Справа № 212/5126/24
2/212/2605/24
04 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д. секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,-
встановив:
У травні 2024 року адвокат Сергієнко Д.М., який діє в інтересах позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив скасувати арешт майна позивача, який накладений Покровським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у межах виконавчого провадження № 55653188, відкритого на підставі виконавчого листа від 23 квітня 2015 року виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 212/882/14-ц за позовом Приватного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі - ПАТ КБ “ПриватБанк”) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні Покровського відділу ДВС перебувало виконавче провадження № 55653199, відкритого на підстави виконавчого листа Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2015 року та у межах вказаного виконавчого провадження було прийнято постанову про арешт майна боржника. 31 травня 2018 року виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”, проте скасування арешту майна позивача не відбулось. На звернення до Покровського відділу ДВС щодо скасування постанови про арешт майна боржника позивача було повідомлено, що на теперішній час скасувати арешт майна у виконавчому провадження № 55653188 не має можливості, оскільки термін зберігання закінчених виконавчих проваджень становить три роки у відповідності до наказу від 23 грудня 2008 року № 2274/5 “Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби” та наказу від 07 червня 2017 року № 1829/5 “Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями”. Враховуючи викладене, є необхідність скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 шляхом звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 22 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу Покровському відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі з матеріалами позовної заяви в підсистему “Електронний суд”, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Всупереч наведених вимог закону, позивачем та його представником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, зокрема щодо наявності виконавчого провадження, наявності у позивача будь-якого майна та відповідно накладення на нього арешту в межах вказаного виконавчого провадження.
Натомість до суду надано лише копію паспорту позивача, його РНОКПП, а також повноваження представника - адвоката Сергієнко Д.М.
Крім того, позивач звертаючись до суду із даним позовом зазначив відповідачем Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому, ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
У частині першій статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України “Про виконавче провадження” (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 “Про судову практику в справах про зняття арешту з майна”).
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
При цьому, за наявності заперечень у позивача проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІ ЦПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю та пред'явленням до неналежного відповідача.
Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34545918, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, буд. 37В.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 10 липня 2024 року.
Суддя: М.Д. Власенко