Справа № 369/2174/24
Провадження № 2/369/4097/24
Іменем України
10.07.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Соловюк В.І.
за участі
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Луганської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Луганській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів досудового розслідування, прокуратури,
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що з 05 січня 2016 року розпочате кримінальне провадження, 28 березня 2016 року слідчим СВ Лисичанського СВ ВП ГУНП України йому вручена повідомлення про підозру, погоджену Лисичанською місцевою прокуратурою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016130240000037. 26 квітня 2016 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України. У подальшому обвинувальний акт направлений до суду. Але вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09 вересня 2021 року та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року його виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України та кримінальне провадження в частині ч.1 ст.366 КК України закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Таким чином він перебував під слідством з 04 січня 2016 року по 08 лютого 2023 року - 85 календарних місяці.
Вказав, що під час досудового розслідування він вимушений перевестись з посади головного державного ревізора-інспектора ДПІ м.Лисичанськ на посаду завідувача сектору засобів масової інформації ГУ Держпраці в Луганській області, а з 24 грудня 2020 року його звільнено внаслідок ліквідації органу. Через відкрите кримінальне провадження, він позбавлений можливості працевлаштуватись.
Вказав, що весь це час перебував у постійній напрузі, пригніченому нервовому стані, не маючи змоги повернути своє чесне ім'я та репутацію, що постійно завдавало моральних, душевних страждань, матеріальної шкоди, невпевненості у завтрашньому дні.
Сам факт знаходження його під кримінальним переслідуванням мали стресові наслідки, він вимушена захищатись від пред'явленого обвинувачення, що привело до душевних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, моральні страждання та переживання. Внаслідок необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення завдало душевних страждань, погіршились стосунки з оточуючими людьми, колегами по роботі. Участь у слідчих та судових діях завдало шкоду його діловій репутації. Протягом всього періоду він вимушений приймати участь в слідчих діях та судових засіданнях, витрачати час та кошти, що вимагало від нього додаткових зусиль, необхідних для організації життя. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 603 500 грн.
Просив суд:
стягнути з бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 603 500 грн. грошової компенсації моральної шкоди.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
29 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, представник Державної казначейської служби України вказав, що служба є неналежним відповідачем. Згідно зі своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичним даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки вони жодних прав та інтересів позивача не порушував, не вступав у правовідносини з ним, жодної шкоди позивачеві не завдавав, то не повинен нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу, внаслідок незаконних дій, зокрема інших державних органів. У таких спорах належним відповідачем є держава, а казначейська служба зобов'язана виконати рішення суду, незалежно чи приймали вони участь у справі. Вважає, що позивач не довів наявності шкоди з боку служби, наявності завданої моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Просив відмовити в задоволенні позову.
01 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовом, представника ГУ НП в Луганській області вказав, що законами та підзаконним актами чітко визначений порядок, підстави та строки звернення про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратуру або суду. Вважають, що переведення позивача на іншу посаду по своїй суті - кар'єрне зростання як державного службовця. Під час досудового розслідування не порушувалось питання відсторонення позивача від виконання службових обовязків. Також вважають неправомірним звернення позивача з позовом про відшкодування шкоди у 2024 році, а не у 2023 році. Тому розмір шкоди має визначитись з урахуванням розміру заробітної плати за 2023 рік - 6700 грн. ОСОБА_1 , перебував під слідством 82 місяці та 11 днів, тому заявлений розмір шкоди в 603 500 грн. є завищеним. Просили відмовити у задоволенні позову.
01 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідач Луганська обласна прокуратура вказала, що 05 січня 2016 року розпочато досудове розслідування кримінального провадження. 28 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Клопотань застосування запобіжних заходів прокуратурою до суду не подавалось. Вироком Лисичанського міського суду Луганської області та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року кримінальне провадження закрито. До касаційної інстанції судові рішення не оскаржувались. Вважають, що переведення позивача на іншу посаду та подальше звільнення відбулось не через повідомлення про підозру, а через ліквідацію ГУ Держпраці у Луганській області. Також проведення слідчих дій не може бути єдиною підставою для збільшення розміру відшкодування. Вважають, що позивач не надав доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, а позивач перебував під слідством та судом з 28 березня 2016 року по 08 лютого 2023 року (82 місяці, 10 днів), тому у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 584 566,67 грн. (7100 грн. на місяць) відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду», Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік». Вважають, що позивач не довів заявленого розміру моральної шкоди в розмірі 603 500 грн., тому відсутні підстави для задоволення позову. Просили суд у задоволенні позову відмовити.
15 квітня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» з 01 квітня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати становить 8000 грн. Тому розмір завданої йому моральної має розраховуватись саме з даної величини. За 85 місяців перебування під слідством та судом завдана моральна шкода становить 680 000 грн.
Просив суд:
стягнути з бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 680 000 грн. грошової компенсації моральної шкоди.
16 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог від Луганської обласної прокуратури. Не погоджуючись з поданою заявою додатково вказали, що особа має право на відшкодування шкоди за період, починаючи з часу повідомлення про підозру і до набранням законної сили виправдувальним вирок суду. У даному випадку - 82 місяці 10 днів. Ст.8 Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір моральної шкоди вираховується з розрахунку 1600 грн., що вказаний період становить 131 733,33 грн., які у разі обґрунтованості позову можуть бути стягнені на відшкодування моральної шкоди. Просили відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.
18 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог ГУ НП в Луганській області. Вказали, що за ст.8 Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір моральної шкоди вираховується з розрахунку 1600 грн. за 82 місяці 11 днів. Розмір шкоди становить 131 786,66 грн. Просили відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали поданий позов. Просили задоволити у повному обсязі.
У судове засіданні представник відповідача Луганської обласної прокуратури проти позову заперечував. Просив відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи подані відзиви, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність інших учасників на підставі поданих сторонами доказів та пояснень, відзивів.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що 05 січня 2016 року розпочате досудове розслідування кримінального провадження №12016130240000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України Лисичанським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.
28 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, 26 квітня 2016 року - повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України.
Після завершення досудового розслідування ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт, який скеровано до Лисичанського міського суду Луганської області.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим за ч.2 ст.364 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення, та визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.366 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік; на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; також вирішено питання щодо речових доказів (справа 415/2716/16к).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 09вересня 2021року щодо ОСОБА_1 в частині визнання винуватим за ч.1 ст.366 КК України - скасовано та закрито кримінальне провадження за ч.1 ст.366 КК України щодо ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. У решті вирок залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду набирала законної сили з моменту її проголошення та не оскаржувалась в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Суд не погоджується з доводами позивача, що він перебував під слідством з 05 січня 2016 року, оскільки це дата початку досудового розслідування щодо посадових осіб ДПІ у м.Лисичанськ, а не щодо особи позивача, підозра вручена 28 березня 2016 року. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач перебував під слідством та судом 82 місяці та 12 днів.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Згідно із частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов'язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
Зважаючи на те, що позивачу належить право на визначення відповідачів, тому доводи відповідача Державної Казначейської служби України про неналежність відповідача та необхідність відмови у задоволенні позову суд до уваги не приймає.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом пункту 1 пункту першого частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» законодавцем визначено випадки, за наявності яких особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, у зазначеній статті визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У позові ОСОБА_1 просив суд відшкодувати моральну шкоду завдану йому внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, вручення підозри, пред'явлення обвинувачення та визнання обвинуваченим, визнання підсудним та визначив цей розмір з розміру мінімальної заробітної плати 8000 грн. за 85 місяців.
Суд вважає, що відшкодуванню на користь позивача підлягає моральна шкода, завдана його незаконним кримінальним переслідуванням протягом тривалого часу, що включає в себе моральну шкоду, завдану як незаконними слідчими діями, так і предявлення підозри, обвинувачення, судовим розглядом.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Отже, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зменшення престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному та повному розмірі.
Для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, необхідно встановити тривалість незаконних дій щодо позивача, тобто строк, за який буде розраховуватися розмір відшкодування.
Як вказувалось вище, позивач без відповідної правової підстави перебував під кримінальним переслідуванням 82 місяці 12 днів.
Розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом (липень 2024 року) відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 квітня 2024 року становить 8000 грн. отже, гарантований державою мінімальний розмір відшкодування становить 659 200,04 грн.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Отже, цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить також від таких чинників, як характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зменшення престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному та повному розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18 ).
Суд враховує, що за час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, необхідність з'являтись на допити, на судові засідання, надавати свої пояснення, збирати докази, користування правовою допомогою.
За таких обставин, суд вважає за можливе визначити розмір відшкодування моральної шкоди, який обчислюється виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що відповідатиме ступеню та глибині душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті та характер моральних страждань.
Оскільки позивач незаконно перебував під кримінальним переслідуванням 16 місяців, у зв'язку із цим йому завдано моральної шкоди, розмір якої слід визначити з урахуванням його доведеності позивачем, заявлених ним вимог та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, тому моральну шкоду суд визначає в розмірі 659 200,04 грн., оскільки позивачем доведено негативний вплив неправомірних дій зазначених органів на його фізичний та психологічний стан. Разом з тим, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу даного переслідування на ділову репутацію, наявність роботи, або пред'явлення підозри ще у січні 2016 року.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, Луганської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Луганській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів досудового розслідування, прокуратури, задоволити частково.
Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 659 200,04 грн. (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті грн. 04 коп.)
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 10 липня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ