П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35989/23
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000376,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” звернулось з позовом до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000376.
В обґрунтування позову вказував, що 04.09.2023 між ним та турецькою фірмою було укладено Контракт №0409. 02.11.2023 Сторони Контракту №0409 від 04.09.2023 узгодили кількість, асортимент та ціну товару, що постачається на загальну суму 43 880,92 доларів США, підписавши специфікацію №4 до контракту №0409 від 04.09.2023. На підставі контракту №0409 від 04.09.2023 та специфікацій №4 до нього продавцем було складено та підписано рахунок-фактуру (інвойс) №ERS2023000000205 від 02.11.2023 на загальну суму 43880,92 доларів США. Замовлений позивачем товар був відправлений продавцем 02.11.2023 та доставлений на митну територію України 10.11.2023, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною (CMR) серії А №772854. 13.11.2023 митним органом було здійснено частковий огляд вантажу, звірено з ВМД країни відправлення, розбіжностей не було виявлено, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA500130024216U8. Крім того, перевезення товару з Турецької Республіки та доставка його на митну територію України підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0022 від 13.11.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “ЕРСАГ УКРАЇНА”, та довідкою про транспортні витрати від 03.11.2023 №0311.1. Згідно рахунку на оплату N00022 від 13.11.2023, виписаного ФОП ОСОБА_1 , позивачем були оплачені транспортні послуги з перевезення товару зокрема за маршрутом м. Денізлі, Турецька Республіка - п/п Орлівка, Україна в сумі 154400 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 3122371 від 13.11.2023. 3 метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію №23UA500130024216U8 від 12.11.2023, де в графі “ 12” зазначено митну вартість товару в сумі 1735692,83 грн.
Проте, 13.11.2023 Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2023/000078/2.
13.11.2023 декларантом позивача було подано митну декларацію за №23UA500130024315U6 яка була прийнята митним органом, товар було випущено у вільний обіг на митну територію України відповідно до процедури, передбаченої до ч.7 ст.55 МК України. Рішення про коригування митної вартості товарів та карта відмови в прийнятті митної декларації є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з цим ТОВ “ЕРСАГ УКРАЇНА” змушене звернутись до суду за захистом своїй порушених прав та законних інтересів.
Схожість назв продавця та покупця по Контракту №0409 від 04.09.2023р.- це умови самої угоди, з метою розповсюдження товару на території України для його швидкої реалізації (продажу) через торгівельні мережі з залученням агентів для розповсюдження товару, а не зв'язок який впливає на митну вартість, а тому спірне рішення митного органу, в цій частині, є безпідставним. При цьому, Одеською митницею не було надано жодного обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, відповідач лише припускає наявність такого взаємозв'язку та фактично перекладає обов'язок доведення відсутності впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару. Подана позивачем специфікація містить всі необхідні реквізити. Підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсі, митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. Ідентичність підпису та печатки вказує на їх оригінальність, а не навпаки на підроблення, як зазначає відповідач. Розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені. Вищевказана специфікація була сканована декларантом позивача, що с технічною вимогою для подання документу до митного оформлення, проте зауваження щодо застосування графічних редакторів та ознак підробки є суб'єктивним судженням посадової особи митного органу. Під час митного оформлення митна декларація обмежена в якості та розмірі, у зв'язку з цим її необхідно обробити (зменшити розмір файлу), щоб цей документ мав необхідний розмір для надіслання його митниці під час митного оформлення. При цьому, вищевказані розбіжності жодним чином не впливають на заявлену митну вартість товарів, а тому спірне рішення, в цій частині, є необґрунтованим та безпідставним. За умовами Контракту пакування товару входить до його вартості. Наявність чи відсутність у інвойсі відомостей про дисконт не може бути підставою для коригування вартості товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задоволений.
Визнане протиправним та скасоване рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023.
Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000376.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” суму сплаченого судового збору у розмірі 9207,79 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця (відокремлений підрозділ Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, про неврахування судом першої інстанції, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, посилається на правомірність оскаржуваного судового рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 04.09.2023 між компанією “Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.” (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” (як покупцем) укладено контракт №0409 (а.с.17-21), за умовами якого продавець постачає, а покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДів під фірмовою назвою “ERSAG” виробництва фірми “Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.” та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки “ERSAG” Турецької Республіки власником Ліцензії якого є продавець. Продавець надає покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки “ERSAG”, ця угода діє на період військового часу в Україні.
Згідно з п.3.2. контракту №0409 покупець приймає товар від продавця згідно сторонам за умовою доставки, що вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цього. Ціна кожного товару буде вказана в комерційних інвойсах та специфікаціях до контракту, які додаються до кожної партії товарів.
Відповідно до п.3.4. контракту №0409 покупець зобов'язується проводити оплату в міру реалізації товару в порядку передбаченому п.4.5. цього договору.
Згідно п.4.5. контракту №0409 покупець оплачує Товар, поставлений на його адресу з Турції в Україну протягом 180 діб після його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, згідно його заявок, але не раніше повної реалізації товару.
Відповідно до п.4.3. контракту №0409 поставка товару дистриб'ютору здійснюється згідно умов поставки, що визначені в інвойсах до поставки та специфікаціями до контракту. Участь експедитора (водія-експедитора) в прийманні-передачі товару обов'язково.
Згідно п.4.6, п.4.7 контракту №0409 валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США.
Продавець зобов'язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається покупцю на період дії військового стану в Україні.
08.09.2023 сторони контракту №0409 уклали Додаткову угоду №1 (а.с.22), відповідно до якої п.4.5 контракту викладено в наступній редакції: “Покупець сплачує товар, поставлений йому Продавцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, згідно його заявок за кожну поставку, протягом 180 діб з моменту його поставки, момент поставки вважається дата митного оформлення в режимі імпорт на адресу покупця, або з моменту повної реалізації товару”.
Крім того, даною додатковою угодою №1 викладено а.4.7 в наступній редакції: “Продавець зобов'язується надати дисконт на асортимент товарів від показника цін, за якими поставлялися товари на адресу покупця на 01.01.2023, на період дії військового стану в Україні, розмір якого вказано у специфікації до кожної поставки та яка є невід'ємною частиною договору, та підтверджено у рахунку на кожну поставку, але не більше 50%”.
У листопаді 2023 року на підставі інвойсу № ЕRS2023000000205 від 02.11.2023 компанією “Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.” (Туреччина) поставлено позивачу партію товару (а.с.24).
Постачання здійснювалось на умовах FCA Denizli.
Так, згідно вказаного інвойсу № ЕRS2023000000205 від 02.11.2023 позивачу поставлено чистячі, миючі та косметичні засоби, харчові добавки вагою нетто 20816,45 кг на загальну суму 43880,92 доларів США.
12.11.2023 уповноважена позивачем особа (ФОП ОСОБА_2 ) діючи в інтересах товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” на підставі Договору №1 від 01.06.2021, звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 23UA500130024216U8 від 12.11.2023 (а.с.100-104).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № №23UA500130024216U8 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано нижченаведений перелік документів:
1) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ЕRS2023000000205 від 02.11.2023;
2) Автотранспортна накладна (Road consignment note) А №772854 від 02.11.2023 року;
3) Сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A (GPS) №Z 0876675 від 02.11.2023 року;
4) Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003600-0490 від 13.10.2021;
5) Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати №0311. від 03.11.2023;
6) Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 02.11.2023;
7) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких № 0409 від 04.09.2023.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № № UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення (199-201).
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2023/000376 (а.с.202-203).
В оскаржуваному рішенні № UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023 відповідачем було зазначено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:
1. в декларації митної вартості декларант вказав, що покупець та продавець не пов'язані особи. В той час, як виходячи з наданих документів вони є пов'язаними та діють в інтересах один одного, отримувач є одноосібним дистриб'ютором продавця. Також виходячи з п.3.1 зовнішньоекономічної угоди № 0409 від 04.09.2023р.: “Покупець спільно з Продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється продавцем” тобто провадять спільну господарську діяльність на території України;
2. печатка імпортера (дистриб'ютора) на специфікації від 02.11.2023 № 4 до зовнішньоекономічного контракту № 0409 від 04.09.2023 та печатка імпортера (дистриб'ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті№ 0409 від 04.09.2023 відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів що може свідчити про ознаки підробки;
3. документи, які підтверджують митну вартість товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), в інвойсі № ERS2023000000205 від 02.11.2023 відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару; відсутні відомості щодо страхування задекларованих товарів відправником або одержувачем;
4. в інвойсі № ERS2023000000205 від 02.11.2023 та специфікації від 02.11.2023 №4 відсутні відомості стосовно вартості товару без знижки, що унеможливлює здійснити перевірку розміру наданої знижки та її відповідність умовам контракту
5.український текст контракту №0409 від 04.09.2023 містить розбіжності з турецьким текстом, так в пункті 4.5 української версії сказано:“ Покупець оплачує Товар, поставлений на його адресу з Турції в Україну протягом 180 діб після його отримання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, згідно його заявок, але не раніше повної реалізації товару”. В той час, як в турецькій версії тексту уточнення про оплату не раніше реалізації немає. Також в пункті 4.7 в українській версії зазначена знижка до 50%, в той час, як в турецькій версії зазначена знижка на рівні 60%.
Крім того, у рішення № UA500130/2023/000078/2 від 13.11.2023 відповідачем вказано таке: “… відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту було надіслано повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. 13.11.2023 декларантом надіслано додаткові документи: каталог виробника товарів від 01.04.2023 № б/н, прайс-листи виробника товарів № б/н від 01.04.2023, договори ТЕП від 10.01.2023 № 100123, від 11.11.2022 № 1-1122, висновок експерта № 20-30/11-2023 від 11.11.2023, товарні чеки на реалізовану продукцію та платіжні інструкції до них. Всі наявні розбіжності не скасовані та не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.В наданих каталогах виробника відсутні відомості щодо цін товарів; надані прайс-листи товарів неможливо прочитати (неякісні скановані копії) наданий висновок експерта № №20-30/11-2023 від 11.11.2023 має інформаційний характер, а спеціальна перевірка достовірності інформації, що міститься у висновку, експертом не проводилась, проаналізувавши товарні чеки та платіжні інструкції виявлено, що оплата за товар здійснювалася на інший розрахунковий рахунок ніж зазначений в товарних чеках, отже встановити їх достовірність неможливо. 13.11.2023 Листом від 13.11.2023 № 1311.1 декларант повідомив митний орган, що інші додаткові документи не має можливості надати. В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до ч. 5 статті 55 кодексу України, повідомляємо, що митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення буде скориговано, оскільки всі наявні розбіжності не скасовані та не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ”.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).
Зазначені положення зобов'язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
04.09.2023 між компанією “Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.” (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕРСАГ УКРАЇНА” (як покупцем) укладено контракт №0409 (а.с.14-18), за умовами якого продавець постачає, а покупець приймає продукцію: косметику, чистячі і миючі засоби, БАДів під фірмовою назвою “ERSAG” виробництва фірми “Ерсаг Енд. Ве Кім. Тем. Урун Паз. Тур. Інш. Сан. ВЕ Тіж.” та інших структурних підрозділів, що виробляють продукцію торгівельної марки “ERSAG” Турецької Республіки власником Ліцензії якого є продавець. Продавець надає покупцю статус офіційного представника на території України продукції торгівельної марки “ERSAG”, ця угода діє на період військового часу в Україні.
Відповідно до п.2.1. контракту №0409, у цьому Договорі терміни вживаються в таких значеннях: товар продавця - продукція з торговою назвою “ERSAG”; поширення товару - продаж, розширення ринків збуту, збільшення обсягів продажів товару на території, передбаченої п.1.1. цього Договору.
Згідно п.3.1. контракту №0409 покупець спільно з продавцем здійснює на зазначеній в п.1.1. цього Договору території функції по маркетингу, реклами та продажу товару, що поставляється продавцем.
Відповідно до п.3.14. контракту №0409, покупець робить все можливе для того, щоб забезпечити продаж продукції кінцевому споживачеві в найкращому вигляді до закінчення терміну придатності.
Згідно п.6.1. контракту №0409, покупець здійснює продаж товару шляхом створення власних торгових мереж, укладення договорів на поставку товару з покупцями з залученням агентів для розповсюдження товару. При укладенні договорів з покупцями покупець діє від свого імені і за свій рахунок.
З вищенаведеного вбачається, що схожість назв продавця та покупця по Дистриб'юторській угоді - це умови самої угоди, з метою розповсюдження товару на території України для його швидкої реалізації (продажу) через торгівельні мережі з залученням агентів для розповсюдження товару, а не зв'язок який впливає на митну вартість, а тому спірне рішення митного органу є безпідставним.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання митного органу на назви контрагентів дистриб'юторської угоди №0409, як на підставу того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість товарів, а не як заявлено у пункті 9 Декларації митної вартості є безпідставними.
Відповідно до підпункту “в” пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Так, позивач стверджує, що пакування товару входить до вартості товару.
При цьому, в поданій декларації № 23UA500130024216U8 від 12.11.2023 визначено процедуру постачання товару “ZZ00”. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД “37. Процедура” митної декларації має бути зазначено “ZZ32”, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено “ZZ00” (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, апелянтом, в спірному рішенні, не доведено донесення позивачем додаткових витрат на пакування, маркування товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджено, що ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту “в” пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Необхідно зазначити, що вартість вантажно-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, що підтверджується довідкою про транспортні витрати, яка надавалась для митного оформлення товарів разом із декларацією № 23UA500130024216U8 від 12.11.2023.
Як правильно вказав суд першої інстанції, з вказаної довідки вбачається, що страхування вантажу не проводилось.
Також, стосовно доводів митного органу, що печатка імпортера (дистриб'ютора) на специфікації 02.11.2023 № 4 до зовнішньоекономічного контракту № 0409 від 04.09.2023 та печатка імпортера (дистриб'ютора), що проставлена на зовнішньоекономічному договорі (контракті) № 0409 від 04.09.2023 відрізняється за розміром, має ознаки виготовлення за допомогою комп'ютерної техніки та застосування графічних редакторів що може свідчити про ознаки підробки, апеляційний суд зазначає таке.
Так, подана позивачем специфікація від 02.11.2023 року № 4 містить всі необхідні реквізити. Підписи та печатки відповідають та належать особам які зазначені в цих документах. Інформація, числові дані в документах відповідають поданому інвойсі, митній декларації та заявленій декларантом митній вартості. Більш того, виконуючи технічні умови при подачі документів разом з митною декларацією в режимі імпорт є обмеження щодо якості документів, що і призводить до візуальної відмінності у сканованій копії, проте позивачем було наголошено, що відповідний документ було завірено відправником.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить розумних пояснень, яким чином це припущення відповідача про можливість підробки впливає на відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів (інвойсів постачальника, перевізника тощо).
За таких обставин, суд вважає, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Апеляційний суд звертає увагу, що, згідно п.4.6, п.4.7 контракту №0409 валюта оплати за поставлений товар визначається в доларах США. Валюта платежу здійснюється в доларах США шляхом перерахування суми оплати, визначеної в специфікації на кожну поставку товару окремо. Загальна сума угоди складає сума всіх специфікацій до неї в доларах США.
Продавець зобов'язалася надати 50% дисконт на весь асортимент товарів, що постачається покупцю на період дії військового стану в Україні.
08.09.2023 сторони контракту №0409 уклали Додаткову угоду №1 (а.с.19), відповідно до якої п.4.5 контракту викладено в наступній редакції: “Покупець сплачує товар, поставлений йому Продавцем шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, згідно його заявок за кожну поставку, протягом 180 діб з моменту його поставки, момент поставки вважається дата митного оформлення в режимі імпорт на адресу покупця, або з моменту повної реалізації товару”.
Крім того, даною додатковою угодою №1 викладено а.4.7 в наступній редакції: “Продавець зобов'язується надати дисконт на асортимент товарів від показника цін, за якими поставлялися товари на адресу покупця на 01.01.2023, на період дії військового стану в Україні, розмір якого вказано у специфікації до кожної поставки та яка є невід'ємною частиною договору, та підтверджено у рахунку на кожну поставку, але не більше 50%”.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми рахунку-фактури (інвойсу).
Отже, з огляду на засади свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойсі) відомостей про дисконт (знижку) не може бути підставою для коригування митної вартості.
Крім того, митним органом в спірному рішенні не наведено обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином відсутність інформації в інвойсі № ERS2023000000205 від 02.11.2023 та специфікації від 02.11.2023 №4 про знижку на товар ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.
Фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу в документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.
Так, відповідно до ст. 53 МК України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Даний перелік є вичерпним, тому встановлювати митну вартість на підставі сертифікату про походження товару законодавчо не передбачено, при цьому апеляційний суд зазначає, що у декларанта були наявні документи, що передбачені ст. 53 МК України.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За наведених обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу Одеської митниці (відокремленого підрозділу Держмитслужби, без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 420/35989/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 09.07.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький