Справа № 369/10781/24
Провадження № 2-н/369/1577/24
09.07.2024 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., перевіривши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати,
У червні 2024 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, в якій просить стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 104 713,75 грн., яка складається з невиплаченої заробітної плати за період з червня 2022 року по грудень 2023 року у розмірі 67 329,52 та за період з січня 2024 року по травень 2024 року у розмірі 37 384,23 грн.
Разом з тим, вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, визначені ч. 1ст. 161 ЦПК України.
Зокрема, за нормами п. 1 ч. 1ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.
Статтею 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 р., якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, в підтвердження суми, яка стягується повинен бути наданий належним чином оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, зокрема довідка бухгалтерії, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.
Заявником до матеріалів справи було долучено Довідки про доходи №28 від 13 лютого 2024 року та №191 від 18 червня 2024 року, видані ОСОБА_1 про те, що вона справді працює у Державному підприємстві «Завод 410 ЦА» та займає посаду завідувач складу.
Так, згідно Довідки про доходи №28 від 13 лютого 2024 року, ОСОБА_1 було нараховано до виплати заробітну плату у розмірі 79 630,83 грн.. Виплачено заробітну плату у загальному розмірі 12 301,31 грн.
Згідно Довідки про доходи №191 від 18 червня 2024 року, ОСОБА_1 було нараховано до виплати заробітну плату у розмірі 37 384,23 грн. Відомостей про виплачену або невиплачену заробітну плату довідка не містить.
Таким чином, надані суду матеріали заяви не містять в собі даних, які б давали беззаперечні підстави вважати, що нарахований відповідний розмір заробітної плати за період з січня 2024 року по травень 2024 року заявнику виплачено не було.
Норма частини 1 статті 160 ЦПК України передбачає, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Тобто, суд не зобов'язаний здійснювати розрахунок суми до стягнення, а має вирішити питання про безспірне стягнення суми заборгованості яку відображено в конкретному документі.
До заяви не додано документу підприємства про те, що нарахована, але не виплачена заявнику загальна сума заробітної плати дійсно складає 104 713,75 грн.
Додана до заяви Довідки про доходи №191 від 18 червня 2024 року не підтверджує факт не виплати заробітної плати в розмірі 37 384,23 грн., а лише підтверджують факт її нарахування.
З огляду на вище зазначене, заявником не доведено безспірність вимог та виникнення в останнього права вимоги до боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявником порушено п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, зокрема не подано до суду документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови заявнику у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу за даною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161, 163, 165, 166, 263, 352-355 ЦПК України,
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання.
Суддя: І.О. Фінагеєва