Справа №127/21659/24
Провадження №1-кп/127/634/24
09 липня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої розглядається клопотання, - ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_7 ,
представника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції ОСОБА_8 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про звільнення неповнолітнього ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 291 Кримінального кодексу України, у зв'язку з примиренням з потерпілою,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про звільнення неповнолітнього ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 291 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв'язку з примиренням з потерпілою.
Прокурор у судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Разом з тим, просив приєднати до матеріалів справи відомості щодо речових доказів, накладеного у кримінальному провадженні арешту, а також щодо вартості проведеної під час досудового розслідування кримінального провадження судової експертизи.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримала та просила його задовольнити. Повідомила суду, що вона дійсно примирилась з ОСОБА_5 та не має до останнього та його матері жодних претензій матеріального або морального характеру.
ОСОБА_5 , його захисник та законний представник - ОСОБА_6 - клопотання прокурора підтримали та просили його задовольнити. При цьому зазначили, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності їм зрозумілі.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, визначений параграфом 2 Глави 24 КПК.
Зокрема, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Зі змісту статті 46 КК випливає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі - ВСУ) у пункті 4 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі - Постанова від 23.12.2005) зазначив, що умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. У зазначеному пункті ВСУ також вказав, що примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у статті 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Частиною другою статті 286 КПК регламентовано, що встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. При цьому частиною третьою зазначеної статті визначено, що перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні встановлено, що прокурор отримав письмову згоду підозрюваного ОСОБА_5 щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з його примиренням з потерпілою. Крім того, як суд встановив суд, потерпіла ОСОБА_7 була ознайомлена з клопотанням прокурора та вважає за доцільне його задовольнити. Наслідки звільнення від кримінальної відповідальності зрозумілі як підозрюваному так і потерпілій. Саме тому суд вважає за доцільне розглянути клопотання прокурора по суті та надати відповідну правову оцінку доводам сторін кримінального провадження.
Згідно з клопотанням, 28.04.2024 приблизно о 13:15 год. неповнолітній ОСОБА_5 , керуючи власним технічно-справним електричним самокатом марки «Crosser» моделі Т4, який згідно пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) є немеханічним транспортним засобом та статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» є легким персональним електричним транспортним засобом, рухаючись по проїзній частині вулиці Бучми в місті Вінниці, в напрямку вулиці Омеля Грабця, в районі електроопори № 37, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому зліва-направо по ходу руху останнього переходила проїзну частину пішохід похилого віку ОСОБА_7 , з необережності, що виразилося кримінальною протиправною самовпевненістю, в порушення вимог пунктів 1.7, 4.16 (а), 18.1 ПДР, не надав їй переваги у русі та не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент об'єктивного виникнення небезпеки для руху, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити, у зв'язку з чим допустив наїзд на останню.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого субкапітального перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням, який належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
У заданій дорожній ситуації водій електросамоката «Crosser» моделі Т4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом екстреного гальмування, із зупинкою електросамоката «Crosser» моделі Т4 до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог пункту 18.1 ПДР. При цьому в діях неповнолітнього ОСОБА_5 убачається невідповідність вимогам пункту 18.1 ПДР, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з виникненням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.
За вищевикладених обставин неповнолітній ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів. 1.7, 4.16 (а), 18.1 ПДР, відповідно до яких:
пункт 1.7 - «Водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи.(згідно з визначенням ПДР малий не є водієм) Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;
пункт 4.16 (а) - «Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;
пункт 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Невідповідність дій неповнолітнього ОСОБА_5 вимогам пункту 18.1 ПДР знаходяться у причинному зв'язку з наслідками цієї ДТП.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за статтею 291 КК за ознаками порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило тяжкі наслідки. ОСОБА_5 та його законний представник проти такої кваліфікації дій не заперечували.
Частиною першою статті 288 КК регламентовано, що розгляд клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею. При цьому частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Отже в судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення вперше, після вчинення кримінального правопорушення щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а саме добровільно відшкодував завданий потерпілій збиток, у зв'язку з чим примирився з останньою. Потерпіла ОСОБА_7 претензій матеріального чи морального характеру до підозрюваного та його законного представника не має. При цьому проти звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених статтею 46 КК, ОСОБА_5 не заперечував.
З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави, які б унеможливлювали закриття кримінального провадження, визначені частиною восьмою статті 284 КПК, в судовому засіданні встановлені не були. Саме тому суд дійшов до переконання, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Разом з тим, згідно з наданою стороною обвинувачення копією ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2024 на речові докази у кримінальному провадженні накладено арешт, який згідно з приписами частини четвертої статті 174 КПК доцільно скасувати.
Відповідно до частини першої статті 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З наданих стороною обвинувачення доказів випливає, що сума витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні становить 1893,20 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, суд вважає за доцільне витрати на залучення експерта стягнути з його законного представника - ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 291 Кримінального кодексу України, на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною статтею 291 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.04.2024 за № 12024020010000651, - закрити.
Речові докази:
- електричний самокат марки «Crosser» моделі Т4, який поміщений до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику або іншому законному володільцю;
- DVD-диск з відеозаписом, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений на речові докази, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2024, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1893 (одну тисячу вісімсот дев'яносто три) гривні 20 (двадцять) копійок витрат на залучення експертів.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: