09 липня 2024 р.Справа № 160/17995/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, про скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
05.07.2024 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 6а, площею 13,0 кв.м., яке зареєстроване за Дніпровською міською територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.09.2020 номер запису про право власності/довірчої власності: 38307462, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2174791412101 та закрити розділ Державного реєстру прав об'єкта нерухомого майна 2174791412101.
- зняти приміщення № 6а, площею 13,0 кв.м., з балансу Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради (колишня назва Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради).
Відповідно до п.п.3 та 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із абз.1 п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За змістом наведених вище норм права до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, помилковим є застосування положень вказаних статей та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, предмет спору у справі, що розглядається, не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору.
Як зазначає позивач, 23 грудня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було отримано свідоцтво про право власності на житло, видане Виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням №2/2167-96 від 23.12.1996 на частину комунальної квартири АДРЕСА_1 , площею 59,3 кв.м. (від загальної площі квартири 114,6 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 03 січня 1997 року чоловік позивача ОСОБА_2 придбав у власність 48/100 частини комунальної квартири, площею 55,3 кв. м. (від загальної площі квартири 114,6 кв.м)., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в житловому будинку літ.Б-2. Ця частка складається: 6-7-житлові кімнати площею -31,0 кв.м, в загальному користуванні- 1- кухня, 2-коридор, 3-туалет, 4-передпокій, 5-тамбур, загальною площею-24, 3 кв.м. (відповідно до приватизаційного технічного паспорту від 23.12.1996р. 08 жовтня 2002 року, ОСОБА_2 на підставі договору дарування подарував ОСОБА_1 74/100 частини квартири АДРЕСА_3 , в житловому будинку літ.Б-2, та складається з: 1-кухня, 2-коридор, 3-санвузол, 4-гіередпокій, 5-тамбур, 6,7,9- житлові кімнати, житловою площею 57,3 кв.м., 10-підсобне приміщення. 74/100 частини квартири АДРЕСА_4 , що дарується складається з: 48/100 придбаних та 26/100 частин приміщень приватизованих (тобто 52:2=26). Працівником Департаменту комунальної власності, в червні 2021 року, в усному порядку було запропоновано звільнити приміщення площею 13,0 кв.м. квартири, оскільки, зі слів даного працівника це приміщення позивачу не належить та відповідно до технічного паспорту від 2018 року, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , приміщення має свій номер, окремий вхід та включено до Реєстру нерухомого майна комунальної власності міста. Оглянувши технічний паспорт позивачем встановлено, що він виготовлений з грубим порушенням чинного законодавства, а саме: вимог «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 зі змінами та доповненнями. Інструкцією передбачено обов'язковий вихід спеціаліста на об'єкт нерухомого майна з обстеженням приміщення та проведенням необхідних замірів в присутності замовника. Але ж, фактичного виходу інвентаризатора ОСОБА_3 , на об'єкт не було. Разом з цим, інвентаризатором не було з'ясовано, що приміщення площею 13,0 кв.м., яке межує з моєю квартирою, з 1996 року включено до площі квартири на підставі рішення виконкому Бабушкінської районної ради №160 від 16.04.1996 року, в якому йдеться про те, що «звільнену одну кімнату житловою площею 13,0 кв.м. № 6а дозволити приєднати під підсобне приміщеня ОСОБА_1 , яка мешкає у сміжній квартирі АДРЕСА_5 цього будинку». Приміщення не має окремого входу, а вхід до нього здійснюється тільки з житлової кімнати квартири позивача вже 25 років. З огляду на це, до Реєстру нерухомого майна комунальної власності приміщення площею 13,0 кв.м., було включено помилково, так як завжди за фактичним використанням рахувалося як житлове №6а і додаткових рішень про зміну статусу з житлового на нежитлове виконавчим комітетом Дніпровської міської ради не виносилось. З урахуванням приєднаного приміщення площею 13,0 кв.м, яке увійшло до складу загальної площі квартири, була оформлена приватизація квартири, здійснена державна реєстрація права власності в реєстраційних книгах КП ДМБТІ за №111п-11 та здійснено дві нотаріальної угоди (договір купівлі- продажу та договір дарування). При цьому у Реєстрі об'єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади по АДРЕСА_6 існує запис про об'єкт нерухомого майна- нежитлове приміщення 6а, загальною площею 13,0 кв.м., балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради. Дане приміщення було передано на баланс Комунальному підприємству «Міські активи» Дніпровської міської ради на підставі рішення №50/39 від 19.12.2018 Дніпровської міської ради. Тобто, фактично нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в житловому будинку літ.Б-2, перебуває в комунальній власності Дніпровської міської територіальної громади та знаходиться на балансі Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради (колишня назва Комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради, перейменовано на підставі рішення Дніпровської міської ради №48/27 від 21.09.2022) складає площу 13,0 кв.м., що не співпадає з технічними характеристиками та технічною документацією, яка є у мене в наявності, а це свідчить про те, що інвентаризатор ОСОБА_3 , та державний реєстратор вчинили неправомірні дії щодо приватизованого об'єкта нерухомого майна позивача.
Позивач зазначає, що державний реєстратор на підставі фіктивного технічного паспорту зареєстрував право власності на приміщення 13,0 кв.м. за Дніпровською міською територіальною громадою та на підставі цього дане приміщення було відчужене до комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Суд зазначає, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржене рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, тобто між позивачем та відповідачем не існує публічно-правового спору.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Отже, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спір у даній справі не є публічно-правовим. Спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Велика Палата Верховного Суду в цій справі вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, спір у цій справі щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності на нежитлове приміщення № 6а, площею 13,0 кв.м., яке зареєстроване за Дніпровською міською територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради та визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.09.2020 номер запису про право власності/довірчої власності: 38307462, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2174791412101 та закриття розділ Державного реєстру прав об'єкта нерухомого майна 2174791412101 є цивільно-правовим, вирішення такого спору враховуючи суб'єктний склад сторін, здійснюється за правилами цивільного судочинства, в порядку передбаченому ЦПК України.
Таким чином, суд зазначає, що в даному випадку існує спір про право цивільне, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного права. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.
В силу п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
При цьому ч.6 ст.170 КАС України зобов'язує суд роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Суд роз'яснює позивачу, що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження в адміністративній справі №160/17995/24 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170, 241-243, 248, 256, 294, 297 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "міська активи" Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, про скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя О.В. Царікова