Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Єдиний унікальний номер справи № 755/12549/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1536/2024
Іменем України
10 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за фактично спожиті житлово-комунальні послуги,-
встановив:
У грудні 2022 року позивач ПАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачка є власницею квартири до якої ПрАТ «АК «Київводоканал» надає житло-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, відповідачка не виконує зобов'язання по оплаті послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 53 270,66 гривень. Під час розгляду справи, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 8 382,52 та плату за абонентське обслуговування в розмірі 360,56 гривень.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в розмірі 52 910,10 грн., заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі - 360,56 гривень, а також, 3% річних - 5 234,44 грн., інфляційних витрат - 27 259,01 грн., та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року у задоволені позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ «АК «Київводоканал» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 задовольнити.
У апеляційній скарзі вказує, що в період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, під час надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла повноліття, а її грошові зобов?язання за період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року повинні були виконуватися батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття цивільної дієздатності в повному обсязі, а також для всебічного, повного та об?єктивного розгляду справи, суд першої інстанції зобов?язаний був залучити до участі у справі співвідповідачами вищезазначених осіб.
Вказує, що вищезазначене свідчить про порушення Дніпровським районним судом м. Києва норм процесуального права, а саме ст. 189 ЦПК України, щодо визначення складу учасників судового процесу, та нехтування нормами матеріального права, а саме п. 99.2 ст. 99 Податкового кодексу України відповідно до яких грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов?язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов?язань та/або податкового боргу.
До Київського апеляційного суду 28 грудня 2023 року надійшов відзив ОСОБА_1 .
Представник відповідачки зазначала, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, яке винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а апеляційна скарга позивача є такою, яка не підлягає задоволенню.
Позивач, 15 січня 2024 року, подав до Київського апеляційного суду відповідь на відзив в якій заперечує проти доводів, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
До Київського апеляційного суду, 27 лютого 2024 року, надійшло клопотання від ПАТ «АТ «Київводоканал».
У клопотанні просить розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Київський апеляційний суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 85 764,11 гривень.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для розгляду справи протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 листопада 2023 року визначено склад суду: суддя-доповідач Верланов С.М., судді: Невідома Т.О., Нежура В.А.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2023 року справу відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача Верланова С.М. у розгляді судової справи більше чотирнадцяти днів, 05 липня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл вказаної цивільної справи. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Мережко М.В. - головуючий суддя, Поліщук Н.В., Соколова В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «АК «Київводоканал» до квартири АДРЕСА_2 , надаються послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведенням.
Відповідно до п. 1.1. Договору, ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язується надавати споживачу відповідної якості послуги.
Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно ст. 179 Житлового кодексу України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно положень пунктів 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно ст. 4 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства, серед іншого, є постанови Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), пунктами 17, 18, 20, 21, 23 яких визначено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання. За несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.
Згідно пункту 30 Правил споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Висуваючи вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 , як споживача житлово-комунальних послуг, заборгованості з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, позивачем долучено розрахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 , відповідно до наданого розрахунку за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2022 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 52 910,10 гривень та заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 360,56 гривень.
На спростування заявлених вимог, представник відповідачка - адвокат Якубовська П.А. посилалась на наступне, що в період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, відповідачка ОСОБА_1 мала не повну цивільну дієздатність, оскільки не мала повних вісімнадцять років, тому у відповідності до ч. 1 ст. 177 Сімейного кодексу України, саме батьки управляють майном та зобов'язані дбати про збереження та використання, належним малолітній дитині майном.
Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Як передбачено статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
При визначенні цивільної дієздатності дитини, керуються положеннями статей 31, 32 Цивільного кодексу України, згідно яких дитина наділена в залежності від віку частковою цивільною дієздатністю (особа, яка не досягла чотирнадцяти років - малолітня особа) або неповною цивільною дієздатністю (особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - неповнолітня особа).
Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України, неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років . Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.
Слід зазначити, що малолітні та неповнолітні особи мають право самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини, які забезпечують їх побутові потреби, відповідають їх фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість.
Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 177 Сімейного кодексу України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Право батьків на управління майном дитини виникає на підставі прямої вказівки закону. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в інтересах неповнолітньої особи, яка є власником майна. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.
Згідно з пунктом 99.2 статті 99 Податкового Кодексу України грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі. Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу.
Також, судом встановлено, що в період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, під час надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла повноліття.
Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові зобов'язання відповідачки за період з 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року повинні були виконуватися батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття цивільної дієздатності в повному обсязі, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги за період 01 липня 2014 року по 23 червня 2022 року, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, о/р НОМЕР_1 , по квартирі АДРЕСА_2 , міститься інформація: червень 2022 року - борг за місяць складає 708,71 гривень; за липень 2022 - 583,70 гривень; серпень 2022 року - 470,03 гривень; вересень 2022 року - 743,49 гривень.
На спростування заявлених вимог щодо відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення які надаються позивачем Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», представник відповідача - адвокат Якубовська Поліна Анатоліївна посилається як на доказ, копію Квитанції №НВМС-76А-МТ2Л-СХ44 від 18 червня 2023 року в розмірі 538,00 гривень, копію Квитанції №ХЕ50-СС02-1ТМ-АС46 від 18 червня 2023 року в розмірі 500,00 гривень, копію Квитанції №0К73-РЕ73-3ВЕК-ХМ6Р від 19 червня 2023 року в розмірі 3000,00 гривень, копію Квитанції №ЕТЕ4-Е3М6-Е1К-С59А від 19 червня 2023 в розмірі 1000,00 гривень, копію Квитанції №РВРС-С8АВ-Р25Н-5479 від 20 червня 2023 року в розмірі 1000,00 гривень, копію Квитанції №М45М-К9ЕХ-ТА6А-ВС88 від 20 серпня 2023 року в розмірі 1000,00 гривень.
Варто зауважити, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.
За правилами статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків. Аналогічний тягар доведення заперечень проти позову покладається на відповідача.
Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Перевіривши докази, надані сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно та вмотивовано вирішив відмовити позивачу у задоволенні вимог у цій частині, оскільки відповідачкою сплачено борг, який виник за період з червня по вересень 2022 року в загальному розмірі 2 866,49 гривень, про що надано платіжні документи.
Крім цього, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки інфляційних втрат у розмірі 27 259,01 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 5 234,44 грн, оскільки позивачем не доведено факту виникнення у відповідачки зобов'язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги за вказаний позивачем період.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до правильно та обґрунтованого висновку про безпідставність пред'явленого позову до відповідачки ОСОБА_1 , яка в силу свого віку, будучи неповнолітньою, на момент виникнення заборгованості, не могла нести зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова