10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 490/8055/23
Головуючий в 1 інстанції: Черенкова Н.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАТ №7527218 від 14.08.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.;
- закрити провадження у у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та незаконним.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VШ передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці. При цьому знаку 5.70 в установленому порядку встановлено не було. Вказує, що працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках. Апелянт зазначає, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом. Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Конструктивні особливості окремих приладів не можуть і не мають впливати на порядок використання вимірювальних приладів, що описано у статті 40 Закону № 580-VIII.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.08.2023 року поліцейським 2 роти, 2 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП старшим лейтенантом поліції Марченком Д.С. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7527218 за ч. 1 ст. 122 у розмірі 340,00 грн.
Згідно постанови, 14.08.2023 року о 15:10:10 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HYUNDAI VELOSTER, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по проспекту Героїв Сталінграду, буд. 2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 74 км/год., дозволена швидкість не більше 50 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість на 24 км/год., чим. Порушив п. 12.4. ПДР. Швидкість руху вимірювалась приладом trucam TC008349, камери 474881, 470995 (а.с. 6).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджено наданим відповідачем DVD-R диском з відеозаписом із приладу TruCam LTI 20/20, №ТС008349.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 1 ст.122 КУпАП, за їх недоведеності належними та допустимими доказами. Натомість відповідачем доведено правомірність винесення постанови серії ЕАТ №7527218 від 14.08.2023 року, про що надано відповідні докази, не спростовані позивачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Згідно з ч.3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою для зупинення транспортного засобу позивача та прийняття оскаржуваної постанови від 14.08.2023 р. серії ЕАТ №7527218 стало порушення водієм ОСОБА_1 швидкості на 24 км/год, тобто порушення вимог п.12.4 ПДР України (порушення швидкісного режиму в населених пунктах), що, у свою чергу, є вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому, у складеній відповідачем постанові чітко вказано серійний номер, а також назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля - «TruCAM» ТС008349.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, представником відповідача разом з відзивом на позов надано DVD-R диск з відеозаписом.
З наданого відповідачем відео чітко вбачається, що 14.08.2024 року о 15:18 годин позивач рухався на автомобілі HYNDAI VELOSTER д.н.з. НОМЕР_1 , по просп. Героїв України зі швидкістю 74 км/год.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує законність дій інспектора при винесенні постанови та законність застосування приладу вимірювання швидкості руху «TruCam» у ручному режимі.
Між тим, лазерний вимірювач швидкості «TruCam LTI 20/20» отримав сертифікат відповідності № UА.TR.001 22 3-19 від 09/01/2019 р. та сертифікат перевірки типу TruCam LTI 20/20, виробництва Laser Technology Inc, США від 26.12.2018 року з терміном дії до 26.12.2028 року (а.с. 41-43).
Як вбачається зі свідоцтва ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів» №22-01/26702 від 07.12.2022 року, чинного на дату вчинення правопорушення, про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 TruCAM II серійний №ТС008349, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.
Правильність реалізації у приладі «TruCAM» такого алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCAM», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCAM».
Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.
При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача саме таким чином вплинуло на результат вимірювання.
Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу Trucam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.
Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.
Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.
Отже, можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam в ручному режимі.
З відео з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam, зафіксовано перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті, чим він порушив Правил дорожнього руху.
При цьому, твердження апелянта про дрибіжання та світлові аномалії на відео, які ставлять під сумнів об'єктивність вимірювання швидкості руху, спростовуються вищевказаним відео.
Відтак, доводи апелянта про неправомірність застосування працівниками поліції лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20, №ТС008349 є безпідставними.
Колегія суддів також вважає безпідставними твердження позивача знаходження приладу TruCam в руках працівника поліції, не встановлення його стаціонарно, що, на думку позивача, суперечить ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Згідно ст. 31 вказаного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як: зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
З досліджених доказів, наданих сторонами, вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Покази приладу TruCam LTI 20/20, №ТС008349 оцінюються інспектором, як доказ в розумінні ст.251 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що показники приладу TruCam LTI 20/20, №ТС008349 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджено наданим відповідачем DVD-R диском з відеозаписом із приладу TruCam LTI 20/20, №ТС008349.
При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини.
Дослідивши долучену відповідачем відеофіксацію з приладу «TruCAM» LTI 20/20, яким безпосередньо і здійснювалося вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, судом встановлено, що таке відео беззаперечно підтверджуює вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та, з точки зору процесуального законодавства, може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, зазначеного у спірній постанові.
Викладене вище спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі.
На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи позивача та приходить до висновку, що зафіксовані TruCAM відомості є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73-78 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані відповідачем докази, зокрема, матеріали фотофіксації, здійснені лазерним вимірювачем швидкості TruCAM № ТС008349 підтверджують обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виразилось у перевищенні дозволеної швидкості руху у населеному пункті на 24 км/год, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що контроль швидкості повинен відбуватись лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що в позові відсутні посилання позивача на ці обставини.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в сукупності наданими доказами підтверджуються обставини, викладені в оскаржуваній постанові, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин у справі апелянтом не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Центрального районного суду м. Миколаєва ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик