Справа № 320/16854/23
09 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Конченко Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо ненадання безоплатної первинної правової допомоги з правових питань викладених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року;
- зобов'язати Міністерство фінансів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року;
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Міністерство фінансів України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.11.2022 про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з проханням надати консультацію і роз'яснення з правових питань. Відповідач розглянув заяву та надав позивачу відповідь, однак, на переконання позивача, відповідач залишив поза увагою, викладені в заяві питання. На неодноразові звернення до відповідача щодо належного розгляду заяви від 07.11.2022 відповідач у своїх відповідях на поставлені питання також не відповів, що, на думку позивача, свідчить про надання неякісної правової допомоги.
Також позивач зазначає, що відповідач протягом тривалого часу, під час розгляду заяви від 07 листопада 2022 року постійно, відверто демонстрував поведінку направлену на ігнорування норм Конституції України і Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині надання безоплатної первинної правової допомоги, що свідчить про загрозу невиконання рішення суду в цій справі, тому, на переконання позивача, наявні підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо ненадання безоплатної первинної правової допомоги з правових питань викладених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року.
Зобов'язано Міністерство фінансів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання безоплатної первинної правової допомоги від 07 листопада 2022 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ: 00013480) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства фінансів України із заявою про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з проханням надати консультацію і роз'яснення з правових питань, зокрема:
- чи є порушенням бюджетного законодавства, в розумінні глави 18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, виплата пенсійним органом збільшених розмірів пенсії в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсії за вислугу років, які набрали законної сили, є остаточними і підлягають обов'язковому виконанню в порядку визначеному законодавством?
- чи здійснює Міністерство фінансів України (на теперішній час та в минулому) в межах повноважень, нормативно-правове регулювання питань пов'язаних з виплатою Пенсійним фондом України збільшених розмірів пенсій в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними?
- роз'яснити зміст пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в розумінні того, чи мають ці пункти відношення до правового регулювання правовідносин пов'язаних з виконанням органами Пенсійного фонду судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними.
Міністерство фінансів України розглянуло заяву позивача та листом № 09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022 повідомило, що питання, пов'язані з виплатою пенсій, зокрема погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями, має вирішувати Міністерство соціальної політики України у межах передбачених йому коштів з державного бюджету.
Позивач, вважаючи, що Міністерство фінансів України залишило поза увагою питання, викладені в заяві від 07.11.2022, 18.12.2022 звернувся до відповідача із заявою про повернення до розгляду заяви від 07.11.2022 про надання правової допомоги, в якій просив надати консультацію і роз'яснення з поставлених питань.
Міністерство фінансів України розглянуло заяву позивача та у листі № 09030-08/К-2027/1/59 від 11.01.2023 роз'яснило положення окремих статей Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо підстав та порядку надання правової допомоги, а також роз'яснило, що забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян, а також нормативно-правове регулювання з пенсійних питань, зокрема, пов'язаних з призначенням (перерахунком), виплатою пенсій, здійснює Міністерство соціальної політики України, у зв'язку з чим надання правової інформації, консультацій з правових питань щодо пенсійних виплат не належить до повноважень Міністерства фінансів України.
Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач 15 січня 2023 року та 08 лютого 2023 року звертався повторно до відповідача із заявами про повернення до розгляду заяви від 07.11.2022 про надання правової допомоги, в яких просив надати консультацію і роз'яснення з поставлених питань.
Міністерство фінансів України розглянуло заяви позивача та у листах № 09030-08/К-153/158 від 26.01.2023, № 09030-08/К-153/1/358 від 28.02.2023 повідомило, що повну відповідь з порушених у зверненні питань Мінфін надав у межах своєї компетенції у попередніх листах.
Позивач, вважаючи, що відповідач надав неякісну правову допомогу, а також, що визнання протиправними дій Міністерства фінансів України та зобов'язання його вчинити певні дії надасть йому можливість в порядку визначеному законодавством в належний спосіб та в повному обсязі домогтися виконання судового рішення у справі № 640/823/20, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року №3460-VI (далі - Закон №3460-VI) визначає, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 7 Закону №3460-VI безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг, як, зокрема, надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3460-VI право на безоплатну первинну правову допомогу згідно з Конституцією України та цим Законом мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Відповідно до статті 9 Закону №3460-VI суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Статтею 10 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги.
За приписами частини 1 статті 10 Закону №3460-VI звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 10 Закону №3460-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення. Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення (частина сьома статті 10 Закону №3460-VI).
Згідно з частиною 9 статі 10 Закону №3460-VI звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.
При цьому, зі змісту Закону №3460-VI слідує, що мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань.
Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною 2 статті 7 вказаного Закону, має бути пов'язано із забезпеченням реалізації індивідуально виражених прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Так, чинним законодавством України встановлено обов'язок суб'єкта надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні надати відповідь на звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги у встановлений Законом строк, а саме: з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення та/або якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
Як убачається із матеріалів справи, 07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства фінансів України із заявою про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», з проханням надати консультацію і роз'яснення з правових питань, зокрема:
- чи є порушенням бюджетного законодавства, в розумінні глави 18 ст. 116 Бюджетного кодексу України, виплата пенсійним органом збільшених розмірів пенсії в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсії за вислугу років, які набрали законної сили, є остаточними і підлягають обов'язковому виконанню в порядку визначеному законодавством?
- чи здійснює Міністерство фінансів України (на теперішній час та в минулому) в межах повноважень, нормативно-правове регулювання питань пов'язаних з виплатою Пенсійним фондом України збільшених розмірів пенсій в наслідок виконання судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними?
- роз'яснити зміст пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в розумінні того, чи мають ці пункти відношення до правового регулювання правовідносин пов'язаних з виконанням органами Пенсійного фонду судових рішень про перерахунок пенсій за вислугу років, які набрали законної сили і є остаточними.
Разом з тим, як зазначає позивач, підставою для подачі такої заяви послугувало те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протягом тривалого часу (понад два роки і сім місяців) не виконує судове рішення про перерахунок пенсії за вислугу років у справі № 640/823/20, яке набрало законної сили, посилаючись на те, що згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
При цьому, відповідно до листів-відповідей №09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022, №09030-08/К-2027/1/59 від 11.01.2023, №09030-08/К-153/158 від 26.01.2023, №09030-08/К-153/1/358 від 28.02.2023 відповідачем чіткої та однозначної відповіді на поставлені позивачем питання у зверненні від 07 листопада 2022 року про надання безоплатної первинної правової допомоги надано не було.
Водночас, роз'яснення, що надані відповідачем, стосуються питань, з якими позивач у своєму зверненні до Міністерства фінансів України не звертався.
Окрім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, хоча Міністерство фінансів України у листі №09030-08/К-2027/2407 від 06.12.2022 повідомляло позивача про те, що питання, пов'язані з виплатою пенсій, зокрема погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, має вирішувати Міністерство соціальної політики і України у межах передбачених йому коштів з державного бюджету, проте звернення до Міністерства соціальної політики і України для надання правової допомоги не передавало, як це передбачено частиною сьомою статті 10 Закону №3460-VI.
Отже, відсутність чіткої відповіді на поставлені позивачем у зверненні питання про надання безоплатної первинної правової допомоги відповідно до Закону №3460-VI свідчить про те, що відповідач не надав правової допомоги з правових питань поставлених у вищезазначеному зверненні.
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що наявна протиправна бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно розгляду вищезазначеного звернення та зобов'язання Міністерство фінансів України повторно розглянути звернення позивача від 07 листопада 2022 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 червня 2021 року у справі № 420/2752/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови вимог про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то колегія суддів зазначає, що рішення суду в цій частині не оскаржується та відповідач в апеляційній скарзі не наводить доводів та міркувань щодо незаконності рішення в цій частині, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.