Справа № 201/7376/24
Провадження № 2а/201/92/2024
Іменем України
09 липня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
19.06.2024 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Холостенка О.В. (діє на підставі ордеру від 18.06.2024 - а.с. 10) звернувся до із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення (а.с. 1-9).
Ухвалою судді від 24.06.2024 відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 48).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.06.2024 ОСОБА_1 самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановлення на облік та оновлення даних. 12.06.2024 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол, у якому зазначено про те, що 12.06.2024 встановлено правопорушення правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, які передбачають постановку на облік в 7-миденний термін після зміни адреси реєстрації, а саме, ОСОБА_1 отримав довідку ВПО від 19.03.2024р. № 1201-5003172092, і таким чином, ОСОБА_1 в особливий період скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
У протоколі міститься запис про те, що ОСОБА_1 заперечує про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності. До протоколу не додано пояснень свідків, пояснення, зауваження, відеозапису тощо.
17.06.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та установив, що, 12.06.2024 було встановлено, що 19.03.2024 гр. ОСОБА_1 зареєструвався як внутрішньо переміщена особа на території Соборного району м. Дніпра, про що отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1201-5003172092 від 19.03.2024, але всупереч положенням частини 1 пункту 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів не став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, виніс постанову від 17.06.2024 №6/6057 про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу в розмірі 22100,00 грн.
Частина 2 ст. 210 КУпАП передбачає накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 5100,00 грн. до 8500,00 грн.
З постановою № 6/6057 від 17.06.2024 позивач не згоден, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасування, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідачем в оскаржуваній постанові вказані кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі. Так, у протоколі кваліфікуючі ознаки правопорушення передбаченого ст. 210 ч. 2 КУпАП не вказані, постанова не містить мотивування призначення позивачу штрафу у розмірі 22100,00грн.
На підставі викладеного, просив скасувати постанову за № 6/6057 від 17.06.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з 10000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач позовні вимоги не визнав.
01.07.2024 представник відповідача - ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву. У якому вважав вимоги є необґрунтованими і незаконними. Зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено посадових осіб, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення за порушення правил військового обліку, що регламентуються Законами України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Положенням про військово-транспортний обов'язок, а також за зіпсуття чи недбале зберігання призовниками, військовозобов'язаними і резервістами військово-облікових документів, спричинило їх втрату.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
З 17 березня 2014 року, з дня оголошення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні діє особливий період.
12.06.2024 громадянин України ОСОБА_1 , 1971 року народження, з метою постановки на військовий облік звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Того ж дня в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 з'ясовано, що 19.03.2024 ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи в Центральному управлінні соціального захисту населення, про що позивачу було видано довідку від 19.03.2024 № 1201-5003172092. Позивачем задекларовано фактичне місце проживання/ перебування за адресою: АДРЕСА_1 .
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами). Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Так, відповідно до частини (пункту) першої призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративнотериторіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
12.06.2024 офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант ОСОБА_2 , якого призначено посадовою особою, уповноваженою складати адміністративні протоколи, складено на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (стаття 210 КУпАП), а адже після отримання довідки внутрішньо переміщеної особи позивач у семиденний строк не став на військовий облік.
Порушником надано пояснення з приводу допущеного порушення.
Таким чином, доказами вчинення адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, копія довідки від 19.03.2024 № 1201-5003172092 про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи, заява про взяття позивача на військовий облік за місцем фактичного проживання від 12.06.2024, пояснення.
Під час розгляду адміністративного матеріалу начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 всебічно, об'єктивно та в повному обсязі з'ясовано обставини допущеного правопорушення, ставлення порушника до допущеного порушення, його матеріальний стан, що було враховано при призначенні стягнення.
Позивач у позові зазначає про наявність у нього чотирьох дітей та додає «копію свідоцтва про народження четвертої дитини». Але при заповненні листа опитування позивач власноручно зазначив інформацію про дружину, а в рядочку «Діти» зазначив лише ОСОБА_4 , 2021 р.н., тобто одну дитину, у рядочку «Близькі родичі» власноручно зазначив «не має». Таким чином, при призначенні стягнення (розміру штрафу) були враховані відомості, зазначені безпосередньо самим позивачем.
Порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, (частина третя статті 210 КУпАП) тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За результатами розгляду адміністративного матеріалу постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією статті 210 не передбачено.
В протоколі, так і в постанові зазначено після слів «Суть адміністративного правопорушення:», що «З набранням чинності Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочався особливий період.»
Крім цього, позивачу було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 17.06.2024 о 9.00 у приміщенні НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначене було доведене під особистий підпис позивача.
Крім цього, щоб не порушити право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розгляд адміністративного матеріалу було призначено на п'ятий день після складання протоколу про адміністративне правопорушення, щоб позивач мав достатньо часу для підготовки до розгляду матеріалу, подання доказів своєї невинуватості, скористуватися правом на професійну правничу допомогу.
Будь-яких клопотань від ОСОБА_1 щодо перенесення дати розгляду адміністративного матеріалу, долучення документів тощо не надходило. Крім цього, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду адміністративного матеріалу, позивач не прибув для участі у розгляді адміністративного матеріалу, щоб висловити свою позицію з приводу порушення правил військового обліку.
На підставі викладеного, просив у задоволені позову відмовити, а також у стягнені витрат на правничу допомогу.
Представник позивача 08.07.2024 надав додаткові пояснення (а.с. 66 - 69), у яких вказав, що відповідачем зазначено у постанові та протоколі про те, що позивач був зобов'язаний в семиденний строк з моменту зміни адреси реєстрації повідомити про це орган відповідача. Але згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Наполягав на задоволенні позову.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлялися, про причини неявки не повідомили.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, 12.06.2024 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 12.06.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно із яким 12.06.2024 встановлено правопорушення правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, які передбачають постановку на облік в 7-миденний термін після зміни адреси реєстрації, а саме, ОСОБА_1 отримав довідку ВПО від 19.03.2024р. № 1201-5003172092, і таким чином, ОСОБА_1 в особливий період скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
У протоколі наявний запис про те, що ОСОБА_1 заперечує про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 22).
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 , установлено, що 12.06.2024 було встановлено, що 19.03.2024 ОСОБА_1 зареєструвався як внутрішньо переміщена особа на території Соборного району м. Дніпра, про що отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1201-5003172092 від 19.03.2024, але всупереч положенням частини 1 пункту 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів не став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Поставною начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 від 17.06.2024 17.06.2024 №6/6057 на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 22100,00 грн.
Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд звертає увагу, що кваліфікувати дії особи щодо порушення правила військового обліку має уповноважена особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. Протокол повинен відповідати вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП, в тому числі у ньому повинна бути викладена суть адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають діяння (дію чи бездіяльність) як адміністративне правопорушення (проступок). Елементами склад адміністративного правопорушення є: об'єкт, об'єктивна сторона; суб'єктивна сторона; суб'єкт.
Зокрема, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. Це такі ознаки як саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки діяння, причинний зв'язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння.
Частина 2 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (тобто, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Порушення цієї норми тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, розмір штрафу може становити від 5100,00 грн. (300*17) до 8500,00 грн. (500*17), а не 22100,00 грн.
Відповідач помилково у відзиві посилається на, що порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період (частина третя статті 210 КУпАП) тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і тому на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією статті 210 не передбачено.
Дії ОСОБА_1 в оспорюваній постанові та у самому протоколі кваліфіковані за частиною 2, а не 3 статті 210 КУпАП, а тому накладення стягнення вочевидь не відповідає санкції норми частини 2 ст. 210 КУпАП.
Крім цього, ч. 2 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року. Водночас даних про те, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності упродовж року матеріали адміністративної справи, постанова, протокол не містять.
Суд зазначає, що за приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку, відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови та вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн. (а.с. 47) . Тому, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до суду було надано копію договору про надання правничої допомоги № 23 від 18.06.2024, додаткову угоду №1 до договору від 18.06.2024, згідно з якою за складання позовної заяви гонорар визначається в сумі 10000,00 грн., акт виконаних робіт № 1 від 26.06.2024 а суму 10000,00 грн. (а.с. 12 - 15, 74).
Відповідно до акту виконаних робіт № 1, надано позивачу наступні послуги по справі №201/7376/24 про адміністративне правопорушення у Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська: попереднє ознайомлення з обставинами та матеріалами справи - 700,00 грн.; визначення судової перспективи справи - 700,00 грн; перевірка бази норм матеріального та процесуального права - 700,00 грн. ; аналіз аналогічних справ в судовій практиці України - 700,00грн.; встановлення фактів, що мають юридичне значення - 1200,00 грн.; підготовка, складання та направлення позовної заяви та складання інших процесуальних документі - 6000,00 грн.
Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 10000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді у співмірності до наданих послуг, на переконання суду, становить 2500 грн.
На підставі ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань установи відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 77, 132, 139, 262, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 6/6057 від 17.06.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесену по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 22100,00 грн. - скасувати.
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн., а всього 3105,60 грн.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч.5 ст.250 КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Поний текст рішення виготовлений 10 липня 2024 року.
Суддя О.С. Наумова