10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25910/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі №420/25910/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
26 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу Х Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що реалізувала своє право на пенсію за віком вперше на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а тому розмір її пенсії має бути розрахований з урахуванням вимог частини другої статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, які передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2020-2022 роки).
Окрім того, позивачка вказала на те, що набула право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Так, як стверджувала ОСОБА_1 , станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком не отримувала будь-якого виду пенсії, а тому відповідач необґрунтовано відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 29 грудня 2023 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 з 11.05.2023 року пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату розміру пенсії за віком з 11.05.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 11 травня 2023 року позивачка вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
З огляду на зазначене, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що при розрахунку пенсії ОСОБА_1 . пенсійний орган повинен обчислити розмір її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати отриманої в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії згідно до вимог частини 2 статті 40 вказаного Закону.
Крім того, як установлено судом попередньої інстанції, у даному випадку позивачка на момент виходу на пенсію за віком не отримувала будь-яку іншу пенсію, досягла пенсійного віку, працювала на посаді вчителя початкових класів, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, та має необхідний стаж роботи на відповідних посадах.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу Х «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - скаржник, Головне управління, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просило апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги пенсійного органу зводяться до того, що згідно до положень частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Як стверджував скаржник, в даному випадку за заявою позивачки мало місце переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком), у зв'язку з чим пенсійним органом правомірно застосовано норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведене, на переконання пенсійного органу, оскільки має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії, відповідно відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Щодо виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головне управління вказувало про те, що таке право виникає, зокрема, за умови, неотримання особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до означеного Закону будь-якого іншого виду пенсії. У спірному ж випадку, позивачка була одержувачем пенсії за вислугу років, виплата якої була припинена 03.04.2018 року у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю.
Відтак, оскільки до моменту отримання права на призначення пенсії за віком позивачці призначено пенсію за вислугою років, вказане у відповідності до приписів 7-1 розділу Х «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги пенсійного органу, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, з 22 березня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років, що підтверджується копією трудової книжки.(а.с.15)
Після цього, 23.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, яка їй призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XI.
З 03.04.2018 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії у зв'язку з тим, що згідно до наказу №41/к від 30.03.2018 року позивачка прийнята на посаду вчителя початкових класів Загальноосвітньої школи 1-3 ступенів м. Ізмаїл.(а.с.15)
У подальшому, з 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя початкових класів за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.(а.с.16)
11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При заповненні бланку заяви позивачкою зазначено «переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії», але фактично вона просила призначити їй пенсію за віком.(а.с.55)
11 травня 2023 року Головним управлінням переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XI та призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, при обчисленні розміру пенсії за віком в розрахунок узятий показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме 2014-2016 роки.
26.05.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до вимог п.7-1 розділу Х «Прикінцевих положень» до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».(а.с.17)
Листом від 10.07.2023 №18251-18247/Г-02/8-1500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні та виплаті їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно п.7-1 розділу X «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачці вже призначалась пенсія за вислугу років.(а.с.18)
Положеннями статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058, цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Так, у відповідності із статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 за рахунок коштів ПФУ в солідарній систем призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу наведених вище норм пенсійного законодавства України слідує, що лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як з'ясовано апеляційним судом, в березні 2018 року ОСОБА_1 призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XI.
У подальшому, а саме у 2023 році позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою, у якій просила Головне управління призначити їй пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що починаючи з 11 травня 2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як слідує з матеріалів справи, при обчисленні розміру пенсії за віком Головним управлінням в розрахунок узятий показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме 2014-2016 роки.
В обґрунтування правомірності дій пенсійного органу, скаржник посилається на приписи частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058.
Водночас, судова колегія наголошує, що у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому положення частини третьої статті 45 вказаного Закону №1058 не підлягають застосуванню.
Зазначені висновки апеляційного суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена позиція Верховного Суду України підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у праві № 876/5312/17.
За таких обставин, розрахунок розміру пенсії за віком на підставі показнику середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а саме 2014-2016 роки проведений пенсійним органом неправомірно, оскільки фактично позивачка не зверталася до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просила призначити їй пенсію за віком за іншим Законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки
Щодо наявності права ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно до пункту 7-1 розділу Х «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судова колегія зазначає про таке.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22.02.2018 року у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 року у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними до цієї справи, Верховний Суд вказав:
«Відповідно до пункту 7-1 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії».
Також, у постанові від 02.03.2020 року у справі №175/4084/16-а (2-а/175/86/16), Верховний Суд дійшов висновку:
« умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Повертаючись до обставин даної справи, судова колегія апеляційного суду зауважує, що до моменту виникнення у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком позивачці призначено та виплачувалась пенсія за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XI.
У свою чергу, конструкція зазначеної вище норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Наведене вище у сукупності у відповідності до приписів п.7-1 розділу Х «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
За таких обставин, задовольнивши позов в цій частині, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року по справі №328/1620/17.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду попередньої інстанції в частині задоволених вимог щодо зобов'язання Головного управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У свою чергу, в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі №420/25910/23 слід залишити без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі №420/25910/23 скасувати в частині задоволених вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прийняти в цій частині у справі №420/25910/23 нове судове рішення.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відмовити повністю.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 року у справі №420/25910/23 - залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов