08 липня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11541/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач),
судді - Желепа О. В., Нежура В. А.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі : ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області у складі судді Чернова О. В.
від 24 квітня 2024 року
у цивільній справі № 367/3690/24 Ірпінського міського суду Київської області
за заявою ОСОБА_2 ,
заінтересована особа: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
про встановлення факту смерті
Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною заявою, в якій просив встановити факт смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Санкт-Петербург російської федерації.
Заява мотивована тим, що батьки заявника залишились проживати у м. Луганську. У червні 2023 року заявнику стало відомо, що його батько, помер у місті Санкт-Петербург російської федерації. Від родичів заявник отримав копію свідоцтва про смерть, яке видано 11 квітня 2023 року відділом запису актів цивільного стану Курортного району Санкт-Петербурга російської федерації, проте у реєстрації смерті батька у відділі реєстрації актів цивільного стану було відмовлено й повідомлено про те, що державна реєстрація смерті батька не може бути проведена, оскільки вона була здійснена державним органом російської федерації.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявника і обмежувати його право на судовий захист, у тому числі і у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, що на думку апелянта повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15 вересня 2021 року у справі №367/2656/20. Зазначає, що законодавством України іншого порядку встановлення факту смерті особи - громадянина України в російській федерації, що сталась після 23.12.2022 року, не передбачено.
Правом подачі відзиву не апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав, пояснив, що свідоцтво про смерть батька, яке було видано на територій російської федерації, знаходиться у його останньої дружини, яка проживає на території російської федерації, й він не має можливості там його отримати та подати до органів нотаріату України для відкриття спадкової справи після померлого батька. Крім цього зазначає, що після зупинення дії Конвенції про правову допомогу від 22.01.1993 року видане на території рф свідоцтво про смерть не має сили офіційного документа на території України.
Від представника Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кучер А.А. надійшла заява про розгляд справи без участі заінтересованої особи.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., пояснення заявника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З наданої заявником фотокопії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видано 11 квітня 2023 року відділом запису актів цивільного стану Курортного району Санкт-Петербурга російської федерації, ОСОБА_3 , громадянин російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Луганська обл., м. Антрацит, помер у російські федерації, місто Санкт-Петербург, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міжнародне приватне право» реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, може здійснюватися в консульській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України.
Про наявність доказів, що підтверджують належність ОСОБА_3 за життя до громадянства України, заява доводів не містить й такі докази до заяви не подавались. Отже підстав для вчинення реєстрації акту цивільного стану громадянина України відповідно до вимог законодавства України заявником не наведено.
З матеріалів справи убачається й встановлено судом першої інстанції, факт смерті його батька ОСОБА_3 , громадянина російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Луганська обл., м. Антрацит, засвідчено свідоцтвом про смерть, яке підтверджує проведення державної реєстрації актового запису про смерть на території російської федерації.
Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у діючій редакції від 23.12.2022 р., документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.
Отже видане уповноваженим органом російської федерації у встановленій формі свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , громадянина російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути визнано дійсними в Україні у разі його легалізації.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що неможливість отримання заявником свідоцтва про смерть, або неможливість його легалізацій на переконання колегії суддів, не тотожна неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, як визначеної пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України підстави для вирішення судом України питання про встановлення факту смерті особи.
Суд є правозастосовчим органом та за обставин реєстрації факту смерті особи в іншій країні не може підміняти визначену законодавцем процедуру легалізацій документів, виданих компетентним органом.
З огляду на наведене колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в спеціальному порядку, встановленому ст.317 ЦПК України оскільки факт смерті ОСОБА_3 відбувся на території російської федерації, що зареєстровано компетентними органами російської федерації, а не на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
З огляду на наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження - підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 10 липня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
О.В. Желепа
В. А. Нежура