09 липня 2024 р. Справа № 520/31760/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.04.24 по справі № 520/31760/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо незарахування ОСОБА_1 , старшому лейтенанту поліції, інспектору сектора реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, до стажу служби в поліції час роботи в органах прокуратури в період з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р., що становить 4 роки та 20 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , старшому лейтенанту поліції, інспектору сектора реагування патрульної поліції відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, до стажу служби в поліції час роботи в органах прокуратури в період з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р., що становить 4 роки та 20 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 07.11.2015 р. по цей час перебуває на службі в поліції (наказ № 59 від 07.11.2015 р.). З 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р., що становить 4 роки та 20 днів, позивач проходив службу в органах прокуратури та займав наступні посади у період: з 14.06.2007 р. до 25.05.2009 р. - помічника Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області, згідно до наказу № 606 від 14.06.2007 р.; з 25.05.2009 р. до 18.09.2009 р. - помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора, згідно до наказу № 490к від 25.05.2009 р.; з 18.09.2009 р. до 21.09.2010 р. - помічника прокурора Дергачівського району Харківської області, згідно до наказу № 1283к від 18.09.2009 р.; з 21.09.2010 р. до 04.07.2011 р. - помічника прокурора Борівського району Харківської області, згідно до наказу № 1310к від 21.09.2010 р. 21.03.2023 р. позивач звернувся до начальника УКЗ ГУНП в Харківській області з рапортом щодо проведення перерахунку стажу трудової діяльності відповідно п.5 ч.2 ст.78 Закону України «Про Національну поліцію», врахувавши період роботи в органах прокуратури. Листом від 21.04.2023 р. № 1614 вс/119- 2 31-2023 повідомлено позивача, що у зв'язку з евакуацією особових справ працівників ГУНП в Харківській області немає можливості вивчити матеріали моєї особової справи та прийняти рішення щодо зарахування вказаних у рапорті періодів до стажу служби в поліції. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у зарахуванні до стажу періодів роботи в органах прокуратури, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо незарахування до стажу служби в поліції ОСОБА_1 період перебування на службі в органах прокуратури з 14.06.2007 року по 04.07.2011 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 період перебування на службі в органах прокуратури з 14.06.2007 року по 04.07.2011 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, судом не з'ясовано ту обставину, що спеціальним Законом, яким є Закон № 580-VIII визначений вичерпний перелік, який виключає можливість зарахування служби позивача в органах прокуратури до стажу служби в поліції.
Відповідач зазначає, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими, отже повинні застосовуватися тільки норми, що встановлені Законом № 580-VIII.
Також, порядок зарахування до стажу служби в поліції стажу служби на інших посадах передбачених ст. 78 Закону № 580 VІІІ урегульований нормами спеціального Закону № 580-VIII, що окремо є самостійною підставою для виключення практики субсидіарного застосування до відносин проходження та припинення служби в поліції, інших загальних законів. ОСОБА_1 проходив службу з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 в органах прокуратури. На теперішній час позивач проходить службу в ГУНП в Харківській області. З позовною заявою про зарахування стажу служби останній звернувся 07.11.2023. Отже, на час звернення ОСОБА_1 вже діяла нова редакція статті 60 Закону № 580- VШ, якою передбачено, що застосовується тільки норми спеціального законодавства, а саме Закону № 580-VII.
На переконання представника відповідача, спеціальним законодавством не передбачені умови зарахування до стажу служби в поліції, період служби в органах прокуратури на відповідній посаді позивача.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 07.11.2025 по теперішній час проходить службу в органах поліції.
Позивач перебуває на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , в період з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р. (4 роки та 20 днів) позивач проходив службу в органах прокуратури та займав наступні посади:
- з 14.06.2007 р. до 25.05.2009 р. - помічник Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області (наказ № 606 від 14.06.2007 р.);
- з 25.05.2009 р. до 18.09.2009 р. - помічник Харківського міжрайонного транспортного прокурора (наказ № 490к від 25.05.2009 р.);
- з 18.09.2009 р. до 21.09.2010 р. - помічник прокурора Дергачівського району Харківської області (наказ № 1283к від 18.09.2009 р.);
- з 21.09.2010 р. до 04.07.2011 р. - помічник прокурора Борівського району Харківської області (наказ № 1310к від 21.09.2010 р.).
21.03.2023 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив провести перерахунок його трудової діяльності відповідно до п.5 ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" врахувавши, зокрема, період роботи в органах прокуратури на посадах діловода, прокурора.
Листом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 15.05.2023 фактично відмовлено позивачу у зарахуванні до його трудового стажу періодів роботи в органах прокуратури, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію", до стажу служби в поліції зараховується час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах прокурорів та слідчих. Відповідно до записів трудової книжки, в період з 06.08.2001 по 04.07.2011 позивач працював в органах прокуратури на посадах, які відсутні в переліку зазначеному вище. У зв'язку з чим період роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи в органах поліції не може бути зарахований.
В позовній заяві позивач зазначив, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до його стражу періодів роботи в органах прокуратури для виплати відсоткової надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки робота позивача в органах прокуратури в період з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р. охоплювалася поняттям "прокурор" в розумінні положень Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року (в редакції, чинній на момент роботи в органах прокуратури).
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до вислуги років позивача період роботи на посадах помічника прокурора.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію", до стажу служби в поліції зараховується час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони.
Згідно з частиною 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи: на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Статтею 15 Закону №1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції, що діяла на момент роботи позивача на вказаних посадах) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
З урахуванням наведених норм законодавства колегія суддів вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 14.06.2007 р. по 04.07.2011 р. в органах прокуратури на посадах помічника прокурора (з 14.06.2007 р. до 25.05.2009 р. - помічник Куп'янського міжрайонного прокурора Харківської області; з 25.05.2009 р. до 18.09.2009 р. - помічник Харківського міжрайонного транспортного прокурора; з 18.09.2009 р. до 21.09.2010 р. - помічник прокурора Дергачівського району Харківської області; з 21.09.2010 р. до 04.07.2011 р. - помічник прокурора Борівського району Харківської області) повинен зараховуватись до стажу служби в поліції.
Колегія суддів звертає увагу, що питання зарахування періоду роботи на посадах помічника прокурора до стажу служби в поліції, як таку, що прирівнюється до часу роботи в органах прокуратури осіб, які працювали на посадах прокурорів, вже досліджувалось Верховним Судом у справі №820/769/16.
В постанові від 01.08.2019 по вищевказаній справі Верховний Суд дійшов висновку щодо необхідності зарахування до загального стажу позивача у цій справі для виплати відсоткової надбавки за вислугу років час роботи в органах прокуратури на посадах старшого помічника прокурора і помічника прокурора за період з 8 жовтня 2002 року до 30 червня 2006 року, оскільки на момент праці позивача на цих посадах вони охоплювалися поняттям «прокурор» в розумінні положень Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 13 грудня 2005 року, чинній на момент роботи позивача).
При цьому, Верховний Суд відхилив аргумент скаржника про те, що служба на посадах старшого помічника прокурора Золочівського району Харківської області, помічника прокурора міста Харкова й старшого помічника прокурора міста Харкова не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, а також те, що на момент роботи позивача до поняття «прокурор» відносяться лише старші помічники та помічники Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників Генерального прокурора України, оскільки Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 13 грудня 2005 року) передбачено, що до поняття «прокурор» відносяться старші помічники і помічники прокурора.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не зарахував до вислуги років позивача період роботи на посадах помічника прокурора.
Отже, для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо незарахування до стажу служби в поліції ОСОБА_1 період перебування на службі в органах прокуратури з 14.06.2007 року по 04.07.2011 року та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 період перебування на службі в органах прокуратури з 14.06.2007 року по 04.07.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року по справі № 520/31760/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 520/31760/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський