П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 липня 2024 р. Справа № 420/6923/24
Головуючий у суді І інстанції: Бжассо Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про зменшення розміру судових витрат, відстрочення або розстрочення сплати судового збору за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати у період з 30.01.2020 по 23.08.2022 грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 23.08.2022 грошове забезпечення виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2020 рік враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020; за 2021 рік враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021; за 2022 рік враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат). Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно без застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Визнанано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 23.08.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 3868,93 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 23.08.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення індексації грошового забезпечення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2018 2021 роки, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 30 травня 2024 року по справі 420/6923/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року по справі № 420/6923/24 залишено без руху (по справі необхідно було надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги та докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками іншим учасникам справи).
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання військової частини НОМЕР_1 про зменшення розміру судових витрат, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. У вказаному клопотанні апелянт посилається на норми права, судову практику, однак ніяк не обґрунтовує його.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом з тим, доводи заявника не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для зменшення розміру судових витрат, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
У зв'язку з вищезазначеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про зменшення розміру судових витрат, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Відповідно до ч.2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.
При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі “Беллет проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Разом з тим, згідно зі ст. 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя, останньому необхідно продовжити строк виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року на 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Керуючись ст. 121 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зменшення розміру судових витрат, відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, - відмовити.
Продовжити військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 420/6923/24 на 15 днів з дня отримання ухвали.
У разі не усунення недоліків в зазначений вище строк апеляційну скаргу буде повернено апелянту.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький