П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/25461/23
Перша інстанція: суддя Плавич І.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, інспектора з паркування Кузнєцова Олега Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 09.11.2023 серії ОДП №1204807,
10.11.2023 позивач - ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, інспектора з паркування Кузнєцова Олега Олександровича, в якому просила суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1204807 від 09.11.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо водія транспортного засобу Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА №312710 від 12.09.2017, та реалізуючи саме своє право, а не обов'язок, встановила в автомобілі відповідний знак. Позивач вказувала, що 09.11.2023 приблизно о 12:45 год вона з вулиці Віце-адмірала Жукова заїхала на вулицю Грецьку в напрямку вулиці Преображенської, де припарковала належній їй автомобіль, з лівої частини дороги навпроти театру. Позивач зазначала, що на даній ділянці дороги жодного знаку платного паркування не було, як і спеціально відведених місць для паркування осіб з інвалідністю. Позивач вказувала, що вона зайшла до аптеки де їй надали медичну допомогу , та в аптеці вона провела близько 45 хвилин поки почали діяти лики від підвищеного тиску. Коли вона вийшла з аптеки то побачила на лобовому склі автомобіля оскаржувану в цій справі постанову у справі про адміністративне правопорушення. При цьому рядом стояв інспектор з паркування ОСОБА_2 , якому позивач вказала на спеціальний знак, який свідчить про те, що транспортним засобом керує особа з інвалідністю, та розташований на автомобілі, показавши при цьому інспектору з паркування посвідчення особи з інвалідністю і попросила анулювати штраф. Окрім цього позивач вказала інспектору з паркування на відсутність будь-якого знаку про оплатне паркування з лівого боку вилиці та відсутність розмітки, яка б свідчила про оплатне паркування, проте отримала відповідь щодо оскарження постанови в суді.
Посилаючись на протиправність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, позивач вказувала, що єдиним доказом правопорушення є чотири фотознімки автомобіля, які розташовані на сайті carparking.omr.gov.ua.
Позивач навела заперечення щодо технічного засобу, яким була здійснена фотофіксація правопорушення, а саме на відсутність експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо його функціонування згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Посилаючись на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, позивач вказувала на те, постанова за своєю формою та змістом не відповідає нормам чинного законодавства (відсутність посилання на докази на яких ґрунтується висновок інспектора про вчинення особою адміністративного правопорушення, відсутність мотивів відхилення доказів на які посилається правопорушник) (ст. ст. 283, 284 КУпАП).
Також позивач вказувала, що відповідно до фотознімків на сайті carparking.omr.gov.ua, вбачається, що будь-якого знаку про оплатне паркування з лівого боку вулиці не встановлено. Натомість, на думку позивача, на ділянці, де вона залишила свій транспортний засіб, присутня дорожня розмітку 1.7, яка окрім іншого, позначає межі відведених майданчиків для паркування на безоплатній основі вздовж проїзної частини. За вказаних обставин, позивач звертала увагу на те, що дорожня розмітка, нанесена на полотно, вказувала на наявність майданчика паркування вздовж дороги на безоплатній основі. Також позивач зауважила про те, що фотографії зроблені таким чином, щоб знак про те, що транспортним засобом керує особа з інвалідністю, не було видно, але вказаний знак все ж таки зафіксований, зокрема у нижньому лівому куті лобового скла видно його кромку.
Звертала позивач увагу і на візуальну відсутність на стоянці спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю, що додатково свідчить про протиправність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Додатково позивач посилалась на порушення її права на захист, оскільки фактично вона була позбавлена права організувати свій захист та отримати юридичну допомогу, внаслідок винесення оскаржуваної постанови без складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою скасувати оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях складену адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки не містить мотивів відхилення судом першої інстанції доводів позовної заяви, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та матеріалам справи.
Так, позивач вказує, що суд першої інстанції без будь-якого обґрунтування залишив без уваги доводи щодо права, а не обов'язку, водіїв, які є особами з інвалідністю, на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» та факт наявності такого знаку на транспортному засобі позивача, зокрема у нижньому лівому куті лобового скла, що вбачається з фотознімків на яких видно кромку розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю».
Звертає увагу апелянт і на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи щодо розташування транспортного засобу не на місці спеціально відведеному для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю. При цьому апелянт, посилаючись на фотознімки та поняття дорожньої розмітки під п. 1.7 ПДР, вказує на те, що вона припаркувала належний їй транспортний засіб на майданчику для паркування вздовж дороги на безоплатній основі, оскільки на стороні де був припаркований автомобіль, відсутні будь-які дорожні знаки, що сповіщають про платне паркування.
Також апелянт звертає увагу на відсутність заперечень з боку відповідачів та на відсутність правової оцінки наданої судом першої інстанції доводам щодо технічного засобу, яким була здійснена фотофіксація правопорушення, а саме на відсутність експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо його функціонування згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Наведені вище обставини, на думку апелянта, беззаперечно свідчать про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Також, апелянт звертає увагу і на те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам позову щодо порушення відповідачами права на захист.
У відзиві на апеляційну скаргу, Департамент транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради посилається на те, що в апеляційній скарзі не вказано, які саме норми матеріального права порушені судом першої інстанції та в чому полягають такі порушення. На думку Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради формальна вказівка апелянта у якості підстави - порушення судом норм матеріального права, не є належним обґрунтуванням апеляційної скарги і є порушенням п. 6 ч. 1 ст. 296 КАС України.
Разом з тим, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, та всі доводи позивача, зокрема і ті, які наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції були ретельно досліджені у сукупності з доводами та доказами відповідача, та їм була надана правова оцінка.
Стосовно суті адміністративного правопорушення Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради наводить доводи, які були вказані у відзиві на позовну заяву, звертаючи увагу на те, що апелянт припаркувала свій транспортний засіб в зоні дії знаку щодо платного паркування, що підтверджено наданими відповідачем доказами (рішенням сесії Одеської міської ради та доданими до нього додатками - схемами); на відсутність на транспортному засобі апелянта розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», що підтверджено фотознімками наданими до суду першої інстанції. Наведені обставини, на думку Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, свідчать про наявність у діях апелянта складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з 12.09.2017 безстроково (а.с. 11).
Також апелянт з 14.12.2017 є власником транспортного засобу - легкового автомобілю марки Toyota, модель Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 13).
Відповідно до матеріалів справи (а.с. 7), 09.11.2023 о 12:49 год інспектором з паркування ОСОБА_2 була винесена постанова серії ОДП №1204807, за змістом якої інспектор з паркування ОСОБА_2 розглянувши справу стосовно ОСОБА_1 , транспортний засіб Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановив, що 09.11.2023 о 12:34 водій транспортного засобу Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила паркування транспортного засобу (не відповідає вимогам дорожньої розмітки або дорожніх знаків, у тому числі неоплата вартості послуг користування майданчиком), чим допусти порушення ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, п. 26 ПКМУ1342. Інспектором з паркування ОСОБА_2 було прийняте рішення про застосування такого виду адміністративного стягнення як штраф в сумі 400 грн.
Інших відомостей, зокрема інформації щодо здійснення фотофіксації та щодо обладнання яким здійснена фотофіксація правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 09.11.2023 серії ОДП №1204807, не містить.
Натомість, подаючи відзив на позовну заяви, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надав чорно-білу роздруківку чотирьох фотографій, з фіксацією, як вважає відповідач, адміністративного правопорушення (а.с. 33-36).
В ході підготовки справи до апеляційного розгляду, апеляційний суд перевірив вказані фотографії на сайті Одеської міської ради / перевірка порушень правил зупинки та стоянки: carparking.omr.gov.ua.
Так апеляційний суд встановив, що з вказаних фотографій вбачається, що транспортний засіб Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 припаркований вздовж дороги, на якій присутня дорожня розмітка 1.7. (а.с. 33). З аналогічного фото кольорового зображення, розміщеного на сайті ОМР, вбачається, що розмітка синім кольором місця для паркування здійснена у притул до бордюру, на задньому фоні у верхньому правому куті зафіксований прямокутний знак, на якому на білому фоні зверху міститься напис «ЗОНА», який по діагоналі перекреслений декількома тонкими чорними смугами. Інших зображень вказаний знак не містить. Такий самий знак зафіксований на іншому фото (а.с. 36), та з аналогічного фото кольорового зображення, розміщеного на сайті ОМР, вбачається, що розмітка синім кольором місця для паркування здійснена у притул до бордюру, на задньому фоні у верхньому правому куті зафіксований прямокутний знак, на якому на білому фоні зверху міститься напис «ЗОНА», який по діагоналі перекреслений декількома тонкими чорними смугами; інших зображень вказаний знак не містить.
Вказані фотографії містять зображення транспортного засобу спереду, та з кольорових зображень вбачається наявність на лобовому склі в лівій нижній частині розташування знаку. Проте, враховуючи ракурс з якого були здійснені фотознімки, не можливо встановити, який саме знак розташований на лобовому склі в лівій нижній частині.
Дослідивши фотознімки задньої частини транспортного засобу, роздруківка яких додана до справи (а.с. 34, 35), та кольорові зображення, які розміщені на сайті ОМР, апеляційний суд встановив, що по стороні дороги, на якій припаркований транспортний засіб апелянта, відсутній дорожній знак «Зона стоянки», в той час як з протилежного бору присутні декілька дорожніх знаків «Зона стоянки» із додатковими табличками, що визначають умови за яких дозволена стоянка. Також, відповідно до вказаних фотографій, заднє скло транспортного засобу не містить розташування будь-яких знаків.
Отже, матеріалами справи, в тому числі кольоровими зображеннями транспортного засобу апелянта, які розміщені на сайті ОМР та роздруківку яких додано до відзиву на позов, встановлено, що частина дороги, на якій припаркований належний апелянта транспортний засіб, не містить дорожнього знаку «Зона стоянки», а зафіксований прямокутний знак, на якому на білому фоні зверху міститься напис «ЗОНА», який по діагоналі перекреслений декількома тонкими чорними смугами не відповідає вимогам щодо зображення дорожнього знаку 5.44 «Кінець зони стоянки».
Апеляційний суд зазначає, що всі чотири зображення, як роздруковані, так і кольорові, розташовані на сайті Одеської міської ради, не містять інформації щодо наявності вільних місць для паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, або взагалі щодо наявності таких місць для паркування.
Також матеріали справи містять копію рішення Одеської міської ради №1003-VIII від 28.09.2022 «Про визначення Комунального підприємства «Одестранспарксервіс» оператором майданчиків для платного пакування» (а.с. 37-38).
Відповідно до копії рішення Одеської міської ради від 27.09.2023 №1512-VIII «Про визначення Комунального підприємства «Одестранспарксервіс» оператором майданчиків для платного пакування та внесення змін до рішень Одеської міської ради від 28 вересня 2022 року №1003-VIII «Про визначення Комунального підприємства «Одестранспарксервіс» оператором майданчиків для платного пакування» (а.с. 39-40), КП «Одестранспарксервіс» визначене оператором майданчиків для платного паркування, зазначених в цьому рішенні, який організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів.
КП «Одестранспарксервіс» передані майданчики для платного паркування згідно з переліком (додаток 1).
КП «Одестранспарксервіс» доручено:
- забезпечити належне утримання та облаштування переданих майданчиків для платного паркування транспортних засобів відповідно до чинного законодавства України;
- надавати послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів згідно з переліком (додаток 1);
- забезпечити сплату у встановленому законом порядку збору за місця для паркування транспортних засобів.
Так, відповідно до додатку №3 до рішення Одеської міської ради від 27.09.2023 №1512-VIII (а.с. 43) до переліку майданчиків для платного паркування транспортних засобів, які передаються Комунальному підприємству «Одестранспарксервіс» для здійснення функцій оператора, віднесений окрім іншого майданчик для паркування за адресою: м. Одеса, вул. Грецька (від вул. Преображенської до пров. Віце-адмірала Жукова) площею 633,15 кв.м., з кількістю машино-місць - 44.
Також матеріали справи містять копію схеми розміщення майданчика для платного пакування транспортних засобів за адресою м. Одеса, вул. Грецька (від вул. Преображенської до пров. Віце-адмірала Жукова) (а.с. 44), відповідно до якої з обох сторін дороги передбачені платні місця для паркування, а також розташування дорожніх знаків 5.43 «Зона стоянки» та 5.44 «Кінець зони стоянки».
При цьому, відповідно до копії схеми розміщення майданчика для платного пакування транспортних засобів за адресою м. Одеса, вул. Грецька (від вул. Преображенської до пров. Віце-адмірала Жукова) (а.с. 44) в передбаченій зоні дії знаків 4.43 та 5.44 від провулку Віце-адмірала Жукова в сторону вулиці Преображенської, по стороні на якій був припаркований транспортний засіб апелянта (навпроти адреси вул. Грецька, 43), передбачено вісім машино-місць, серед яких не передбачені місця для паркування ТЗ осіб з інвалідністю.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виявлене інспектором з паркування адміністративне правопорушення зафіксоване в режимі фотозйомки, відповідно до ст. 14-2 КУпАП, в той час як позивачем не надані докази щодо дотримання ним вимог стосовно розташування на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», що підтверджує доводи відповідача про не дотримання позивачем вимог щодо розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» або розташування транспортного засобу не на спеціально відведеному місці, внаслідок чого отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно було бути сплачене позивачем на загальних підставах.
Також суд першої інстанції виходив з того, що з наданих фотознімків транспортного засобу «TOYOTA AURIS», д/н НОМЕР_1 , зафіксовано, що автомобіль знаходиться не в спеціально відведеному місці для осіб з інвалідністю, та вказаний факт підтверджується схемою розміщення майданчика для платного паркування транспортних засобів за адресою вулиця Грецька (від вулиці Преображенської до провулку Віце - Адмірала Жукова). При цьому позивач не надала суду доказів незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків. Оскільки не оплата вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування є порушенням абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 152-1 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку про законність оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви про доведеність провини особи трактуються на її користь.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення правил паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до примітки до ст. 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частин цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Відповідно до частини першої статті 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Відповідно до примітки до статті 152-1 КУпАП, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 6 статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Так, за приписами ст. 279-1 КУпАП якщо порушення правил паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема частиною першою статті 152-1 КУпАП, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектор з паркування зобов'язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За приписами Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009, відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної (п. 13 Правил паркування).
Відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування (п. 14 Правил паркування).
Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою. Спеціально обладнані майданчики для паркування можуть бути наземними, підземними, багаторівневими (п. 15 Правил паркування).
На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Зазначена інформація надається відповідно до законодавства про мови, а також у разі потреби розміщується її переклад на англійську мову (пункт 21 Правил паркування).
На майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”. Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів. На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби (пункт 22 Правил паркування).
Послуги з утримання майданчиків для платного паркування надаються оператором з метою використання таких майданчиків за призначенням, а також санітарного очищення, збереження та відновлення їх відповідно до законодавства, нормативів, норм, стандартів, порядків і правил з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху. Перелік основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування визначає Мінрегіон (пункт 23 Правил паркування).
За приписами пункту 24 Правил паркування, оператор зобов'язаний: використовувати майданчик для паркування за призначенням; обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху; утримувати територію та під'їзні шляхи до майданчика для паркування у належному технічному та санітарному стані; повідомляти уповноважені підрозділи Національної поліції та інспекторів з паркування про виявлені порушення цих Правил; надавати роз'яснення користувачам щодо застосування цих Правил; організовувати навчання персоналу, який обслуговує майданчик для паркування; забезпечувати безоплатно персонал, який обслуговує майданчик для паркування, спеціальним одягом з метою забезпечення його безпеки під час виконання службових обов'язків, а також безпеки дорожнього руху. Зразки спеціального одягу затверджує Мінрегіон; забезпечувати належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з вимогами цих Правил; інформувати користувачів про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування відповідно до пункту 29 цих Правил.
За приписами пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009, користувач зобов'язаний:
- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Також, пунктом 29 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009 встановлено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами:
- придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування;
- за допомогою засобів мобільного зв'язку;
- через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу;
- через автоматичний в'їзний та виїзний термінали.
Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв'язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп'ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.
Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.
Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Пунктом 32 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009 встановлено, що порушення цих Правил тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Постановою КМУ №585 від 25.05.2011 затверджений Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів
Цей Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання).
За приписами пункту 2 Порядку надання пільг право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається:
- водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії);
- громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю (далі - організації).
Не мають права на безоплатне зберігання транспортних засобів згідно з цим Порядком фізичні та юридичні особи, зазначені в абзацах другому і третьому цього пункту, що є власниками гаражів, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, де зареєстровані такі особи.
Пунктом Порядку надання пільг встановлено, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Відповідно до пункту 5 Порядку надання пільг, безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю”.
Відповідно до п.п. 7.14 глави 7 (таблички до дорожніх знаків) розділу 33 (дорожні знаки) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі ПДР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), табличка до дорожніх знаків «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
За приписами глави 5 (Інформаційно-вказівні знаки) розділу 33 (дорожні знаки) ПДР, дорожній знак 5.43 «Зона стоянки», позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1-7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля. На знаку 5.43 може бути нанесено зображення табличок до дорожніх знаків.
За приписами глави 5 (Інформаційно-вказівні знаки) розділу 33 (дорожні знаки) ПДР, дорожній знак 5.44 «Кінець зони стоянки», позначає кінець зони, де дозволено стоянку. При цьому, відповідно до додатку №1 до ПДР (Дорожні знаки), дорожній знак 5.44 «Кінець зони стоянки має вигляд прямокутника на білому фоні якого зверху міститься напис «ЗОНА», нижче розташований квадрат на якому на сірому фоні розміщена біла буква «Р», та увесь прямокутник перекреслений з верхнього правого кута до нижнього лівого кута п'ятьма тонкими чорними лініями.
Також, за приписами глави 1 (горизонтальна розмітка) розділу 34 (дорожні розмітка), лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.33. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1-1.10.3, 1.17.1-1.17.3, 1.23, 1.25, а також лінії тимчасової розмітки. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.2, 1.14.3, 1.15.
Лінія горизонтальної розмітки 1.7 (напрямна розмітка - переривчаста лінія), яка має білий колір - позначає напрямок смуг руху в межах перехрестя в разі необхідності вказати траєкторію руху транспорту, позначає розриви в суцільній розмітці 1.1, 1.3 для можливості здійснення повороту чи розвороту, а також позначає межі відведених майданчиків для паркування на безоплатній основі вздовж проїзної частини.
Лінія горизонтальної розмітки 1.33, яка має синій колір - позначає відведені майданчики для паркування транспортних засобів, розміщені вздовж проїзної частини вулиці, дороги за обумовлених умов (оплата за стоянку, обмежена тривалість стоянки, тільки для використання певною категорією користувачів).
При цьому, відповідно до додатку №2 до ПДР, лінія горизонтальної розмітки 1.33, яка має синій колір, наноситься на дорожнє полотно таким чином, щоб обвести відведений майданчик для паркування транспортних засобів, розміщені вздовж проїзної частини вулиці, дороги.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Так, апеляційний суд встановив, що з досліджений на сайті ОМР кольорових фотографій, чорно-біла роздруківка яких додана відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що транспортний засіб Toyota Auris, державний номерний знак НОМЕР_1 припаркований вздовж дороги, на якій присутня лінія горизонтальної розмітки 1.7, при цьому лінія горизонтальної розмітки синім кольором 1.33 нанесена у притул до бордюру, а на задньому фоні у верхньому правому куті зафіксований прямокутний знак, на якому на білому фоні зверху міститься напис «ЗОНА», який по діагоналі перекреслений декількома тонкими чорними смугами, що не відповідає формі зображення дорожнього знаку 5.44 «Кінець зони стоянки». Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини.
Як зазначалось, за приписами Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009, відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної (п. 13 Правил паркування). Відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування (п. 14 Правил паркування). Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та дорожньою розміткою (п. 15 Правил паркування). На майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати. Зазначена інформація надається відповідно до законодавства про мови, а також у разі потреби розміщується її переклад на англійську мову (пункт 21 Правил паркування). За приписами пункту 24 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009, оператор зобов'язаний обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху; інформувати користувачів про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування відповідно до пункту 29 цих Правил.
Отже, враховуючи не виконання, визначеним Одеською міською радою, оператором майданчиків для платного пакування вимог Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009 в частині позначення майданчика для паркування у відповідності до цих правил та ПДР, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що вона припарковала належний їй транспортний засіб вздовж проїзної частини в межі відведеного майданчику для паркування на безоплатній основі, який позначається в цьому випадку лінією горизонтальної розмітки 1.7. При цьому апеляційний суд зазначає, що надання відповідачем копій рішень Одеської міської ради від 28.09.2022 №1003-VIII, від 27.09.2023 за №1512-VIII з додатками, а також копії схеми розміщення майданчика для платного паркування транспортних засобів, не свідчить беззаперечно про виконання оператором майданчиків для платного паркування свого обов'язку з облаштування переданих майданчиків з платного паркування.
Встановлені апеляційним судом фактичні обставин спростовують висновки відповідача щодо наявності правових підстав для притягнення апелянта до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, адже матеріали справи не містять достатніх, належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують порушення позивачем правил паркування, оскільки покладені відповідачем фотознімки в основу оскаржуваного рішення не містять факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Додатково, апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення за своїм змістом не містить посилання на фіксацію правопорушення в режимі фотозйомки.
При цьому, за приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема і відомості технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
За приписами ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Проте, за змістом оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, порушення апелянтом правил паркування транспортного засобу зведено до зазначення інспектором паркування відомостей про те, що (не відповідає вимогам дорожньої розмітки або дорожніх знаків, у тому числі неоплата вартості послуг користування майданчиком), порушення ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, п. 26 ПКМУ №1342.
Апеляційний суд зазначає, що частина 1 ст. 152-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил паркування, в тому числі за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, а пункт 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ №1342 від 13.12.2009, містить чотири абзаци, якими визначені обов'язки користувача, за якими, користувач зобов'язаний:
- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Апеляційний суд зазначає, що лише під час розгляду позовної заяви в цій справі, відповідач у відзиві на позов зазначив суть вчиненого апелянтом, на його думку, правопорушення, яке полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Враховуючи встановлений апеляційним судом факт паркування апелянтом належного їй транспортного засобу вздовж проїзної частини в межі відведеного майданчику для паркування на безоплатній основі, а також факт відсутності належним чином позначення майданчика для оплатного паркування, апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта стосовно наявності на лобовому склі в лівому нижньому куті розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», в цій справі не мають визначального значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин не мають визначального значення і доводи апеляційної скарги стосовно відсутність експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо функціонування щодо технічного засобу, яким була здійснена фотофіксація, як вважає відповідач, правопорушення.
При цьому, дослідивши зміст мотивувальної частини оскаржуваного в цій справі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.02.2024, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам ст. 242 КАС України в частині ухвалення рішення на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зокрема пунктом 3 частини 4 статті 246 КАС України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, окрім іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Натомість мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містить оцінки аргументів, наведених позивачем, зокрема щодо паркування позивачем транспортного засобу на майданчику для паркування вздовж дороги на безоплатній основі; щодо відсутності експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України щодо функціонування технічного засобу, яким була здійснена фотофіксація, як вважає відповідач, правопорушення; щодо відсутності належним чином позначення майданчика для оплатного паркування; щодо наявності або відсутності на транспортному засобі позивача розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю».
Отже, встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи у їх сукупності свідчать про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу не спростовують фактичні обставини встановлені апеляційним судом та висновків, яких дійшов суд апеляційної інстанції, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та як наслідок до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України), апеляційний суд враховує, що апелянт, як особа з інвалідністю другої групи є звільненою від сплати судового збору (п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір») та при поданні позову та апеляційної скарги, відповідно до матеріалів справи, судовий збір не сплачувала.
Проте, відповідно до матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції апелянт понесла судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, заяви про відшкодування яких позивач подала 18.01.2024 (а.с. 52).
Так, 09.11.2023 позивач уклала договір з адвокатом Племениченком Геннадієм Вячеславовичем, на отримання правничої допомоги адвоката (а.с. 54), за умовами якого адвокат здійснює правовий захист та допомогу, зокрема і в адміністративних справах, в порядку встановленому чинним законодавством, для чого адвокату надані повноваження (п. 2 договору), з метою надання правничої допомоги. Також за вказаним договором, сторони домовились, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1800 грн, а гонорар за виконання умов цього договору сплачується відповідно до підписаних актів виконаних робіт і виплачується протягом трьох банківських днів з дня підписання акту.
Матеріали справи містять копію Акту від 17.01.2024 надання правничої допомоги по договору від 09.11.2023.
За змістом вказаного акту адвокат та позивач в цій справі підтверджують надання правової допомоги в рамках укладеного договору про надання правової допомоги від 09.11.2023 при розгляді справи №521/25461/23. Сторони також підтверджують, що вартість однієї години надання правової допомоги по договору за згодою сторін становить 1800 грн.
Також в акті від 17.01.2024 наведено детальний опис робіт (наданих послуг), зокрема найменування виду надано правової допомоги, витрачений час та вартість наданої допомоги у загальній сумі 5940 грн, а саме:
- консультація з правових питань, витрачений час - 0,5 годин, вартість 900 грн;
- підготовка документів для складення позову, витрачений час 0,5 годин, вартість 900 грн;
- складання та подання позовної заяви, витрачений час 1 година, вартість - 1800 грн;
- складання та подання заяви про слухання справи за відсутності позивача, витрачений час - 0,3 години, вартість 540 грн;
- складання та подання письмових пояснень до позову, витрачений час 1 година, вартість - 1800 грн.
Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність заяви про слухання справи за відсутності позивача (а.с. 22), наявність письмових пояснень (а.с. 46-49).
Також, матеріалами справи підтверджена сплата позивачем адвокату отриманих послуг в сумі 5940 грн - копією квитанції до прибуткового касового ордеру №01106 від 17.01.2024 (а.с. 36).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
За приписам ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
За приписами ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Досліджені апеляційним судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підтверджують дотримання вимог ч. 3, ч. 4 ст. 134 КАС України.
Невідповідність приписам ч. 5 ст. 134 КАС України апеляційним судом не встановлено, матеріали справи не містять клопотань відповідачів щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що понесені апелянтом судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, мають бути відшкодовані позивачу в повному обсязі за рахунок коштів відповідача - Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 134, 139, 242, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року у справі №521/25461/23 скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1204807 від 09 листопада 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу і події адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Стягнути з Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (ЄДРПОУ 23987115) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5940 грн (п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (ЄДРПОУ 23987115).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 09.07.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький