Справа № 240/35905/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
09 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Надольна М.С.,
представника позивача: Малої І.Д.
представника відповідача: Наумової А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг",
У грудні 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до адміністративного суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" (далі ТОВ "Барнетта-Торг").
На обґрунтування вимог заяви Головне управління ДПС у Житомирській області посилається на те, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної планової виїзної перевірки, в.о. начальника ГУ ДПС у Житомирській області 28.12.2023 року о 16:00 прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, підтвердження обґрунтованості якого здійснюється в судовому порядку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Житомирській області у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та роз'яснено заявникові, що відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник в цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Постановою 07 лютого 2024 року Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скасувати, а справу направлено для про продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна - відмовлено
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Барнетта-Торг".
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підставою для звернення Головного управління ДПС у Житомирській області до суду із вказаною заявою стала відмова директора ТОВ "Барнетта-Торг" від ознайомлення під розписку з направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки та відмова допустити посадових осіб Головного управління ДПС у Житомирській області до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Барнетта-Торг". Свою відмову директор ТОВ "Барнетта-Торг" мотивував відсутністю правових підстав для призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Барнетта-Торг".
Також з письмових пояснень директора ТОВ "Барнетта-Торг" вбачається, що дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо включення ТОВ "Барнетта-Торг" до плану-графіка документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік та дії Державної податкової служби України щодо затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2023 рік в частині, що стосується включення товариства з обмеженою відповідальністю "БАРНЕТТА-ТОРГ" до такого Плану-графіка, а також наказ Головного управління ДПС у Житомирській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Барнетта-Торг" від 07 грудня 2023 року №2831-п, оскаржуються ними в судовому порядку.
Крім того встановлено, що в.о. начальника ГУ ДПС у Житомирській області 28.12.2023 о 16:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Барнетта-Торг".
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктами 94.3 і 94.4 статті 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Згідно з пунктом 94.10. статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Підстави для припинення адміністративного арешту майна платника податків визначені у пункті 94.19 статті 94 ПК України, а саме: відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (94.19.1); погашення податкового боргу платника податків (94.19.2); усунення платником податків причин застосування адміністративного арешту (94.19.3); ліквідація платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства (94.19.4); надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи (94.19.5); скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (94.19.6); прийняття судом рішення про припинення адміністративного арешту (94.19.7); пред'явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (94.19.8); фактичне проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (94.19.9); взяття контролюючим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки (94.19.10).
Відповідно до частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження у справах за зверненням податкових і митних органів здійснюється на підставі заяви таких суб'єктів щодо вичерпного кола питань, встановленого цією ж нормою.
Згідно з частиною другою статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Відповідно до частини сьомої статті 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
Системний аналіз статті 283 КАС України у взаємозв'язку з положеннями статті 94 ПК України свідчить про те, що метою запровадженого статтею 283 КАС України інституту термінових справ є необхідність оперативного реагування на правовідносини, що виникли, зокрема, у питанні реалізації контролюючим органом своєї компетенції у сфері податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків і не є ані способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, направлених на реалізацію арештованого майна.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що фактична реалізація інституту, встановленого статтею 94 ПК України, можлива виключно протягом 96-ти годин, тобто, у разі звернення податкового органу в спеціальному (терміновому) порядку, встановленому статтею 283 КАС України, з відповідною заявою.
За змістом частини сьомої статті 283 КАС України максимальний строк розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків становить 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, і цей же строк встановлений пунктом 94.10 статті 94 ПК України, що свідчить про логічний нерозривний системний зв'язок цих норм матеріального і процесуального права. В іншому випадку (у разі відсутності протягом 96-ти годин судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків) арешт вважається припиненим безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21.
Як встановлено судом, що заява контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків була подана до суду 29.12.2023 о 10 год 20 хв, однак за результатами розгляду справи №240/35905/23 рішення про підтвердження адміністративного арешту судом прийнято не було у зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі. Також встановлено, що контролюючий орган своїм правом звернутися до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника ТОВ "Барнетта-Торг" в загальному порядку не скористався.
З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність законних підстав для підтвердження судом обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Барнетта-Торг" на підставі заяви Головного управління ДПС у Житомирській області, яка подана відповідно до статті 283 КАС України, у зв'язку зі спливом строку, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 липня 2024 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.