданим працівниками поліції; письмовою заявою та поясненнями ОСОБА_2 від 10.06.2024р.; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.06.2024р.; терміновим забороненим приписом стосовно кривдника серії АА № 451033 від 10.06.2024р.; постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19.12.2023р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Судом також встановлено, що відповідно до довідки СРПП Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області від 25.05.2024р. вбачається, що згідно з базою даних ІКС ІПНП МВС України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4842 від 03.04.2019р., категорії “В, С1,С” та протягом 2023-2024р.р. до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_4 про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, слід зазначити таке.
До уваги не беруться твердження захисника Бездітного В.А., що протоколи про адміністративне правопорушення серії ААД № 583371 від 24.05.2024р., серії ВАД № 196257 від 10.06.2024р., терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 451033 від 10.06.2024р., постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 601574 складеної 24.05.2024р. є нечитабельними, оскільки такі твердження не відповідають дійсності. Почерк працівника поліції, який складав вказані документи, не є еталонним, однак дає можливість прочитати зміст вказаних протоколів, постанови та заборонного припису.
Щодо причин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 слід зазначити, що відповідно до п.п. 1-5, 8, 9, 11 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
- вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення;
- вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення;
- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події;
- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
- доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил Дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Більше того, згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про Національну поліцію” поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Статтею 31 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021р. Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, надано надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, які визначені в наказі коменданта, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян.
При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 16.08.2019р. по справі № 524/126/17, від 10.09.2019р. по справі № 537/2324/17, від 25.09.2019р. по справі № 127/19283/17.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разіякщо водій порушив Правил дорожнього руху.
Також слід зазначити, що хоча ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено обов'язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, однак сам лише факт недотримання вказаної норми не свідчить про відсутність у поліцейського законних підстав для зупинки транспортного засобу чи незаконність подальших його дій, в тому числі щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення чи винесення відповідної постанови.
У цих постановах Верховний Суд наголошував, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи, та констатував, що доводи скаржника про те, що, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків” і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення”; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022р. у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022р. у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022р. у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022р. у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022р. у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023р. у справі № 500/26/22, від 16.03.2023р. у справі № 400/4409/21.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2020р. у справі № 813/1790/18 та від 22.05.2020р. у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9. Правил дорожнього руху).
В розділі 2 Правил дорожнього руху закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Так, зокрема, згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Тобто з аналізу вказаних норм чинного законодавства слідує, що поліцейський має право зупинити транспортний засіб не лише у зв'язку з виявленням факту порушення водієм Правил дорожнього руху, вчинення іншого адміністративного правопорушення, а також в превентивних цілях, в тому числі під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений, у зв'язку тим, що останній під час зміни руху не увімкнув покажчики повороту, про що останній був повідомлений відразу після зупинки та не заперечував порушенням ПДР. Отже у поліцейських були законні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
В подальшому на ОСОБА_1 за порушення п.п. “б” п. 9.2., п.п. “а, б. г” п. 2.1. ПДР складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 601574 складеної 24.05.2024р. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд погоджується, з твердженнями захисника ОСОБА_4 , що юридично вищевказана постанова не може бути належним доказом до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки складена пізніше самого протоколу. Водночас суд також враховує, що фактично поліцейські не могли скласти одночасно щодо одного і того ж правопорушника, а саме ОСОБА_1 , і протокол про адміністративне правопорушення і постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому суд також враховує ту обставину, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сама по собі не має вирішального значення для встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт керування транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано на відео з нагрудної камери поліцейського.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_4 про не оголошення та не вручення поліцейським ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід зауважити щодо з відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що відмовився від підпису протоколу та фактично самоусунувся від участі у складенні протоколу, відмовився спілкуватися з поліцейським.
Щодо тверджень захисника Бездітного В.А. про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння слід зазначити, що ні ст. 266 КУпАП, ні Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015р. (далі - Інструкція), не передбачено обов'язок поліцейського докладно роз'яснювати процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, перед проведенням огляду поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Однак оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікарні, відмовився від підпису протоколу та фактично самоусунувся від участі у складенні протоколу, а відтак у поліцейського не виникло обов'язку визначеного п. 5 розділу ІІ Інструкції.
Не заслуговують на увагу також твердження захисника ОСОБА_4 , що не складення акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених п.п. 10, 12 розділу ІІ Інструкції, є порушенням порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки вказані документи складаються за умови проходження водієм відповідного огляд на місці зупинки транспортного засобу та надання водієм згоди на проходження огляду в закладі охорони здоров'я. При чому факт відсутності вказаних документів жодним чином не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в порядку визначеному чинним законодавством.
Таким чином, вищевказані твердження захисника ОСОБА_4 є безпідставними та необґрунтованими.
Також є безпідставними та необґрунтованими твердження захисника ОСОБА_4 , що присутність військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 сприйнято ОСОБА_1 як проходження ВЛК на предмет придатності до військової служби, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається жодних дій поліцейських чи інших осіб, які б могли бути сприйняті ОСОБА_7 інакше, а ніж проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з складенням відносного нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_4 , що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, а також, що між вказаними особами відбувся конфлікт, суперечка та не було домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 .
Так у постанові Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19.12.2023р. у справі № 474/1524/23 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, твердження захисника Бездітного В.А. про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конфлікту, суперечки, є надуманою, безпідставною та такою, що суперечить обставинам справи.
З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 10.06.2024р., письмової заяви поданої до суду 03.07.2024р., постанови Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19.12.2023р. у справі № 474/1524/23 вбачається саме вчинення ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої повторно протягом року домашнього насильства. Жодні матеріали справи не дають підстав стверджувати що могло бути по іншому.
З огляду на приписи ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” до уваги не беруться посилання захисника Бездітного В.А. на постанови судів першої та апеляційної інстанції, оскільки останні не є обов'язковими для застосування іншими судами та не мають преюдиційного значення для розгляду вказаної справи.
При призначенні адміністративного стягнення, враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставини, яка пом'якшує відповідальність, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, і з урахуванням встановленого вважаю доцільним застосувати по відношенню до ОСОБА_1 з метою його виховання та попередження вчинення нових правопорушень адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 24, 27, 30, 36, 40-1, 130, 173-2, 221, 284 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави ((отримувач: Миколаїв.ГУК/тг смт Врадiївка/21081100 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) номер рахунку: UA758999980313040106000014454 код банку отримувача (МФО): 899998) у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави (отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт Врадiївка/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, код банку отримувача (МФО): 899998, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA868999980313131206000014454 Код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
У відповідності до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складений та підписаний “09” липня 2024 року.
Суддя Ф.Г. Сокол