П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6495/24
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000807/2 від 01.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001494 від 01.12.2023,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" звернувся з позовом до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000807/2 від 01.12.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001494 від 01.12.2023 року.
В обґрунтування позову вказував, що 01.12.2023 року ТОВ “ОТОМАН”, діючи в інтересах ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” на підставі Договору №11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Відповідача - Одеської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 23UA500500042675U9 від 01.12.2023 року), а саме: мандарини свіжі, сорту DOBASHIBENI, вагою 20 350,00 кг (нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI.
Після подання Декларантом митної декларації, Відповідачем було відправлено повідомлення Декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. У відповідь Декларантом надіслано лист № 01/12-23-1 від 01.12.2023 р., разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.
Позивачем повідомлено, що 01.12.2023 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000807/2 від 01.12.2023 року, а згодом того ж дня - картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001494 від 01.12.2023 року.
Так, відповідно до Рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована Відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме, митну вартість збільшено до USD 20350,00 у порівнянні із заявленою Декларантом митною вартістю - USD 13227,50. Таке коригування митної вартості в бік збільшення спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої Декларантом митної вартості. Таким чином, Позивачем було доплачене: ПДВ - 51785,57 грн.
Позивач вказані Рішення про коригування та Картку відмови вважає такими, що підлягають скасуванню, зазначивши, що відповідно до розділу А.9 умов CРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Крім того, відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку № 13/22 від 10.03.2022 року, обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Також позивач зазначав, що п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Тобто сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Стосовно ненадання ще одного рахунка-фактури, що зазначений в Експортній декларації, позивач зазначив, що дане твердження не відповідає дійсності, так як Fatura № 23243160110886032565917/1 від 20.11.2023 року - це той інвойс, який був наданий до митного оформлення Відповідачу.
Позивач зазначав, що посилання Відповідача про не проведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які йде посилання у висновку, є необґрунтованим, адже роблячи такий висновок у Рішенні про коригування, Відповідач фактично презюмує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Оскільки до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження Відповідача з цього питання є безпідставними.
Щодо не включення Постачальником до Калькуляції витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи позивач вказує, що факт того, що Постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості Товару Декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару.
Щодо зауважень Відповідача до Прайс-листа позивач зазначає, що прайс-лист стосується всіх учасників ринку “за замовчуванням”. Наданий Декларантом прайс-лист не містить даних, які б давали підстави зробити висновок про те, що ціна в ньому індивідуальна і не є актуальною для всіх інших учасників ринку, зворотне Відповідачем доведено не було.
Позивач також зауважував, що для витребування додаткових документів Відповідач повинен був чітко зазначити, які саме розбіжності наявні у наданих до митного оформлення документах, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах. При цьому, як стверджується у позові, позивачем були надані усі додаткові документи, які перебували в його наявності на момент відповідного запиту від Відповідача, попри протиправність вимоги останнього про таке надання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задоволений.
Визнане противоправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000807/2 від 01.12.2023 року.
Визнана противоправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001494 від 01.12.2023 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що у зв'язку з спрацюванням профілів ризику системи управління ризику щодо можливого заниження митної вартості по поданій ТОВ «Дунайська імпортна компанія» митній декларації, Одеською митницею встановлено, що у наданих підприємством документах містять розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що обґрунтовано в п. 33 прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Зокрема, у наданих до митного оформлення документах не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості як вартість упаковки або пакувальних матеріалів, робіт, пов'язаних з пакуванням; наданий до митного оформлення рахунок-фактура не містить умов оплати за товар. У додатково наданій копії декларації країни відправлення наявне посилання на E-Fatura, яка до митного оформлення не надавалася; у калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт; у додатково наданому висновку експерта інформація щодо ціни товару взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що у ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ” (Покупець) та “ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI” (Постачальник) 10.03.2022 року було укладено контракт на поставку № 13/22, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених у Контракті.
Відповідно п. 4.1. Контракту № 13/22 Покупець здійснює вибір Товару на підставі комерційної пропозиції Постачальника, яка направляються останнім Покупцеві для ознайомлення і узгодження по електронній пошті.
Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах “Інкотермс 2020”: СРТ, CFR. Сторони можуть обрати й інші умови поставки Товару, ніж ті, що зазначені в цьому пункті, про що має бути укладено додаткову угоду до цього Контракту. Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. При цьому Постачальник може постачати товар через свої філії, які розташовуються в країні походження товару. Дані про філію, яка поставила товар, вказуються в товаросупровідних документах на товар (сертифікати походження, фітосанітарні сертифікати та ін.) (п.4.2, 4.3 Контракту).
Згідно з п. 3.1. Контракту № 13/22, оплата за Товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умовах: 100% передплати; або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД.
Відповідно п. 2.1. Контракту № 13/22 загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту.
На виконання умов Контракту № 13/22 було виставлено Інвойс № IHR2023000000112 від 20.11.2023 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна маса нетто товару складає 20350 кг, загальна вартість товару становить 13227,50 доларів.
З метою митного оформлення імпортованого товару 01.12.2023 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA500500042675U9 на Товар: Мандарин свіжий, сорту DOBASHIBENI, у пластикових ящиках 2200 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2023 року. Торговельна марка: ONPAK. Виробник: ONPAK GIDA TARIM URUNLERI VE SANAYI TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина (TR).
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) № IHR2023000000112 від 20.11.2023 року (0380);
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 2370 від 22.11.2023 року (0730);
- Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № EC/TR A 5496439 від 20.11.2023 року (0851);
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № F 114524 від 20.11.2023 року (0861);
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 13/22 від 10.03.2022 року (m4104);
- Договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020 року (m4207);
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом “єдиного вікна” з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10784008 (5509).
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здійснення митного оформлення, ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МК України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
Повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
01.12.2023 року декларантом позивача листом № 01/12-23-1 були додатково надані: прайс лист, висновок експерта, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення.
Також у листі декларантом повідомлено, що інших документів надано не буде.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення E-Faturа, яка до митного оформлення не надавалася. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар від зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт. У наданому прайс-листі не має посилання на жоден документ, що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку.
Отже, як зазначив митний орган, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
01.12.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000807/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 - 1,00 дол.США/кг нетто (МД від 11.11.2023 №UA500490/2023/07450, ніж заявлено декларантом 0,65 дол. США/кг нетто товару.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 01.12.2023 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001494.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «Дунайська імпортна компанія» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «Дунайська імпортна компанія» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у п.33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань митного органу, оскільки, як слідує зі змісту п.п. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, додається до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Крім того, пп. 7.1., 7.2. розділу 7 контракту № 13/22 від 10.03.2022 року сторонами узгоджено, що товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість Товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування Товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості Товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Тобто, умовами Контракту передбачено покладення таких витрат як пакування, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням саме на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додатковому підтвердженню.
Також, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що згідно контракту 13/22 від 10.03.2022 передбачено передплату або 100% або 14 днів після здійснення митного оформлення, ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися.
Як було встановлено судом, відповідно до п.3.1. розділу 3 Контракту № 13/22 від 10.03.2022 року платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді попередньої оплати, так і з відстрочкою платежу.
В рішенні про коригування митної вартості Одеською митницею зазначено, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура не містить умов оплати за товар.
Тобто, сторонами Контракту в п. 3.2 фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) умов оплати за товар впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено. До того ж, умовами Контракту не передбачено обов'язку сторін зазначати у товаросупровідних документах та/або інвойсі або інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до інвойсу, умов оплати за товар.
Щодо не включення до калькуляції витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, то колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Таким чином, факт того, що постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару декларантом,
Отже, відсутність всіх визначених Митницею додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення або зауваження у їх оформленні, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Апеляційний суд відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 420/6495/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 09.07.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький