10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29255/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Крусяна А.В., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №420/29255/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
25 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 9613 грн. 44 коп.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що виплата ОСОБА_1 заборгованості пенсії за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року здійснена пенсійним органом не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке у свою чергу мало своїм наслідком втручання у право власності позивача і таке втручання, на думку останнього, не було законним.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 22 грудня 2023 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 9613 грн. 44 коп.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час), як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Як зауважено окружним адміністративним судом, у даному випадку заборгованість з пенсійних виплат виникла у період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року, яка на даний час не виплачена пенсійним органом у повному обсязі. При цьому, посилання пенсійного органу на приписи Порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 як на підставу для не виплати позивачеві наявної заборгованості, на думку суду попередньої інстанції, є безпідставними.
Окружним адміністративним судом наголошено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, установлені законами. За таких обставин, припиняючи виплату ОСОБА_1 пенсії за відсутності підстав, передбачених законами України, пенсійний орган порушив право позивача на отримання пенсії.
Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - скаржник, Головне управління, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про те, що механізм виплати пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам, визначений Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 (далі - Порядок №1165).
Як стверджував скаржник, відповідно до Порядку №1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.
Так, пенсійний орган зауважив, що сума доплати за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року, а також за березень 2021 року внесена до переліку боргів станом на 01 січня 2022 року. У 2022 та 2023 роках за рахунок виділеного фінансування Головним управлінням нараховано та виплачено позивачу частину боргу. У свою чергу, виплата залишку боргу буде здійснюватися після виділення Головному управлінню відповідного фінансування та на умовах порядку і механізмів, визначених Порядком №1165.
З урахуванням викладеного, відповідач уважав, що дії пенсійного органу є правомірними та такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства України.
Позивач - ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом та установлено судом першої інстанції, з 01.07.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, має статус внутрішньо переміщеної особи та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як слідує з матеріалів справи, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по виплаті пенсії в загальній сумі 10145 грн. 62 коп., у тому числі 10045 грн. 62 коп. за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року, та в сумі 100 грн. - індексація за березень 2021 року.
Зазначений борг обліковується Головним управлінням згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій, не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
З загальної суми боргу ОСОБА_1 виплачено 530 грн. у листопаді 2022 року та 2 грн. 18 коп. в грудні 2022 року. Залишок боргу станом на 07.07.2023 року складає 9613 грн. 44 коп.(а.с.15)
07.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, у якій просив виплатити на його користь заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року у сумі 9613 грн. 44 коп.(а.с.17)
27 вересня 2023 року листом за №28351-28205/А-02/8-1500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило заявника, що виплата залишку боргу буде здійснюватися після виділення Головному управлінню відповідного фінансування та на умовах порядку та механізмів, визначених Порядком №1165.(а.с.16)
Механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням надбавок, підвищень, компенсації втрати частини доходу, грошової допомоги та інших пов'язаних із ними виплат, які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, визначено Порядком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Згідно із пунктом 1 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Положеннями пункту 2 Порядку № 1165 установлено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1165 пенсійні виплати за минулий період згідно із цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за дев'ять місяців відповідного року зазначений в абзаці другому цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Згідно із пунктом 5 Порядку № 1165 кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 року №1080.
Колегія суддів зауважує, що кошти на фінансування видатків, передбачених Порядком №1165, та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" і визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.
Головним розпорядником коштів Державного бюджету, що виділяється на забезпечення виплат по вказаній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, а відповідальним виконавцем і розпорядником коштів нижчого рівня є Пенсійний фонд України.
Отже, відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року за №1165 виплата недоотриманих сум пенсії здійснює в окремому порядку та при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.
Як з'ясовано апеляційним судом, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по виплаті пенсії в загальній сумі 10145 грн. 62 коп., у тому числі 10045 грн. 62 коп. за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року, та в сумі 100 грн. - індексація за березень 2021 року.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що з загальної суми боргу ОСОБА_1 виплачено 530 грн. у листопаді 2022 року та 2 грн. 18 коп. в грудні 2022 року. У свою чергу, залишок боргу станом на 07.07.2023 року складає 9613 грн. 44 коп.(а.с.15)
Часткова виплата заборгованості у такому розмірі пов'язана з відсутністю належного фінансування та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Наведені вище обставини свідчать про те, що у міру надходження з Державного бюджету України коштів на фінансування видатків, передбачених Порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165, відповідачем здійснюється погашення частини суми заборгованості перед позивачем.
При цьому, як доводив скаржник, що виплата залишку боргу буде здійснюватися після виділення Головному управлінню відповідного фінансування та на умовах порядку та механізмів, визначених Порядком №1165.(а.с.16)
Судова колегія уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та інших непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.
Колегія суддів зауважує, що в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено про таке:
«Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.».
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно значення актів Кабінету Міністрів України у соціальній сфері.
Так, у постанові від 2 грудня 2018 року у зразковій справі №802/2196/17-а Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у пункті 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України вказав про таке:
«Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно із частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Водночас, зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом (Конституційний Суд України у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж рішення Конституційний Суд України наголосив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
В рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.».
На підставі вище зазначеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.
Саме з метою забезпечення поетапної виплати недоотриманих сум пенсій внутрішньо переміщеним особам 10 листопада 2021 року постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок №1165.
Отже, Порядок №1165, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень, є обов'язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, у тому числі, органи Пенсійного фонду України.
При цьому, слід зауважити, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, якою затверджено Порядок щодо поетапної виплати недоотриманих сум пенсій внутрішньо переміщеним особам у судовому порядку нечинними не визнавалися.
Разом з цим, у даному випадку вказуючи на невідповідність приписів постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 положенням Конституції України та законів України, судом попередньої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи - Кабінет Міністрів України.
Більше того, в силу приписів частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Водночас, після винесення рішення у даній справі суд першої інстанції не звертався до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності правового акта, а постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165.
У свою чергу, за наслідками розгляду даної справи апеляційним судом не установлено суперечностей наведених положень постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, якою затверджено Порядок щодо поетапної виплати недоотриманих сум пенсій внутрішньо переміщеним особам, нормам Конституції України.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що поетапна виплати Головним управлінням недоотриманих сум пенсій внутрішньо переміщеним особам за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може свідчити про протиправність дій пенсійного органу.
Відтак, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції безпідставно не врахував вимоги Порядку від 10 листопада 2021 року за №1165, розробленого та затвердженого Кабінетом Міністрів України на виконання своїх конституційних повноважень, та як наслідок дійшов помилкового висновку по суті спору.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Беручи до уваги вище викладене, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, відтак, згідно до ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року у справі №420/29255/23 - скасувати.
Прийняти у справі №420/29255/23 нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді А.В. Крусян Ю.В. Осіпов