05 липня 2024 року Справа № 280/4127/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним, та скасувати рішення від 26.03.2024 року №056250005773 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 р. № 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.09.1994 по 04.01.1998, з 30.01.1998 по 09.02.2001, з 14.03.2001 по 06.07.2001, з 04.04.2005 по 26.11.2006, з 25.12.2006 по 02.09.2012, з 03.09.2012 по 19.03.2024 у відповідності із записами трудової книжки НОМЕР_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.03.2024 року відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням від 26.03.2024 №056250005773 Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відмовлено ОСОБА_2 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу - 25 років. Вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не враховано період з 05.12.2012 по 02.09.2014 оскільки в довідці №09-23/554 від 12.03.2024 виданій Відокремленим підрозділом "шахти "Котляревська" некоректно зазначена дата 28.01.2012 має місце виправлення на 28.01.2014 та не завірено належним чином. Зазначає також, що стаж роботи в підземних умовах зараховано на підставі довідок, та даних по спеціальному стажу реєстру застрахованих осіб, який складає за Списком № 1 3 роки 5 місяців 23 дня, пільговий стаж по Постанові № 202 складає 11 років 1 місяць 22 дні. Вважає наведені вище дії відповідача протиправними щодо визначення стажу роботи не за записами трудової книжки, а рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 1 позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 24983 від 27.05.2024 вказує, що згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 у період з 01.09.1994 по 04.01.1998 позивач навчався в «ПТУ №11». Покликається на те, позивач набув професію електрослюсар підземний 4 розряду, та 30.01.1998 року працевлаштувався за професією електрослюсар підземний 3 розряду в енергомеханічний відділ. З огляду на це, період з 01.09.1994 по 04.01.1998 рік зараховано лише до страхового стажу. Також стверджує, що професія електрослюсар підземний в енергомеханічному відділі не передбачена списками на пільговий стаж, період з 04.01.1998, з 30.01.1998 зарахований до загального стажу. Зазначає також, що спірний період роботи під час звернення з заявою про призначення пенсії не було підтверджено у встановленому законом порядку, шляхом надання уточнюючої довідки за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, у наданих позивачем довідках вказано, що, атестація підприємством проведена за Списком 1, згідно Постанов Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461, від 11.03.1994 №162. Зазначає, що згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 38 років 3 місяці 28 днів, пільговий стаж позивача по Списку №1 становить 03 роки 05 місяців 24 дні, пільговий стаж позивача по Постанові №202 складає 11 років 01 місяць 22 дні. Отже, у позивача не має права на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю визначеного законом пільгового стажу. Крім того, покликається на те, що система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача, за період роботи з грудня 2020 року по березень 2024 року, тому спірний період не може бути зарахований до страхового стажу позивача. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4127/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 19.03.2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 26.03.2024 №056250005773, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років. У рішенні вказано, страховий стаж особи становить 38 років 3 місяці 28 днів, в тому числі: робота за СП №1 складає 3 роки 5 місяців 24 дні, пільговий стаж особи по Постанові № 202 (25) складає 11 років 01 місяць 22 дні. До пільгового стажу зараховано періоди роботи за даними персоніфікованого обліку (за винятком відпусток без збереження заробітної плати та простоїв), оскільки м. Новогродівка відноситься до зони активних бойових дій. Вказано також, що пільгова довідка від 12.03.2024 №09-23/554 (2 сторінка), видана Відокремленим підрозділом "Шахта «Котляревська", має місце виправлення дати 28.01.2014 оскільки в періодах роботи з 05.12.2012 по 02.09.2014 некоректно зазначена дата 27.01.2012 не завірена належним чином.
Не погодившись з рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV).
Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Крім того, за частиною 1 статті 14 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII), працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Судом встановлено, що спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачу пенсії та вказано про відсутність пенсійного віку, передбаченого ч. 3 ст.114 № 1058-IV.
Так, як вказує позивач та не спростовує відповідач, періоди роботи з 01.09.1994 по 04.01.1998, з 30.01.1998 по 09.02.2001, з 14.03.2001 по 06.07.2001, з 04.04.2005 по 26.11.2006, з 25.12.2006 по 02.09.2012, з 03.09.2012 по 19.03.2024 не враховані відповідачем до стажу, який дає право на призначення пенсії за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Слі зазначити, що для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку у відповідності до положень частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язковими є такі умови: безпосередня зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії; стаж роботи не менше 25 років за професією, яка передбачена Списком робіт і професій, затверджуваним Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994; стаж роботи не менше 20 років за провідною професією на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень); довідка, уточнююча пільговий характер роботи.
Крім того, відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29.11.2019 наявні записи про наступне:
з 01.09.1994 по 04.01.1998 навчання в Новогродівському філіалі ПТУ № 41 м. Селидова Донецької області;
30.01.1998 по 09.02.2001 робота електрослюсарем підземним с повним робочим днем на ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська» ДП Державної холдінгової компанії «Селидіввугілля»,
з 14.03.2001 по 06.07.2001 робота електрослюсарем підземним с повним робочим днем на дВАТ шахта «Росія» ДП Державної холдінгової компанії «Селидіввугілля»;
з 04.04.2005 по 26.11.2006 робота електрослюсарем підземним с повним робочим днем ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП Державного підприємства «Донбаської вугільної енергетичної компанії»;
з 25.12.2006 по 02.09.2012 робота електрослесарем підземним с повним робочим днем під землею ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля».
з 03.09.2012 по 19.03.2024 направлений на курсове навчання з відривом від виробництва за професією «машиніст підйомних машин» на ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля»),
05.12.2012 пройшов практику учнем машиниста підйомних машин з повним робочим днем в шахті ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля»);
03.09.2014 переведений машиністом підйомних машин з повним робочим днем в шахті ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» (ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля») де працював до часу звернення за призначенням пенсії.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Пунктом І вказаного Списку передбачено: підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Тобто згаданий список включає ті професії, за якими працював позивач.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу приписів частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-XII, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до частини 1статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
В пункті 1 Порядку № 637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Тому, суд вважає необгрунтованим неврахування відповідачем періодів роботи, з покликанням на те, що надані позивачем довідки про пільговий характер роботи не відповідають вимогам передбаченим п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, з поданих позивачем доказів вбачається, що періоди роботи позивача, що не були враховані відповідачем підтверджуються як записами в трудовій книжці, так і Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Трудова книжка містить всі необхідні записи, в тому числі посилання на те, що позивач був задіяний у виконуваних роботах повний робочий день під землею, а тому відповідач протиправно не зарахував вказані періоди роботи до пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі, періоду роботи позивача за професією електрослюсар підземний, суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що трудова книжка містить записи про навчання ОСОБА_1 за професією електрослюсар підземний машиніст підземних установок, а також надано копію диплому НОМЕР_3 . Крім того, позивач менж ніж через три місяці був зарахований на роботу за професією електрослюсар підземний.
Тому, з огляду на викладене, враховуючи те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, як вже було зазначено згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Порядку №637, вказаний період має бути зараховано до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо доводів відповідача про те, що період роботи з грудня 2020 року по березень 2024 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача, оскільки страхові внески сплачені не були, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону № 1058-IV, умовою для зарахування до страхового стажу періодів роботи особи після 01.01.2004 є нарахування та сплата страхових внесків за ці періоди роботи.
Згідно ч. 2 статті 24 Закону № 1058-IV даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
Згідно абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За ч.ч. 11, 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 року у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 року у справі № 144/669/17.
Крім того, несплата страхових внесків за спірний період роботодавцем не може бути підставою для незарахування до страхового стажу особи-робітника спірного періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку зі сплати внесків до ПФУ, позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за вказаний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 30.12.2021 року у справі № 348/1249/17.
На підставі викладеного, суд зазначає, що на позивача у даному випадку не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків за спірний період, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків та/або не подання ним звітності не може бути підставою для незарахування до страхового стажу відповідного періоду роботи.
З огляду на вищенавене, суд зазначає, що як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.03.2024 року №056250005773 та зважаючи на висновки суду у даному рішенні, позивачу не вірно визначено стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо призначення пенсії, то суд виходить з наступного.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В даному конкретному випадку, призначенню пенсії передує встановлення наявності права на таку пенсію.
При цьому, повноваженнями обраховувати стаж та встановлювати наявності у особи права на пенсію наділений безпосередньо відповідач.
Суд зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Так, судом зроблено висновок про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відтак, за умови наявності у позивача необхідного страхового стажу, у нього є право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не залежно від віку.
Разом з цим, з урахуванням наведених вище висновків суду, неможливо точно встановити страховий стаж позивача, оскільки обчислення страхового стажу є повноваженнями територіальних органів Пенсійного фонду, відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому, в даному випадку, ефективним способом захисту прав позивача має бути зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.03.2024, з урахуванням висновків наведених у цьому рішенні.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 726,72 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.03.2024 року №056250005773 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” періоди його роботи з 01.09.1994 по 04.01.1998, з 30.01.1998 по 09.02.2001, з 14.03.2001 по 06.07.2001, з 04.04.2005 по 26.11.2006, з 25.12.2006 по 02.09.2012, з 03.09.2012 по 19.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2024, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.07.2024.
Суддя Л.Я. Максименко