П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/8776/24
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Дата і місце ухвалення 26.04.2024р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зміну причини формулювання стягнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та одноразової грошової допомоги,-
20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому з урахуванням зміни позовних вимог, поданої 21.04.2024року, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Національної поліції в Одеській області України №201 о/с від 15.02.2024року, про звільнення з посади старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районну управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 ;
- провести зміну формулювання причини звільнення старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 на підставі ч.1. ст. 38 Кодексу законів про працю України в зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час невиплати суми розрахунку починаючи з 15.02.2024 року - сума буде розрахована після отримання відповідної довідки від Головного управління Національної поліції України в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку доводам позивача, викладеним ним в клопотанні про поновлення строку на подачу позову до суду та не дослідив належним чином підстави та предмет позову, що призвело до грубого порушення судом норм матеріального законодавства України.
Апелянт посилався на те, що він виключив вимогу щодо оскарження дисциплінарного наказу, тобто він не просив суд про скасування наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме про скасування наказу Головного Управління Національної поліції в Одеській області України №371 від 10.02.2024року, яким до старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районну управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Апелянт вважає, що заявлені ним позовні вимоги в уточненому позові відносяться до вирішення трудових спорів, що регулюється нормами трудового законодавства України - КЗпП, який встановлює місячний строк звернення до суду, разом із Законом України «Про Національну поліцію» та також Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ №201 о/с від 15.02.2024року року Головного управління Національної поліції в Одеській області "Про звільнення з посади" є результатом виконання дисциплінарного стягнення, а не його застосуванням, тому в даному випадку застосовується місячний строк звернення до суду.
Також апелянт вказав на те, що він дійсно отримав через Укрпошту копію наказу №201 о/с «По особовому складу» від 15.02.2024р., але ознайомився з оригіналом наказу та отримав його тільки 06 березня 2024р. Таким чином, на думку апелянта, строк для звернення до суду починає рахуватись із дня вручення копії позивачу наказу (розпорядження) про звільнення, а як зазначає апелянт, такий наказ №201 о/с «По особовому складу» від 15.02.2024р. був вручений йому особисто тільки 06.03.2024р.
Апелянт звернув увагу на те, що ним також заявлялись вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час невиплати суми розрахунку починаючи з 15.02.2024 року та стягнення з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах, до яких не застосовуються положення Дисциплінарного статуту в частині строку звернення до суду.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2024р. по справі №420/8776/24 про залишення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області без розгляду та направити справу для подовження її розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач порушив строки звернення до суду, які передбачені статтею 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Як встановлено в ході розгляду справи, 10.02.2024 року Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області було прийнято наказ № 371, яким до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 8, 9, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18, пунктів 1, 2, 3, 5, 8, 9, 11 частини першої статті 23, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 22, частини першої статті 24, частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.01.2014 № 1700-VІІ, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші полії, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, абзаців другого, третього, четвертого, шостого пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу четвертого підпункту 9 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньою руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, шо мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, підпункту 1.2 пункту 1 доручення ГУНП в області від 10.08.2022 № 50, пункту 1.7 розділу І, пункту 2.1 розділу II, абзацу першого пункту 3.2 розділу III, пункту 4.1 розділу IV Правил внутрішнього (трудового) розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в області від 24.04.2023 № 1000, пункту 5 розділу III Інструкції про забезпечення фільтраційних та контрдиверсійних заходів під час несення служби на блокпостах (контрольно-перепускних пунктах), затвердженої наказом ГУНП в області від 23.08.2023 № 2137/ДСК, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУПП в області від 03.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», пунктів 1, 2, 3, 4, 9, 100, 28 розділу II посадових інструкцій від 07.02.2023 № 61/123, від 15.01.2024 № 61/39.
Вказаний наказ було реалізовано наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області по особовому складу від 15.02.2024 року № 201 о/с, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 15.02.2024 року.
Не погоджуючись з вказаним наказом, а також з формулюванням причин звільнення зі служби в поліції, позивач 21.04.2024 року засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся з позовом до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Водночас, Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» внесено зміни, зокрема, до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та доповнено його розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року запроваджені інші строки звернення до суду щодо оскарження дисциплінарного стягнення.
Так, статтею 31 «Оскарження дисциплінарного стягнення, застосованого у період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує, що питання щодо застосування наведених положень КАС України та Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині строків звернення до суду з позовом про оскарження дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, згідно постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 08 лютого 2023 року у справі № 120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 500/1224/23, від 07 грудня 2023 року у справі № 420/15422/22, у контексті даного судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що до правовідносин, які склались і у цій справі, потрібно застосовувати положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону № 2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, законодавець пов'язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення з наказом по особовому складу.
У даній справі позивач оскаржує безпосередньо наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області по особовому складу від 15.02.2024 року № 201 о/с, яким було реалізовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 10.02.2024 року № 371, про що свідчить пункт перший прохальної частини уточненої позовної заяви, та яким його було звільнено зі служби в поліції саме у зв'язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
З огляду на зазначене, та враховуючи практику Верховного Суду, у цій справі підлягають застосуванню положення абзацу 2 частини 4 статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону № 2123-IX, який передбачає оскарження до суду наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з наказом по особовому складу.
Зважаючи на викладене безпідставними є доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини п'ятої статті 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається самим позивачем, наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, який прийнятий у зв'язку із реалізацією дисціплінарного стягнення (по особовому складу), отримані позивачем засобами поштового зв'язку 20.02.2024 року.
Позовну заяву було подано позивачем до суду першої інстанції 20.03.2024 року, про що свідчить штамп реєстрації її в Одеському окружному адміністративному суді.
З огляду на пропуск позивачем встановленого п'ятнадцятиденного строку звернення до суду, Одеський окружний адміністративний суд ухвалою суду від 15 квітня 2024 року залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без руху.
На виконання вищезазначеної ухвали суду представником позивача було подано до суду заяву про зміну предмету позову (вхід. № ЕС/16329/24) та клопотання про усунення недоліків та поновлення провадження по справі (вхід. № ЕС/16330/24).
Відповідно до поданих заяв, на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 15.04.2024 року, позивач вказує, що ним до суду разом із зазначеним клопотанням подано заяву про зміну предмету позову, де вимога стосовно оскарження дисциплінарного стягнення, для якої строк на оскарження передбачений с. 31 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” виключена.
В клопотанні також зазначено, що дійсно у поданому позові позивач вказав, що він отримав через Укрпошту копію наказу №201 о/с «По особовому складу» від 15.02.2024 р., але ознайомився з оригіналом наказу та отримав його тільки 06 березня 2024 р., а тому звертаючись до суду з позовом 20.03.2024 р., пропуску строку він не допустив.
Згідно наявних у справі доказів, зокрема, відповідно до листа Управління кадрового забезпечення ГУНП від 15.02.2024 року № 9/1315, адресованого ОСОБА_1 , позивача було проінформовано про звільнення зі служби поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Також до даного листа було долучено, зокрема, копію наказу Головного управління від 15.02.2024 року № 201 о/с щодо звільнення позивача.
Як вказав позивач та вбачається з долучених до матеріалів справи відомостей відстеження рекомендованого поштового повідомлення, ОСОБА_1 отримав та ознайомився із наказом ГУНП в Одеській області від 15.02.2024 року № 201 о/с саме 20.02.2024 року.
Таким чином п'ятнадцятиденний строк на оскарження наказу ГУНП в Одеській області від 15.02.2024 року № 201 о/с почав свій перебіг саме з 20.02.2024 року.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, звернувшись із заявленим позовом у 20.03.2024 року, пропустив строк звернення до суду із позовом щодо оскарження наказу про звільнення, та про наявність підстав для залишення поданої позовної заяви в цій частині без руху.
Водночас, колегія суддів зазначає, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 9901/127/21, від 24 листопада 2021 року у справі № 9901/267/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/65/20.
Позивач у клопотанні про усунення недоліків позовної заяви вказував на те, що він дійсно отримав через Укрпошту копію наказу № 201 о/с «По особовому складу» від 15.02.2024 року, але ознайомився з оригіналом наказу та отримав його тільки 06.03.2024 року.
Вказані доводи позивача є безпідставними та не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що Дисциплінарний статут Національної поліції України пов'язує початок перебігу строку звернення до суду саме з днем ознайомлення особи з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення, а не з отриманням оригіналу наказу.
При цьому твердження позивача про те, що він, отримавши, як він сам зазначив, копію наказу від 15.02.2024 року № 201 о/с не ознайомився з ним, а таке ознайомлення відбулось лише 06.03.2024 року свідчить про неправильне трактування позивачем положень чинного законодавства, зокрема, Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Отримавши копію оскаржуваного наказу позивач ознайомився з його змістом та саме з цієї дати йому стало відомо про порушення його прав та інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Таким чином встановлені у даній справі фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду.
Жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеною позовною вимогою у визначений Дисциплінарним статутом Національної поліції строк позивачем не зазначено та не надано, і судами не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що виниклий між сторонами спір є трудовим спором, що регулюється нормами трудового законодавства України разом із Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, а тому для обчислення строку звернення до суду з даною позовною вимогою має застосовуватись частина друга статті 233 КЗпП України, якою визначено місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, то такі є необґрунтованими, оскільки цей спір виник щодо проходження і звільнення з публічної служби, а тому до спірних відносин застосовуються положення КАС України, з урахуванням норм спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а саме, норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якими встановлено спеціальні строки звернення до адміністративного суду у справах щодо оскарження наказів про застосування та реалізацію дисциплінарного стягнення.
Слід зазначити, що позивач також заявив вимогу про проведення зміни формулювання причини звільнення старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 на підставі ч.1. ст. 38 Кодексу законів про працю України в зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років.
Вказана позовна вимога пов'язана із виникненням спору публічно-правового характеру, оскільки стосується звільнення з публічної служби, а тому посилання позивача на положення ст. 38 Кодексу законів про працю України не змінює правової природи такого спору та не свідчить про те, що такий спір є трудовим спором.
При цьому вимога про зміну формулювання причини звільнення позивача пов'язана з його незгодою із застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції та безпосередньо стосується оскарження наказу ГУНП в Одеській області від 15.02.2024 року № 201 о/с, а тому в даному випадку також застосовуються положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині п'ятнадцятиденного строку оскарження наказу про звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи пропуск позивачем встановленого строку звернення до суду та зважаючи на те, що позивачем не наводиться та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із даним позовом, що позбавляє суд можливості застосувати приписи КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління Національної поліції в Одеській області України №201 о/с від 15.02.2024року та проведення зміну формулювання причини звільнення старшого сержанта поліції поліцейського відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції №2 Головного Управління Національної поліції в Одеській області Посторонка Михайла Андрійовича, без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві також були заявлені наступні позовні вимоги:
- стягнути з Головного управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час невиплати суми розрахунку починаючи з 15.02.2024 року - сума буде розрахована після отримання відповідної довідки від Головного управління Національної поліції України в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на те, що йому при звільненні підлягало виплаті грошове забезпечення за лютий 2024 року та компенсація за невикористані дні відпустки, однак вказані грошові кошти йому виплачені не були, що свідчить, на думку позивача, про несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також позивач посилався на наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах.
Вказані позовні вимоги пов'язані із невиплатою належних позивачеві сум, які є складовою грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги та компенсації за порушення строків розрахунку при звільненні, тобто, вказані вимоги пов'язані з недотриманням законодавства про оплату праці.
У постанові від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22 Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
В свою чергу підстави вважати, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду в даному випадку відсутні.
Однак суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про залишення поданого позивачем позову без розгляду у повному обсязі не врахував вказаних вище обставин та належним чином не дослідив характер вказаних вище позовних вимог, не дослідив питання щодо дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, не застосував норму матеріального права, яку необхідно було застосувати, що призвело до безпідставного залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції України на його користь середнього заробітку за весь час невиплати суми розрахунку починаючи з 15.02.2024 року; стягнення з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на його користь одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції України на його користь середнього заробітку за весь час невиплати суми розрахунку починаючи з 15.02.2024 року; стягнення з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на його користь одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах підлягає скасуванню, а справа в цій частині позовних вимог - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення з Головного управління Національної поліції України на його користь середнього заробітку за весь час невиплати суми розрахунку, починаючи з 15.02.2024 року та про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Одеській області на його користь одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в правоохоронних органах.
Справу в цій частині позовних вимог направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Судді: А.Г. Федусик
О.А. Шевчук