08 липня 2024 рокуСправа №160/11105/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Рівненській області №046150014064 від 18.01.2024 року у призначенні їй пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 12.01.2024 року про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області з 12.01.2024 року призначити, нарахувати та виплатити їй пільгову пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вона 12.01.2024 року звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області №046150014064 від 18.01.2024 року було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного стажу за вислугу років. Позивач не погоджується з відмовою пенсійного органу, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII. У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 р. №213-VIII. Таким чином, Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Проте, пенсійний орган протиправно розглянув заяву позивача без урахування п.“б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
На виконання вимог ухвали суду 20.05.2024 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 12.01.2024 року позивач звернулася до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Заява про призначення пенсії позивача була передана на розгляд до Головного управління ПФУ в Рівненській області. За результатами якого прийнято рішення № 046150014064 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи у позивача, а саме: 26 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 р. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років, управлінням розраховано стаж, що склав 37 років 4 місяці 9 днів. Стаж за вислугою років станом на 11.10.2017 р. становить 19 років 0 місяців 15 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До спеціального стажу роботи не зараховано період роботи з 21.07.1983 р. по 26.02.1993 р. на Криворізькому аптечному складі, оскільки п.2 зазначеного Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Аптечні склади зазначеним Переліком не передбачені. За таких обставин, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На виконання вимог ухвали суду 29.05.2024 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спір між сторонами, щодо призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 відсутній, оскільки Головним управлінням не реалізовано управлінську функцію суб'єкта владних повноважень та не прийнято жодного рішення. Так, 12.01.2024 р. позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У рішенні від 18.01.2024 р. №046150014064, прийнятому Головним управлінням ПФУ в Рівненській області, зазначено, що станом на дату звернення стаж позивача становить: 37 років 4 місяці 9 днів, спеціальний стаж за вислугу років - відсутній. Таким чином, у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж за вислугу років, а тому Головним управлінням ПФУ в Рівненській області було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років. Заяву про призначення пільгової пенсії за Списком № 2, позивач, до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області не подавав, відповідно і відмову у призначенні даного виду пенсії не отримував. Таким чином, відповідач-1 також просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
03.06.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій остання фактично підтримала вимоги викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача-2, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 18.01.2024 року Головним управлінням ПФУ в Рівненській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 12.01.2024 року, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення № 046150014064, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за вислугу років, через відсутність необхідного стажу за вислугу років.
Спірним рішенням встановлено, що на момент звернення позивачу виповнилось - 58 років 7 місяців 3 дні. Відповідно до поданих документів страховий стаж позивача становить 37 років 4 місяці 9 днів, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 р. становить 19 років 0 місяців 15 днів, до спеціального стажу роботи не зараховано період роботи з 21.07.1983 р. по 26.02.1993 р. на Криворізькому аптечному складі, оскільки п.2 зазначеного Переліку передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти, які працюють в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Аптечні склади зазначеним Переліком не передбачені.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Законом № 1058-IV передбачені такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Таким чином, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особа має звернутися до відповідно територіального підрозділу пенсійного органу із заявою про призначення такого виду пенсії та надати встановлений перелік документів.
Позивач у позовній заяві зазначає, що вона подавала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте вказані обставини спростовуються матеріалами справи, зокрема її заявою від 12.01.2024 р. про призначення пенсії за вислугу років.
З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що позивач зверталася із заявою до відповідачів про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та рішенням їй було відмовлено у призначенні такої пенсії.
Враховуючи те, що позивач подала заяву про призначення їй пенсії за вислугу років, відповідач-2 за принципом екстериторіальності надав оцінку саме наявності права у неї на призначення такого виду пенсії.
Питання щодо наявності у позивача права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах пенсійним органом не розглядалось, оскільки позивач із такою заявою не зверталася.
Суд звертає увагу, що пенсія за віком на пільгових умовах та пенсія за вислугу років є різними видами пенсій, які регулюються різними законами.
Так, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV за умови досягнення особою необхідного пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу та необхідного пільгового стажу.
Пенсії за вислугу років, в свою чергу, встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст.51 Закону №1788).
Суд зауважує, що позивач не позбавлена права на подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за наявності відповідного віку та стажу.
З огляду на встановлені обставини, спір між сторонами у контексті заявлених вимог відсутній.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, а також підтверджена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18.
Таким чином, оскільки позивач не зверталася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах та відповідно рішення з цього приводу жодним із відповідачів не приймалось, відсутні підстави для задоволення позовної заяви, оскільки за результатами розгляду справи не встановлено порушення пенсійним органом прав позивача, які є предметом цього спору.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Відповідно до ст. 139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені нею судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма