Справа № 580/6189/22 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Василь ГАВРИЛЮК
Іменем України
02 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства освіти і науки України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 530 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2022 року № 320» у частині:
- пункту 2 щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла»;
- підпункту 5 пункту 3 щодо висловлення зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 3.8 Положення № 1059 в частині відображення у відгуку офіційного опонента інформації про наукову новизну результатів дисертації та повноту викладу в опублікованих працях наукових положень і висновків дисертації офіційним опонентам: ОСОБА_2 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_3 доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_4 доктору фізико-математичних наук, професору.
2) зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол № 13 (131) про присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та зобов'язати МОН видати диплом доктора фізико-математичних наук.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 530 «Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2022 року № 320» у частині:
пункту 2 щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла»;
підпункту 5 пункту 3 щодо висловлення зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за порушення вимог п. 3.8 Положення № 1059 в частині відображення у відгуку офіційного опонента інформації про наукову новизну результатів дисертації та повноту викладу в опублікованих працях наукових положень і висновків дисертації офіційним опонентам: ОСОБА_2 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_3 доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_4 доктору фізико-математичних наук, професору.
- зобов'язано Міністерство освіти і науки України повторно розглянути дисертаційну роботу ОСОБА_1 «Метод дослідження поведінки елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях», поданої на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла та атестаційну справу із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації та прийняти рішення за наслідками їх розгляду з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення у зобов'язальній частині та ухвалити нове, яким позов у цій частині задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушених прав позивача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з витягом з протоколу № 1 засідання вченої ради Київського міжнародного університету, 25.08.2016 затверджено тему докторської дисертації позивача "Метод дослідження елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях".
Згідно висновку спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 при Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара щодо дисертаційної роботи ОСОБА_1 "Метод дослідження елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях", поданої на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла - прийняте рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 від 22.09.2021, відповідно до якого: дисертація ОСОБА_5 відповідає всім вимогам Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 24.07.2013 зі змінами, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.2015, № 1159 від 30.12.2015, № 567 від 27.07.2016, № 943 від 20.11.2019, № 607 від 15.07.2020, а її автор ОСОБА_1 заслуговує присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла;
Листом від 21.10.2021 № 81-552-234 "Про атестаційну справу" Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара надіслав МОН атестаційну справу позивача на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла.
Відповідно до протоколу № 1/2022 засідання експертної ради з математики і механіки від 27.05.2022, за наслідками розгляду атестаційної справи позивача на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 , експертна рада встановила, що загальний висновок експерта стосовно опублікування результатів дисертації здобувача такий:
- з вітчизняних наукових видань, в яких опубліковані праці здобувача, 1 (одне) видання є фаховим з фізико-математичних наук, а ще 1 (одне) видання взагалі не є фаховим;
- всі одинадцять наукових праць здобувача, які опубліковані у закордонних виданнях, опубліковані у мультидисциплінарних виданнях надзвичайно низького наукового рівня і не можуть розглядатись фаховими науковими виданнями з фізико-математичних наук, оскільки в редколегіях цих видань взагалі відсутні фахівці у галузі математики, прикиданої математики і механіки;
- багато наукових праць здобувача, які містяться в переліку перших 20 (двадцяти) праць автореферату, мають обсяг лише 2-3 (дві - три) сторінки, опубліковані із декількома співавторами і тому можуть розглядатися лише як тези, а не як статті;
- в одній з колективних монографій дисертанту належить розділ, який може трактуватися як навчально-методична праця, а не як науково-дослідницька стаття.
- загальний (підсумковий) висновок щодо праць здобувача за темою даної дисертації: 14 (чотирнадцять) публікацій здобувача ОСОБА_1 (праці під номерами 3, 4, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20 відповідно до переліку праць здобувача в його авторефераті) з 20 (двадцяти) праць не відповідають вимогам наказу МОН України № 1220 від 23.09.2019 "Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук".
- відзначено, що п.п. 2, 6 і 7 наукової новизни роботи (с. 3 автореферату) та п.п. 2, 6 і 7 з опису наукових результатів дисертації ОСОБА_1 співпадають з п.п. 1,4 і 5 наукової новизни дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора філософії ОСОБА_6 , який є співавтором здобувача 15 статей і 10 тез.
За наслідками засідання експертна рада ухвалила:
- дисертаційна робота ОСОБА_1 на тему "Метод дослідження елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях" зі спеціальності 01.02.04 "Механіка деформівного твердого тіла" не відповідає вимогам щодо дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук у зв'язку з порушенням вимог Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2013 № 567, та наказу МОН України № 1220 від 23.09.2019 "Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук";
- пропонувати атестаційній колегії МОН України скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 при Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара про присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за результатами захисту дисертаційної роботи на тему "Метод дослідження елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях" зі спеціальності 01.02.04 "Механіка деформівного твердого тіла".
Зазначені вище обставини та прийняте рішення експертна рада також виклала у атестаційному висновку експертної ради Висновок Міністерства освіти і науки України щодо дисертації ОСОБА_1 подано на розгляд атестаційної колегії МОН.
Відповідно до протоколу № 3 засідання атестаційної колегії МОН від 06.06.2022 прийнято рішення у формі наказу від 06.06.2022 № 530 "Про рішення з питань присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2022 року № 320", відповідно до п. 2 якого скасоване рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22 вересня 2021 року, протокол № 13 (131), про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 "Механіка деформівного твердого тіла" у зв'язку з порушенням вимог пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів в частині використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на автора та/або на джерело опублікування, та вимог підпункту 1 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 23.09.2019 № 1220 "Про опублікування результатів дисертації на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.10.2019 за №1086/34057, в частині того, що основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук має бути висвітлено не менше ніж у 20 наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації.
Також підпунктом 5 пункту 3 вказаного наказу висловлено зауваження стосовно дисертації здобувача наукового ступеня доктора фізико-математичних наук ОСОБА_1 за порушення вимог пункту 3.8 Положення № 1059 в частині відображення у відгуку офіційного опонента інформації про наукову новизну результатів дисертації та повноту викладу в опублікованих працях наукових положень і висновків дисертації офіційним опонентам: ОСОБА_2 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_3 , доктору фізико-математичних наук, професору; ОСОБА_4 , доктору фізико-математичних наук, професору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 "Механіка деформованого твердого тіла", у зв'язку із чим п. 2 наказу МОН від 06.06.2022 № 530 у частині що стосується позивача належить визнати протиправним та скасувати. Крім того суд також дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування підп. 5 п. 3 наказу МОН від 06.06.2022 № 530, як похідної вимоги, оскільки офіційним опонентам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 висловлено зауваження з підстав недотримання Порядку № 567 та Наказу № 1220, які в свою чергу не підтвердились за наслідками судового розгляду цієї справи.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції також вказав, що затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видача відповідного диплома належить до виключної компетенції атестаційної колегії, яка є колегіальним органом, у зв'язку із чим не може здійснюватися судом. Тому, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача повторно розглянути дисертацію позивача та атестаційну справу із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації та прийняти рішення за наслідками їх розгляду з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
06.09.2014 набрав чинності Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).
Підпунктом 7 пункту 2 розділу XV цього Закону 1556-VII передбачено, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 30 червня 2021 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.
Порядок присудження наукових ступенів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 567 (далі - Порядок № 567)
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 № 567 установлено, що дія Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 64, ст. 2328; 2015 р., № 73, ст. 2401), поширюється на осіб, які продовжують здобувати наукові ступені відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту».
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія Порядку № 567.
Згідно з пунктами 6, 30 Порядку № 567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
Як вірно встановив суд першої інстанції, спірне рішення прийняте у зв'язку із встановленням відповідачем порушення спеціалізованою вченою радою вимог пункту 14 Порядку № 567 в частині використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на автора та/або на джерело опублікування, та вимог підпункту 1 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 23.09.2019 № 1220 (далі - Наказ № 1220) в частині того, що основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук має бути висвітлено не менше ніж у 20 наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації.
Щодо встановлення порушення позивачем пункту 14 Порядку № 567, колегія суддів зазначає таке.
Згідно вимог пункту 14 Порядку № 567 якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки.
У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту .
Таким чином, виявлення у дисертації текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, є безумовним порушенням автором вимог 14 Порядку № 567.
У свою в атестаційному висновку експертної ради вказано: "формулювання пп. 2, 6 і 7 наукової новизни роботи (с.3 автореферату) та пп. 2, 6 і 7 з опису наукових результатів докторської дисертації ОСОБА_1 ) майже повністю збігається з формулюваннями пп. 1, 4 і 5 наукової новизни та основних наукових результатів дисертації на здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії ОСОБА_7 "Моделювання термомеханічної поведінки матеріалів з пам'яттю форми" (с. 28-29), захищеної у 2019 році в Дніпровському національному університеті ім. О. Гончара".
Загальні критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень закріплено у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Так, відповідно до пункту 3 частини другої вищезазначеної статті КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказівка відповідача «формулювання майже повністю збігається з формулюваннями » не є тотожним нормі пункту 14 Порядку №567 щодо «текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів».
Суд першої інстанції вірно вказав про те, що ні атестаційний висновок, ані висновок МОН не містить жодних обґрунтувань із відповідним аналізом спірних пунктів дисертації позивача із іншою дисертацією, що вказували б на дійсне виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів іншої особи.
У зв'язку із цим, саме лише посилання експерта на "майже повний збіг з формулюваннями" без відображення здійсненого аналізу на предмет використання у дисертації позивача текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів ОСОБА_7 , не може слугувати самостійною та достатньою підставою для висновку про порушення пункту 14 Порядку № 567.
Щодо встановлення порушення позивачем Наказу № 1220, колегія суддів зазначає таке.
Так, експертна рада встановила, що 14 публікацій позивача з 20 праць не відповідають вимогам Наказу № 1220.
Суд апеляційної інстанції у повній мірі підтримує мотиви суду першої інстанції у цій частині підстав позову про те, що вказані висновки відповідача про невідповідність публікацій позивача вимогам Наказу № 1220 є необґрунтованими. У свою чергу апеляційна скарга не містить переконливих доводів, які б спростовували такі висновки суду.
Так, підпунктом 1 пункту 2 вказаного Наказу № 567 передбачено, що основні наукові результати дисертації (виконаної у формі рукопису, монографії, наукової доповіді) на здобуття наукового ступеня доктора наук має бути висвітлено не менше ніж у 20 наукових публікаціях, які розкривають основний зміст дисертації. До таких наукових публікацій належать: статті у наукових виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України; статті у наукових періодичних виданнях інших держав із напряму, з якого підготовлено дисертацію; не менше ніж три статті, а з 01 вересня 2022 року не менше ніж п'ять статей з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, опублікованих щонайменше у двох різних періодичних виданнях, включених до категорії «А» Переліку наукових фахових видань України, або у закордонних виданнях, проіндексованих у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus; не більше ніж два патенти на винахід, що пройшли кваліфікаційну експертизу; не більше ніж дві (два) монографії (розділи у колективних монографіях); не більше ніж один посібник (для дисертацій з галузі педагогічних наук).
Відповідно до Вимог до опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, затверджених Наказом № 1220 (далі - Вимоги № 1220) наукові публікації зараховуються за темою дисертації у разі дотримання таких умов: обґрунтування отриманих наукових результатів відповідно до мети статті (поставленого завдання) та висновків; опублікування статей у наукових фахових виданнях, які на дату їх опублікування внесено до Переліку наукових фахових видань України, затвердженого в установленому законодавством порядку; опублікування не більше ніж однієї статті в одному випуску (номері) наукового видання; опублікування статей у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, за умови повноти викладу матеріалів дисертації, що визначає спеціалізована вчена рада (пункт 1).
Зарахування статей, опублікованих у наукових періодичних виданнях інших держав з наукового напряму, за яким підготовлено дисертацію здобувача, покладається на спеціалізовану вчену раду за умови відповідності такого видання тематичній спрямованості з певної галузі науки (знань), спеціалізації видання, наявності у складі редколегії фахівців з відповідної галузі науки (знань), за якою планується захист дисертації; наявності активного ISSN-номера видання; наявності процедури рецензування публікацій та дотримання виданням редакційної етики (пункт 2).
Щодо наукової роботи, що знаходиться в переліку праць позивача в його авторефераті під номером 3, а саме: "Экспериментальное обоснование варианта модели поведение материала с памятью формы и псевдоупругостью" у науковому журналі "Моделювання та інформаційні технології: зб. наук. пр. Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України", №80. - 2017. - С 81-87.
Відповідач вказує, що зазначена робота "опублікована у науковому виданні, яке у 2017 році було фаховим з технічних наук, але не було фаховим після 2015 року з фізико-математичних наук".
Постановою президії Вищої атестаційної комісії України від 14.10.2009 № 1-05/4 затверджено Збірник наукових праць Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України включений до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, у технічній галузі наук.
У свою чергу, згідно переліку наукових спеціальностей, що затверджений наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1057 встановлено, що спеціальність 01.02.04 "Механіка деформівного твердого тіла", за якою підготовано докторську дисертацію позивача, відноситься як до фізико-математичної, так і до технічної галузі науки.
Таким чином, оскільки наукова спеціальність дисертації позивача відноситься також до технічних наук, а публікація наукової роботи під номером 3 здійснена у науковому фаховому (технічному) виданні України, затвердженого в установленому законодавством порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів відповідача у цій частині.
Щодо закордонних публікацій, що містяться в переліку праць позивача в його авторефераті під номерами 8-18, а саме:
- ОСОБА_1 Iterative methods improved accuracy for solving nonstationary problem thermomechanics / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // Collective monograph on Theoretical and experimental aspects of revealing and solving the current issues of fundamental sciences, International Academy of Science and Higher Education, London, United Kingdom, 2017. - p. 27-29;
- "The Scientific Heritage": ОСОБА_1 On the question of convergence solutions numerical nonstationary problems of modeling thermomechanics / ОСОБА_1, ОСОБА_15, ОСОБА_14 // The scientific heritage. - Budapest, № 59 (59), 2021 - p. 15-17;
- ОСОБА_1 Modeling behavior textured and non-textured alloy at great deformations / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // The scientific heritage. -Budapest, № 60 (60), 2021- p.17-19;
- ОСОБА_1 Mathematical model shear lines for plastic deformation / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // The scientific heritage. - Budapest, № 61 (61),2021 - p.54-56;
- "Colloquium-journal": ОСОБА_1 Use of splines in simulation of functionally inhomogeneous materials / ОСОБА_1 // Colloquium-journal -Warszawa, Polska. - 2021. - No.3(90). - p.16-18.;
- ОСОБА_1 Simulation of behavior of pseudo-elastic-plastic NiTi alloy at large deformations / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // Colloquium-journal, 2021 - Warszawa, Polska, №5(92) - p.6-8;
- ОСОБА_1 Phenomenological modeling of volume nanomaterials with form memory / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // Scientific journal innovative solutions in modern science. - Dubai, 2020 - No. 4(40). - p.5-17;
- ОСОБА_1 Simulation of behavior of functionally - heterogeneous materials under temperature loads / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // Scientific journal innovative solutions in modern science.-New York, 2020 - No. 8(44).-p.5-11;
- ОСОБА_1 Modeling the behavior of the physical and geometric non-linear functional heterogeneous materials / ОСОБА_1 // Scientific journal innovative solutions in modern science. - New York, №1(45), 2021- p.82-90.
- ОСОБА_1 The main areas of application of functional materials / ОСОБА_1// "Research-science" - Banska Bystrica, Словачинна -2021 - №14.-p.26-29.
- ОСОБА_1 Application of two-dimensional splines in modeling problems of functional materials / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // The Young Scholars. Vienna, Austria - 2021 - №1. P.7.
В атестаційному висновку щодо публікацій відповідач вказав, що "Згідно інформації з сайту видання "The Scientific Heritage", це видання приймає до опублікування статті з усіх без виключення наукових спеціалізацій економіка, історія, філологія, техніка, політологія, хімія, тощо. У редколегії видання "The Scientific Heritage" відсутні доктори фізико-математичних наук. Взагалі відсутні фахівці у галузі математики, механіки, прикладної математики. Публікації 3 статей здобувача у виданні "The Scientific Heritage" не відповідають вимогам Наказу № 1220, оскільки це видання не можна вважати науковим виданням з напряму досліджень дисертації здобувача. Крім того, праці обсягом 2-3 сторінки за участі ще двох співавторів можуть, у кращому випадку, вважатися тезами, а не науковими статтями".
Також відповідачем зазначено: "згідно інформації з сайту видання "Colloquium-journal", дане видання приймає до опублікування статі з біології, медицини, техніки, філософії, економіки, історії, хімії та навіть з фізики й математики. Але у редколегії даного видання фахівці з математики, механіки та прикладної математики відсутні. Публікації 2 статей здобувача у виданні "Colloquium-journal" не відповідають вимогам наказу МОН № 1220, оскільки дане видання не можна вважати науковим виданням з напряму досліджень дисертації здобувача. Крім того, ці статті обсягом дві-три сторінки можуть вважатися лише тезами".
Щодо видань «Scientific journal innovative solutions in modern science», «Research-science» та «The Young Scholars» відповідач також вказав, що у редколегіях цих видань не представлені фахівці з математики, прикладної математики, видання не відносяться до напряму досліджень позивача.
Стосовно публікації № 8 відповідач вказав, що вона "має обсяг три сторінки та два співавтора. Така публікація може вважатися лише тезами, а не розділом монографії має обсяг три сторінки та два співавтора. Така публікація може вважатися лише тезами, а не розділом монографії".
Суд першої інстанції встановив, що на першій сторінці наукового видання "The scientific heritage. - Budapest, № 59, 60, 61, 2021" (т. 1 а.с. 160-162) є інформація про склад редакційної колегії, в переліку членів якої присутній ОСОБА_8 - кандидат технічних наук, асоційований професор вищої математики. Таким чином, у редколегії видання "The Scientific Heritage" брав участь фахівець у галузі технічних наук та математики, тобто з відповідної галузі науки (знань) за якою позивач здобуває науковий ступінь. Суд такод врахував, що на офіційному сайті наукового видання "The scientific heritage" (https://www.tsh-journal.com/journal/) є інформація про те, що в науковому журналі є розділ під назвою "фізико-математичні науки".
У свою чергу, у складі редколегії наукового видання "Colloquium-journal" бере участь ОСОБА_13, який має вчене звання доктора філософії з фізики (т.1 а.с. 164). Таким чином, у редколегії видання "Colloquium-journal" брав участь фахівець у галузі науки (знань, фізико-математичні) за якою позивач здобуває науковий ступінь. На офіційному сайті наукового видання "Colloquium-journal" (https://colloquium-journal.org/uk/pro-nas/) є інформація про те, що в науковому журналі є розділ під назвою "фізико-математичні науки", що на переконання суду вказує на відповідність видання тематичній спрямованості з наукового напряму дослідження дисертації позивача.
Суд першої інстанції також встановив, що у складі редколегії наукового видання "Scientific journal innovative solutions in modern science" бере участь ОСОБА_9 (а.с.167 Тому 1), яка є Професором кафедри математики Національного університету "Києво-Могилянська академія" (https://scholar.google.com.ua/citations?user=q76liugAAAAJ&hl=uk). Таким чином, у редколегії видання "Scientific journal innovative solutions in modern science" брала участь фахівець у галузі науки (знань) за якою позивач здобуває науковий ступінь. На офіційному сайті наукового видання "Scientific journal innovative solutions in modern science" є інформація про тематичне спрямування видання, зокрема, щодо технічних наук (як вже зазначалося, відповідно до переліку наукових спеціальностей затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 № 1057 спеціальність дисертації позивача 01.02.04 "Механіка деформівного твердого тіла" відноситься не тільки до галузі фізико-математичних наук, але й до технічних наук).
У складі редколегії наукового видання журналу "Research-science" бере участь ОСОБА_10 (а.с. 170 Тому 1), який є кандидатом математичних наук. Таким чином, у редколегії видання "Research-science" брав участь фахівець у галузі науки (знань) за якою позивач здобуває науковий ступінь. На офіційному сайті наукового видання "Research-science" є інформація про тематичне спрямування видання, зокрема, щодо математичних та фізичних наук, що на переконання суду вказує на відповідність видання тематичній спрямованості з наукового напряму дослідження дисертації позивача.
У складі редколегії наукового журналу "The Young Scholars" бере участь ОСОБА_11 (а.с. 172 Тому 1), який є доктором технічних наук. Таким чином, у редколегії видання "The Young Scholars" брав участь фахівець у галузі науки (знань) за якою позивач здобуває науковий ступінь. На офіційному сайті наукового видання "The Young Scholars" (https://ppublishing.org/edition/the-young-ycholars-journal) є інформація про тематичне спрямування видання, зокрема, щодо фізико-математичних наук.
Наведене спростовує посилання відповідача на невідповідність видань тематичній спрямованості з наукового напряму дослідження дисертації позивача, а також на відсутність у їх редколегії відповідних фахівців.
Щодо посилань на недостатній обсяг публікації, то суд першої інстанції вірно вказав про те, що законодавство України не встановлює будь-яких обмежень щодо обсягу публікацій та вимог до обсягів тез, у зв'язку із чим зауваження експерта щодо того, що публікації позивача можуть вважатися лише тезами, не є підставою для висновку про порушення вимог Наказу № 1220.
Щодо колективної монографії позивача, що міститься в переліку праць здобувача під № 20: ОСОБА_1 Математичне та комп'ютерне моделювання складних технічних систем / ОСОБА_1, ОСОБА_12 , Т. І. Цюпій В. В. Хайдуров - К.: Вид-во Київського міжнародного університету (ISBN 978-617651-206-6), 2019. - 248 с.
Відповідач вказав, що "ця публікація має скоріше навчально-методичний характер, ніж науково-дослідницький".
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що такий висновок є виключно суб'єктивним припущенням, який не ґрунтується на конкретних обставинах. Ні атестаційний висновок, ні висновок МОН не містить жодних обґрунтувань, що вказували б на підстави віднесення вказаної роботи позивача до категорії з навчально-методичним характером, як і не містить жодних посилань про те, чому робота № 20 не може бути віднесена до науково-дослідницької.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача у цій частині.
Щодо публікацій позивача під № 1, 2, а саме:
- ОСОБА_1 Development of the method with enhanced accuracy for solving problems from the theory of thermo-psevdoelastic-plasticity / ОСОБА_1, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18 // Eastern European Journal of Enterprise Technologies. 2018. Vol. 4/7 (94). P. 25-33 (наукометрична база Scopus, Q2 квартиль);
- ОСОБА_1 Modeling the behavior of the body with pseudo-elasticplastic material at non-stationary loading / ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 // Металофізика та новітні технології, Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України, 2021 -Том 43, випуск 1 - с. 107-128 (наукометрична база Scopus, Q3 квартиль).
Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Наказу № 1220 наукова публікація у виданні, віднесеному до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до трьох публікацій, у виданні, віднесеному до третього квартиля (Q3),- до двох публікацій.
Згідно відомостей наукометричної бази Scopus, видання Eastern European Journal of Enterprise Technologies (https://www.scopus.com/sources.uri) має найвищий процентиль - 47%, відтак відноситься до третього квартиля (Q3), у зв'язку із чим публікація позивача (№ 1), у відповідності до абзацу 3 пункту 1 частини 2 наказу № 1220 має бути прирівняна до двох публікацій.
Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова НАН України відноситься до третього квартиля (Q3) (https://www.imp.kiev.ua/), у зв'язку із чим публікація позивача (№ 2), у відповідності до абзацу 3 пункту 1 частини 2 наказу № 1220 має бути прирівняна до двох публікацій.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги відсутність заперечень відповідності публікацій під №№ 5, 6, 7, 19 встановленим до них вимогам, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача не менше 20 наукових публікаціях у відповідності до вимог Наказу № 1220, що спростовує посилання відповідача на порушення позивачем вказаного акту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними підстави прийняття оскаржуваного рішення, яким скасовано рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 "Механіка деформованого твердого тіла", у зв'язку із чим п. 2 наказу МОН від 06.06.2022 № 530, а також підстави висловлення відповідачем в оскаржуваному наказі спірних зауважень. Тому, рішення суду у цій частині позовних вимог є правильним.
Водночас, колегія суддів не може погодитись із обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною першою статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, обираючи спосіб захисту порушених прав, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, для цілей застосування частини першої статті 2 КАС та статті 13 Конвенції дискреція адміністративного суду поширюється на вибір найбільш ефективного способу захисту порушених прав позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, встановивши неправомірність оскаржуваного наказу, яким фактично відмовлено у затвердженні рішення про присудження позивачу наукового ступеня, суд має прийняти рішення, яке поновить порушені права позивача та унеможливить подальші зловживання у реалізації таких прав й мінімізує можливість повторного звернення до суду за їх захистом.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов'язання затвердити рішення про присудження позивачу наукового ступеня, суд першої інстанції вказав, що прийняття такого рішення належить до виключної компетенції атестаційної колегії.
Проте, наявність у органу державної влади певних повноважень, не є обставиною, яка забороняє суду здійснювати захист порушених прав інших осіб, що пов'язані із реалізацією таких повноважень.
Норми чинного процесуального законодавства обмежують право суду у зобов'язанні відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в одному випадку - у разі якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абзац другий частини четвертої статті 245 КАС).
Згідно Рекомендацій Кабінету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Кабінетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за да них обставин.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у спірних правовідносинах відповідач не має дискреційних повноважень на не вправі на власний розсуд вирішувати затверджувати рішення про присудження позивачу наукового ступеня чи ні. У спірних правовідносинах відповідач має лише один законний спосіб поведінки. Тому, є помилковим мотиви суду першої інстанції на неможливість втручання у компетенцію відповідача для цілей вибору способу захисту порушених прав позивача.
Також суд першої інстанції при виборі способу захисту послався на пункт 29 Порядку № 567, яким передбачено, що повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що пункт 29 Порядку № 567 виключно врегульовує порядок виконання судового рішення про повторний розгляд дисертації та атестаційної справи. Однак, наведена норма не містить будь-яких заборон на прийняття судом рішення, відмінного від повторного розгляду дисертації та атестаційної справи. Вказана норма не визначає та в силу принципу розподілу влади не може визначати єдине можливе рішення, яке має бути прийняте судом у даному спорі.
У свою чергу, колегія суддів дійшла висновку, що здійснення повторного розгляду дисертаційної роботи позивача не поновить його порушених прав. Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що реалізація такого способу захисту наразі не є можливою та створює значні ризики повторного звернення позивача до суду.
Так, як встановлено у судових засіданнях суду апеляційної інстанції та підтверджено представником відповідача, повторний розгляд дисертаційної роботи із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації, як того вимагає пункт 29 Порядку № 567, не є можливим у зв'язку із відсутністю таких інших фахівців у відповідній галузі знань. Тобто, застосований судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача наразі не може бути реалізований.
Зважаючи на те, що для прийняття відповідачем рішення на користь позивача були виконані встановлені законом процедурні умови, а підстави, за яких відповідач відмовив у затвердженні рішення про присудження позивачу наукового ступеня, визнані судом необґрунтованими, то у відповідності до абзацу першого частини четвертої статті 245 КАС суд вправі прийняти рішення про зобов'язання відповідача затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол № 13 (131) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та видати йому диплом доктора фізико-математичних наук.
Саме цей спосіб захисту у повній мірі вирішить спір у даній справі, унеможливить будь-які подальші зловживання та забезпечить відсутність необхідності повторного звернення до суду. Повторний же розгляд дисертаційної роботи не зможе забезпечити виконання вказаних умов ефективності судового захисту.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильно встановив факт порушеного права позивача, однак обрав неефективний спосіб захисту.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в зобов'язальній частині, у задоволенні якої відмовлено, а позов у цій частині задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024:
- в частині зобов'язання Міністерства освіти і науки України повторно розглянути дисертаційну роботу ОСОБА_1 «Метод дослідження поведінки елементів конструкцій з функціонально-неоднорідних матеріалів при великих деформаціях», поданої на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 - механіка деформівного твердого тіла та атестаційну справу із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації та прийняти рішення за наслідками їх розгляду з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол № 13 (131) про присудження наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та зобов'язати МОН видати диплом доктора фізико-математичних наук;
У скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 08.051.10 Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 22.09.2021 протокол № 13 (131) про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора фізико-математичних наук за спеціальністю 01.02.04 «Механіка деформованого твердого тіла» та видати ОСОБА_1 диплом доктора фізико-математичних наук.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорової
Повний текст постанови складений 08.07.2024.