Справа № 393/301/24
пров. 1-кп/393/74/24
10 липня 2024 року селище Новгородка
Новгородківський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Новгородка, в режимі відеоконференції з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121040000284 від 06.05.2024р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, має професійно-технічну освіту, одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх та інших осіб не маючого, раніше судимого: - 06.07.2021 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст. 309 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-
На розгляді в Новгородківському районному суді Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним до суду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів обвинуваченому ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню, яке обґрунтував тим, що не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема обвинувачений може: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так як в разі визнання його винним, йому може загрожувати значна міра покарання; - незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним; - вчинити інше кримінальні правопорушення. Крім того, при вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого слід враховувати, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Також, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що посягає на життя та здоров'я особи. На думку прокурора, враховуючи особу обвинуваченого, до останнього неможливо застосувати більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, оскільки вони не можуть запобігти зазначеним ризикам та не відповідатимуть тяжкості вчиненого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпілий в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав та наполягав на його задоволенні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, розглянувши наявні матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно правового змісту ч.3 ст. 331 КПК України За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.05.2024р. ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.07.2024р. включно.
Судом встановлено, що підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 зазначеного запобіжного заходу слугувала наявність пред'явленого обвинувачення останньому по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12024121040000284 від 06.05.2024р. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ч. 1 ст. 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
У справі ''Москаленко проти України'' від 20.05.2010 року Європейський суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також суд визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд розглядаючи вказане клопотання прокурора, вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, причетність до якого обвинуваченого підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження та йому може загрожувати значна міра покарання, у разі визнання його винним, тож з метою уникнення відповідальності останній може виїхати за межі Кіровоградської області та сховатися. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Крім того, судом взято до уваги існування ризиків, передбачених п. 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним.
Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 пред'явлена обґрунтована підозра за обвинуваченням, вчинений ним злочин за ступеням тяжкості відносяться до тяжкого, що посягає на життя та здоров'я особи, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який одружений, на утриманні осіб немає, є працездатною особою, не працює, за станом здоров'я протипоказань немає, стабільного доходу та міцних соціальних зв'язків не має, раніше судимий, а також беручи до уваги ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, та які на даний час не зникли та не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, організації належної процесуальної поведінки останнього з приводу забезпечення його присутності під час судового розгляду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні та запобіганню вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також беручи до уваги, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 19.07.2024 року, а судовий розгляд кримінального провадження ще не проведений, останньому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора.
Між тим слід зазначити, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганню ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також для організації належної процесуальної поведінки останнього з приводу забезпечення його присутності під час судового розгляду, зокрема - домашнього арешту, особистого зобов'язання, на даний час не має.
Оскільки, ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, пов'язаного із застосуванням насильства, то в силу положень п.2 ч. 4 ст.183 КПК підстави для визначення розміру застави відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 196, 199, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 вересня 2024 року включно.
Розмір застави ОСОБА_3 не визначається.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали направити (вручити) учасникам кримінального провадження та до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.
Суддя ОСОБА_7