16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/683/24
Провадження № 3/730/348/2024
"09" липня 2024 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , яка народилася у с. Красний Перекоп Каховського району Херсонської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, маючої на утриманні дітей 2009 та 2022 року народження, працюючої головним бухгалтером Плисківської сільської ради, є депутатом Плисківської сільської територіальної громади, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
21.05.2024 року о 23-07 год. на автодорозі М02 Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км. водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу алкотестер «Алкофор-505»; результат позитивний - 1,911 ‰, у зв'язку з чим своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість не визнала у повному обсязі, зазначила, що дійсно у зазначений день та приблизно у зазначений час керувала автомобілем «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі М02 Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км. При цьому, була тверезою. Їхала до подруги. У процесі керування вона посварилася з мамою. Також, на роботі багато проблем, а автівка «закипіла», це все на неї вплинуло та вона вирішила до подруги не їхати, а їхати додому. Намагалася розвернутися на трасі, але в неї даний маневр не вийшов та автівка з'їхала у кювет та там застрягла, витягнути вона її самостійно вже не могла. Через поганий настрій та наявність проблем вирішила вжити алкогольні напої, які вона везла із собою до подруги. Коли намагалася зупинити водіїв, щоб їй допомогли, зупинилася поліція.
Вважає, що притягнення її до відповідальності за керування транспортним засобом суперечить закону, оскільки на момент, коли з'явилися працівники поліції, вона автомобілем не керувала, а двигун був вимкнутий, а тому вона вже не була саме водієм в розумінні закону. У той момент вона вже мала статус пішохода.
Також, до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких вказується на порушення порядку оформлення протоколу працівниками поліції, а також акцентовано увагу на тому, що в матеріалах справи наявні фрагменти відеофіксації з боді-камер співробітників поліції, які переривалися, а тому останні не є належним доказом. Відеоматеріали з боді-камери співробітника поліції не містять жодних відеодоказів про те, що транспортний засіб марки ВАЗ-2106, біля якого перебувала ОСОБА_1 , рухався, і крім того, не містять жодних доказів, що саме ОСОБА_1 керувала цим транспортним засобом. ОСОБА_1 лише перебувала поруч з автомобілем як пішохід. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 005854 складався 21.05.2024 року о 23:32, на квитанції з алкотестеру Алкофор 505 проставлений час тестування на вміст алкоголю в крові - 22:56. В той же час, як вбачається за відеоматеріалів з боді-камер поліцейських, 21.05.2024 року лише о 23:05 вони вперше підійшли до ОСОБА_1 , а тому ця плутанина також свідчить про неналежність доказів у справі.
Допитаний в судовому засіданні працівник поліції, який перебував у складі екіпажу та якого суд попередив про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань суду, ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 відома як особа, яка дозволяє собі керувати транспортним засобом у стані сп'яніння. Люди неодноразово повідомляли про це поліцію, однак, через те, що у Борзні працює мало екіпажів, а викликів багато, одразу на повідомлення відреагувати не виходить.
21.05.2024 року також надійшло повідомлення, що ОСОБА_1 , перебуваючи біля магазину «Фора», вже була у стані алкогольного сп'яніння, після чого вона придбала алкогольні напої, сіла за кермо автівки та поїхала у невідомому напрямку. Й хоча на вказаний виклик поліція відреагувала, однак знайти ОСОБА_1 одразу не змогли, а тому екіпаж направився на патрулювання. Коли вони рухалися по трасі Кіпті-Глухів-Бачівськ 96 км., побачили на певній відстані, як автівка, що рухалася трасою, з'їхала у кювет. Це відбулося прямо на очах працівників поліції. Вони одразу поїхали на допомогу. Коли під'їхали, то побачили, що автівка з'їхала з траси, поруч з нею була ОСОБА_1 , яка знаходилася у стані сильного алкогольного сп'яніння. У процесі оформлення ОСОБА_1 поводила себе неналежним чином, пробувала домовитися з працівниками поліції, щоб її відпустили. Тест на стан сп'яніння показав, що водій перебуває у такому стані.
Явку іншого працівника поліції - ОСОБА_3 до суду не забезпечено, оскільки останнього зараховано до батальйону «Лють» та він проходить військову службу, виконуючи бойові завдання.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено Наказом МВС України від 09 листопада 2015 № 1452/735, про затвердження Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в МЮУ 11 листопада 2015 № 1413/27858.
Відповідно до вказаної Інструкції, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами поліції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Результат огляду особи на стан сп'яніння оформляється у відповідному розділі протоколу про адміністративне правопорушення, у якому в обов'язковому порядку зазначаються результати проби (позитивна/негативна) та кількісний показник.
Позитивна проба на сп'яніння будь-якого походження, яку було виявлено із використанням технічних засобів, експрес-тестів або інших методів, є підтвердженням знаходження особи у стані сп'яніння, а протокол про адміністративне правопорушення підставою для притягнення її до відповідальності згідно з чинним законодавством, у тому числі водіїв за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як убачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотрималася, оскільки її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України;
- результатом тесту на стан алкогольного сп'яніння, - 1,911 ‰. При цьому, суд оцінює й те, що ОСОБА_1 не заперечувала такий результат, а висловлювала лише свою незгоду з тим, що такий результат перебуває у межах норми;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції, що здійснював оформлення вчиненого особою, що притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП, які кореспондуються з фактичними обставинами справи та вказують на факт порушення водієм указаних правил ПДР.
Дослідивши відеозапис, з поведінки ОСОБА_1 убачається, що остання беззаперечно перебуває у стані алкогольного сп'яніння та має ознаки такого сп'яніння: порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці.
Так, з переглянутого судом технічного носія убачається, що (фрагмент 0017) працівники поліції підходять до ТЗ, біля якого перебуває ОСОБА_1 , питають, чи все добре та чи не потрібна їй допомога. Одночасно повідомляють, що ведеться відеофіксація. Вказане кореспондується з показаннями свідка, який повідомив, що працівники поліції побачили, як автівка з'їхала у кювет, та останні одразу поїхали надавати допомогу. Також, дані про подію було зареєстровано саме з повідомлення працівника поліції, що убачається з відповідного рапорту.
При цьому, ОСОБА_1 перебуває у агресивному стані, почала виражатися на адресу працівників поліції нецензурною лайкою та питає в них, «вони що, її не впізнають», «чи вони не знають, хто вона така»?
Уся розмова з працівниками поліції з боку ОСОБА_1 постійно супроводжується нецензурною лексикою, а на зауваження поводити себе нормально остання не реагує.
З даного фрагменту також убачається, що ОСОБА_1 повідомляє, що вона не керувала ТЗ, що його було взагалі викрадено.
Судом ця версія ОСОБА_1 була перевірена. На запит суду надійшла відповідь, що звернень щодо викрадення автомобіля «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_2 , до правоохоронних органів не надходило.
Також, у подальшій розмові з працівниками поліції ОСОБА_1 зазначила, що це дійсно вона керувала ТЗ, «хотіла здати назад, звідки я знала, що тут бугор», «чесно говоря, хотіла по бухой розбитися».
Крім того, з даного фрагменту відео убачається, що ОСОБА_1 постійно намагалася вирішити питання щодо її не притягнення до адміністративної відповідальності з працівниками поліції: «давайте між собою все вирішимо тихенічко», «будь ласочка, тихенько давайте».
З фрагменту відеозапису 0012в убачається, що працівники поліції вимагають від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак остання знову нецензурно висловлюється та показує непристойні жести у бік поліції. Й хоча потім ОСОБА_1 погоджується пройти огляд, своїми діями фактично уникає такого огляду. При цьому, ОСОБА_1 починає самостійно записувати відео та його коментувати: «ось, ОСОБА_4 , моя машина в кущах, я впала, а тут працівники поліції, які не хочуть нам допомогти та які мене спинили, бо я є депутатом нашої громади».
У цьому ж фрагменті ОСОБА_1 зазначає, що «да, я сама їхала, я сама розверталася та сама з'їхала», показуючи жестами як й що відбувалося.
У фрагменті 0013в ОСОБА_1 звинувачує працівників поліції щодо їх роботи, в той час, як її родичі проходять військову службу у ЗСУ, також погоджується пройти огляд на стан сп'яніння та визнає, що перебуває у такому стані.
Після проходження огляду встановлено, що результат позитивний, наявність етанолу становить 1,911 проміле, на що ОСОБА_1 зазначила, що «вважає такий показник таким, що дозволяє визначити, що вона не перебуває у стані сп'яніння, оскільки норма 2,2». Після проходження огляду ОСОБА_1 починає себе вести агресивно щодо працівників поліції та погрожувати їм. Зазначає, що працівники поліції все це роблять «на зло ОСОБА_5 , але вона до неї не причому».
У фрагменті 0014в ОСОБА_1 зазначає, що вона прокляне працівників поліції, зазначає, що вони служать Голиці, продовжуються погрози та все супроводжується нецензурною лайкою.
У фрагменті 0015в містяться дані щодо складання протоколу, при цьому працівник поліції просить надати йому посвідчення водія, а ОСОБА_1 на це, виражаючись нецензурно, показує останньому непристойні жести, а у подальшому знову погрожує.
У фрагменті 0016в ОСОБА_1 показує працівникам поліції посвідчення, згідно якого остання є депутатом сільської ради. Також, продовжується складання протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА_1 . ОСОБА_1 продовжує не погоджуватися з тим, що перебуває у стані сп'яніння, оскільки її результат 1,9, перебуває у межах дозволеної норми 2, на що працівник поліції їй роз'яснює, що вона плутає таку норму з 0.2%. Далі ОСОБА_1 знову просить все вирішити по-іншому, оскільки усвідомлює можливий майбутній штраф у розмірі 17000 гривень, а також вона не зможе возити своїх двох дітей та їздити на роботу.
У фрагменті 0018в видно, що ОСОБА_1 була викликана швидка медична допомога для огляду, оскільки остання є депутатом та в неї розлади з серцем. На цьому відео ОСОБА_1 запитує: «чому через Марину вона має страждати»?, таким чином виражаючи свою незгоду з працівниками поліції, звертаючись до поліцейського зазначає: «Голиця мабуть добре тобі заплатив».
У фрагменті 0019в медичний працівник зазначає, що ОСОБА_1 екстреної медичної допомоги не потребує.
З фрагменту 0021в убачається, що ОСОБА_1 визнає свою винуватість. Незважаючи на те, що працівники поліції останню доставили додому, ОСОБА_1 продовжує висловлювати погрози в адресу поліцейських.
Суд переконаний у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки остання керувала ТЗ у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, суд перевірив усі версії останньої щодо того, що вона не керувала ТЗ.
Автомобіль належить саме їй, його ніхто не викрадав, як спочатку заявила ОСОБА_1 , сторонніх осіб біля автомобіля не було та вказане не заперечувалося самою ОСОБА_1 , ключі від автомобіля перебували саме у ОСОБА_1 .
Що стосується того, що відеозапис переривався, то, як пояснив в судовому засіданні свідок - працівник поліції, це пов'язано з технічною роботою самого пристрою. Суд не убачає порушень у тому, що відео перериваються, оскільки на них у повному обсязі зафіксовано факт правопорушення та достатні дані для розгляду справи. Порушення встановленого порядку відеофіксації не виключає наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, а його недоліки усуваються іншими доказами по справі.
Що стосується розбіжності у часі певних етапів огляду на стан сп'яніння, то, на думку суду, це не може бути підставою для закриття справи, оскільки це жодним чином не доводить відсутність складу правопорушення, з урахуванням того, що увесь процес огляду зафіксовано на відео запис.
Доводи про те, що ОСОБА_1 не керувала ТЗ, спростовуються самими поясненнями останньої, яка на відеозаписах неодноразово підтверджувала, що саме вона керувала ТЗ. При цьому, суд погоджується, що також ОСОБА_1 , й заперечувала факт керування, але вважає, що така поведінка ОСОБА_1 була направлена лише на уникнення відповідальності, тим більше, з урахуванням того, що остання неодноразово пропонувала працівникам поліції вирішити питання не складання протоколу у незаконний спосіб.
Факт керування ОСОБА_1 ТЗ підтверджується також копією постанови від 22.05.2024 року, якою останню притягнуто до відповідальності, в тому числі, за керування ТЗ без посвідчення водія.
Як пояснила ОСОБА_1 , дійсно, щодо неї виносилася така постанова, штраф за нею вона сплатила, постанова нею не оскаржувалася.
Доводи ОСОБА_1 , які остання зазначила в судовому засіданні, про те, що вона вжила алкогольні напої вже після того, як з'їхала у кювет, суд також оцінює критично та розцінює це як спосіб захисту. На момент складання протоколу ОСОБА_1 про таке жодного разу не зазначила. На запитання суду працівник поліції зазначив, що він не пам'ятає, щоб на місці події були пляшки з-під алкогольних напоїв. Також, з урахуванням показань свідка, що останні бачили, як автівка з'їхала в кювет, доводи ОСОБА_1 в цій частині суд оцінює критично.
Відповідаючи на запитання суду, ОСОБА_1 зазначила, що дійсно намагалася домовитися з працівниками поліції, щоб на неї не складали протокол, але пояснила це дурістю та перебуванням у стані алкогольного сп'яніння.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно абз. 1, 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись /згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року/.
Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'HalloranandFrancis v. TheUnitedKingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Доводи, на які вказує ОСОБА_1 , як на підставу для закриття справи, не є переконливими.
Загалом, оцінюючи доводи ОСОБА_1 , суд звертає увагу на таке.
ЄСПЛ у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із яких, будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання (щодо питання застосування зазначених положень див. у т.ч. рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших).
Відповідно, з урахуванням наведених критеріїв, порушення, які висуваються особі, у цій справі, розцінюються, як кримінальні, а тому підлягають розгляду з урахуванням процедури, визначеної національним законодавством для кримінальних правопорушень, а у постанові від 8 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду визначив, що підставою для визнання доказів недопустимими є не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав. Суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим, але ці обставини у даній справі судом не установлені.
Разом з тим, у цій справі не установлено порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 .
У цій справі, доводи щодо якості доказів, з огляду на наявні у них дані, не тягнуть за собою визнання їх неприйнятними, адже в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 357/14462/14-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.
Суд виходить з того, що, вирішуючи справу, суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.
Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов'язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.
Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.
В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.
Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.
Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.
Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи - отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо - не може бути терпимим у правосудді.
Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.
Водночас порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд (постанова від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18) зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».
Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований ВС, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
ОСОБА_1 жодним чином у ході розгляду справи у питанні оформлення процедури освідування не аргументувала, які саме права і свободи людини порушені. Не наведено обґрунтування, чому ці порушення зачіпають права і свободи особи та можуть розглядатися як істотні, тобто такі, що заперечують або критично звужують саму сутність якогось права та свободи людини.
Тим самим, в сукупності підстави наведені ОСОБА_1 для визнання доказів недопустимими не є слушними, оскільки не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження.
Жодних інших доказів, які б ставили під сумнів дані, викладені у протоколі, ОСОБА_1 суду не надано.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо неї ОСОБА_1 не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення її прав під час складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки остання керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9а ПДР України.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
У цій ситуації суд ураховує обставини, визначені ст. 33 КУпАП, вважає, що обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, згідно ст.ст. 34, 35 указаного Кодексу, немає; і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Тому, з урахуванням вищевказаних обставин справи, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень в подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
У цій справі суд також вважає звернути увагу на таке.
Стаття 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачає, що громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки».
Згідно типового Кодексу етики для голови та депутатів місцевої ради, основним принципом етики в роботі голови та депутатів місцевих рад, в том числі, є професіоналізм та компетентність, відповідальність перед територіальними громадами. Депутати мають неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, регламенту ради, присяги; бути патріотом територіальної громади та України, виконувати свої обов'язки в інтересах територіальної громади, держави; проявляти високі моральні якості та здійснювати свою діяльність відповідно до загальнолюдських цінностей.
Депутати своєю поведінкою мають подавати приклад доброчесності, неупередженості та справедливості; утримуватись від дій, які можуть зашкодити позитивному іміджу місцевої ради та її виконавчим органам; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що здатні скомпрометувати його самого та виборців, яких він представляє.
У своїй роботі виборча особа повинна постійно демонструвати високу культуру поведінки та спілкування, яка передбачає знання і дотримання норм етики поведінки, високі моральні якості, культуру спілкування; ставити службовий обов'язок над усе, бути відданим своїй посаді. У своїй роботі при виконанні повноважень і реалізації прав виборча особа органу місцевого самоврядування повинна постійно демонструвати такі моральні якості: чесність, послідовність, принциповість, гнучкість у стосунках; неупередженість, повага до всіх, ввічливість; тактовність, делікатність, витриманість, рішучість, цілеспрямованість, наполегливість; зацікавленість, відкритість, емоційність при дотриманні професійних меж; емпатія, доброзичливість, терпимість, чуйність, толерантність; стабільність, розсудливість; справедливість, відповідальність; гуманістична спрямованість, турботливість, щирість. Реалізація прав і виконання обов'язків виборчих осіб повинно здійснюватися через демократичне спілкування, для якого характерними є діалог, спілкування на інтересах, а не на позиціях, активне слухання, емпатія, орієнтація на людину і проблему, оптимальне використання дистанції, вміння попереджувати та долати комунікативні бар'єри, використовувати різні способи впливу на співрозмовника. У спілкуванні використовуватися повинна лише нормативна лексика, звернення на «Ви» до всіх учасників спілкування, мова та імідж не повинні провокувати конфліктів, дорікань, образ.
Також, враховуючи антикорупційне законодавство, депутату забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Суб'єкти етичної поведінки повинні: неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством України; - використовувати службове посвідчення (голова), депутатський мандат виключно для виконання службових обов'язків; -уникати дій спрямованих на спонукання своїх колег, посадових осіб місцевого самоврядування до прийняття рішень, вчинення дії або бездіяльності на користь своїх особистих інтересів або інтересів третіх осіб; демонструвати своєю поведінкою нетерпимість до будь-яких проявів корупції; особистою поведінкою подавати приклад доброчесності, неупередженості та справедливості.
У даній справі, установлено, що ОСОБА_1 є депутатом Плисківської сільської територіальної громади, партійність: член ПП «Європейська солідарність».
З відеозапису убачається, що при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 проявила безпідставну агресію, тривалий час нецензурно висловлювалася в бік представників правоохоронних органів, своїми діями проявляла зверхність до працівників поліції, використовувала непристойні жести, діяла усупереч присязі депутата.
Сам факт керування ТЗ депутатом у стані алкогольного сп'яніння, на думку суду, вже є несумісним з високою посадою депутата, який має бути взірцем для виборців, уособлювати в собі законність, доброчесність. Депутат має поважати закон.
А дії ОСОБА_1 щодо намагання вирішити з працівниками поліції питання не складання щодо неї протоколу, використовуючи при цьому статус депутата, у порушення антикорупційного законодавства, з яким ОСОБА_1 , як депутат, безсумнівно обізнана, взагалі є неприпустимими. Такі дії безумовно шкодять позитивному іміджу місцевої ради та її виконавчим органам; компрометують самого депутата та виборців, яких він представляє.
Дії ОСОБА_1 у цій ситуації, суперечать викладеним завданням, що зазначені у статуті (https://eurosolidarity.org/wp-content/uploads/2024/03/statut.pdf) ПП «Європейська солідарність».
Враховуючи вищевикладене, про поведінку ОСОБА_1 вважаю за необхідне повідомити голову Плисківської сільської ради та ПП «Європейська солідарність».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 130, 251, 252, 283-285, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Копію постанови направити голові Плисківської сільської ради та ПП «Європейська солідарність» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16) - для відома.
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Ріхтер В.В.