П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13017/23
Категорія:11030600 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 21.03.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Чоран А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС у Миколаївській області, Первомайської державної податкової інспекції (далі - ДПІ) ГУ ДПС у Миколаївській області про:
- визнання протиправними дій (бездіяльність) ГУ ДПС у Миколаївській області та Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області щодо не реєстрації податкової накладної за №2 від 09 січня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої позивачем (далі - ЄРПН);
- зобов'язання ГУ ДПС у Миколаївській області та Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2 від 09 січня 2023 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що після зупинення реєстрації податкової накладної він надав органу ДПС України повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунків коригування, реєстрація якої зупинена. Позивач наголошує на тому, що ним подано саме ті первинні документи, які підтверджують суть і зміст господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну, однак податковим органом без належних на те підстав не були враховані при винесені оскаржуваного рішення.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1 610,40 грн;
- позовної заяви, оформленої відповідно ст.ст. 160, 161 КАС України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.
16 листопада 2023 року ОСОБА_1 на виконання ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року подав до суду першої інстанції докази сплати судового збору із уточненням адміністративного позову, а саме:
- визнання протиправними дій (бездіяльність) ГУ ДПС у Миколаївській області та Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області щодо не реєстрації податкової накладної за №2 від 09 січня 2023 року в ЄРПН, поданої позивачем;
- зобов'язання ГГ ДПС у Миколаївській області та Первомайської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2 від 09 січня 2023 року.
16 листопада 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
01 грудня 2023 року від ГУ ДПС у Миколаївській області до суду першої інстанції надійшов відзив на позов. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач в позовній заяві зазначає про ПН №2 від 09 січня 2023 року на суму 326 842,13 грн., проте, згідно з інформаційними базами контролюючого органу ним подавались на реєстрацію ПН №1 від 09 січня 2023 року на загальну суму 336 424,59 грн. та ПН №2 від 10 січня 2023 року на загальну суму 326 842,13 грн. Рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування від 15 лютого 2023 року №8269669/2801710676 відмовлено у реєстрації ПН ФОП ОСОБА_1 №1 від 09 січня 2023 року на загальну суму 336 424,59 грн. Комісією ГУ ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування від 16 серпня 2023 року №9359101/2801710676 прийнято рішення про реєстрацію ПН №2 від 10 січня 2023 року на загальну суму 326 842,13 грн.
Податковий орган у відзиві на позовну заяву також вказав, що у разі якщо позовні вимоги стосуються ПН №1 від 09 січня 2023 року, то ГУ ДПС у Миколаївській області не приймало оскаржуваного рішення, оскільки на момент його винесення виконання повноважень із здійснення контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та організації роботи з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Миколаївській області були закріплені за ГУ ДПС у Волинській області.
24 січня 2024 року позивачем знову було подано уточнений позов, в якому ОСОБА_1 просив суд про:
- визнання протиправними дій ГУ ДПС у Волинській області щодо не реєстрації ПН №1 від 09 січня 2023 року в ЄРПН;
- зобов'язання ДПС України зареєструвати ПН позивача від 19 січня 2023 року №1 в ЄРПН датою її первинного подання платником податків на реєстрацію;
- стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на його користь суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року замінено неналежного відповідача ГУ ДПС у Миколаївській області на належного відповідача ГУ ДПС у Волинській області.
Розгляд адміністративної справи №400/13017/23 розпочато спочатку.
Встановлено ГУ ДПС у Волинській області п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення (з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві), а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасника справи.
22 лютого 2024 року ГУ ДПС у Волинській області подало до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду відповідно вимог ч.ч.3, 4 ст. 123 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Надано позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №400/13017/23.
Роз'яснено позивачу, що відповідно ч.3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишити без розгляду позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області та ДПС України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що залишення заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до суду.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права
Доводи апеляційної скарги:
- позивач усунув недоліки, подавши відповідну заяву про поновлення строку звернення до суду, в результаті розгляду якої Миколаївський окружний адміністративний суд виніс ухвалу від 21 березня 2024 року про залишення позову без розгляду;
- строк оскарження в судовому порядку рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно ст. 102 ПК України становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, якщо до подання позовної заяви платником не проводилася процедура адміністративного оскарження;
- апелянт звертає увагу на те, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", що на його думку є суттєвим впливом на зупинення перебігу строку звернення до суду;
- апелянт послався на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 за висновками якої протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією РФ, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом та обґрунтування клопотання про його поновлення не є достатніми для його задоволення.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача щодо не оскарження рішення від 15 лютого 2023 року №2569669/2801710676 є хибним, що підтверджується скаргою від 26 лютого 2023 року та квитацією №2 доданою позивачем до позовної заяви.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1, 2, 3 ст. 123, ч.1, п.9 ч.4 ст. 169 КАС України, п.п. п.п.56.2, 56.3, 56.17, 56.18, 56.19 ст. 56, п.57.3 ст. 57 ПК України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.
За приписами частин першої, другої, третьої означеної статті КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 123 КАС України вказано, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно п.9 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених ч.2 ст. 123 цього Кодексу.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 ПК України зі змісту якої, у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК визначено, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно п.56.19 ст. 56 ПК, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно п.56.17 цієї статті.
Відповідно вимог ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Питання додержання платником податку строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення було, серед іншого, спірним у справі, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів (постанова від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19).
Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: норма п.56.18 ст. 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми п.56.19 ст. 56 ПК України. Водночас положення п.56.19 ст. 56 ПК України є спеціальними щодо норми ч.4 ст. 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 п.56.18 ст. 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно п.56.17 цієї статті. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Зі змісту п.п.56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п.57.3 ст. 57 ПК України убачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п.56.17 ст. 56 ПК України.
Отже, за сформованою судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перед зверненням до суду з позовом звертався до податкового органу зі скаргою на рішення від 15 лютого 2023 року №2569669/2801710676 про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування №1 від 09 січня 2023 року в ЄРПН.
За наслідками розгляду якого рішенням Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 03 березня 2023 року №22139/2801710676/2 залишено скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення.
Тобто, позивач скористався правом адміністративного оскарження (досудового порядку вирішення спору), а тому строк звернення до суду, згідно вимог ст. 57 ПК України, становить місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Так, з матеріалів справи вбачається, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження є 03 березня 2023 року, дата винесення рішення №22139/2801710676/2, разом з тим із позовом звернувся до суду 20 жовтня 2023 року, тобто поза місячного строку звернення передбаченого ст. 57 ПК України, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим довід апелянта щодо наявності підстав для зупинення перебігу строку звернення до суду з позовом у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з огляду на наступне.
Відповідно Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 4 ст. 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст. 10 Закону №389-VIII).
Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, зазначила, зокрема, що:
- питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку;
- сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд касаційної інстанції зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За правилами ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.
Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно п.38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі №640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як установлено судом першої інстанції в ухвалі, що оскаржується, позивачем не було подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність можливості підготувати та подати позовну заяву в місячний строк після отримання рішення за результатами розгляду скарги.
Колегія суддів наголошує, що в період з березень - квітень 2023 року в Миколаївській області, зокрема в Первомайському районі, в якому зареєстровано місцезнаходження позивача, не велися активні бойові дії і відповідна територія України не була на той час та не є окупованою, будь-яких відомостей про те, що позивач (керівник позивача) та/або його представник у вказаний період мали об'єктивні перешкоди у зверненні з позовом до суду надано не було.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду , з підстав, визначених ч.ч.3, 4 ст. 123 КАС Кодексу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для залишення позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 липня 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.