Справа № 620/2189/24
09 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Грибан І.О., суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано судом усунути вказані в ухвалі недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання суду апеляційної інстанції:
- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтверження вказаних у заяві обставин.
Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 24 червня 2024 року по справі № 620/2189/24 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 , в його електронний кабінет та доставлено вказаний документ до електронного кабінету 25 червня 2024 року о 02:34.
Таким чином, останній день строку на усунення недоліків - 04 липня 2024 року.
01 липня 2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків. У вказаній заяві позивач просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Розглянувши вказану заяву апелянта суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення було постановлено 12 квітня 2024 року.
Згідно довідки Чернігівського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Рішення (спрощене письмове)(відмова в адміністративному позові)" від 12.04.24 по справі № 620/2189/24 (суддя Падій В.В.) було надіслано одержувачу ОСОБА_1 , в його електронний кабінет та доставлено вказаний документ до електронного кабінету 12 квітня 2024 року о 18:20.
Отже останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 15 травня 2024 року.
Проте апеляційну скаргу надіслано до суду лише 21 червня 2024 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначив, що пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою повязаний із запровадженням воєнного стану та його важкою хворобою. Апелянт також послався на практику Європейського Суду.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, другою статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що жодних доказів на пітвердження наведених у клопотанні доводів апелянтом до суду не надано.
Зокрема, не надано доказів перебування на стаціонарному обстеженні або лікуванні позивача у період з 15.05.2024 по 21.06.2024.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Крім того, колегія суддів зауважує, що доказів того, що внаслідок запровадження в Україні воєнного стану у апелянта була відсутня можливість своєчасної подачі апеляційної скарги до суду не подано.
Таким чином, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України імперативно визначено, що у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на зазначене та враховуючи, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року без поважних на те причин, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті даного апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 169, 298, 299 КАС України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року.
Апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов