Справа № 127/22037/24
10 липня 2024 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення факту проживання та перебування дитини на утриманні батька, -
ОСОБА_3 звернувся в суд з заявою про встановлення факту проживання та перебування дитини на утриманні батька.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Зі змісту заяви випливає, що встановлення факту проживання та утримання дитини заявником, необхідно заявнику для можливості захисту прав та інтересів сина, так як він виховується один із батьків, тобто батьком. Однак, заявник не зазначає, як саме даний факт вплине на його захист прав та інтересів дитини, не вказує вимоги відповідного законодавства, які передбачають необхідність встановлення даного юридичного факту у судовому порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в рамках окремого провадження є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, заявник посилається на те, що мати дитини з 2021 року проживає окремо від родини та не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.
При цьому пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав.
Отже, сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
У постанові від 13.10.2022 у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
При цьому заявник не вказує в чому полягають перешкоди для виконання ним його батьківських обов'язків, тоді коли він є рідним батьком, і має всі права як батько та несе всі обов'язки як батько, і ніщо йому не може перешкоджати виконувати свої права і обов'язки по відношенню до дитини.
Посилання заявника на необхідність встановлення даного факту з метою захисту прав та інтересів дитини, не доведено та не надано доказів щодо порушення будь-яких прав дитини чи батька, та свідчило б про доцільність встановлення заявленого юридичного факту, не конкретизовано які саме права та інтереси дитини порушуються , з метою яких заявник просить встановити даний факт.
Таким чином, заявнику необхідно повідомити суд чи звертався він з позовними заявами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, про позбавлення батьківських прав (зважаючи на доводи вказані мотивувальній частині заяви) та при наявності судових рішень долучити їх до матеріалів заяви в якості доказів, в разі наявності судових рішень у таких справах надати суду належним чином завірені їх копії.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та триває в Україні дотепер.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, який був затверджений Верховною Радою України, оголошено загальну мобілізацію в Україні. Правовий режим загальної мобілізації продовжувався та триває в Україні до теперішнього часу.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України, вони, відповідно до покладених на них завдань, в т.ч. ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Оскільки на підставі можливого рішення суду у даній справі про встановлення юридичного факту, заявник буде мати підстави звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на обліку в якому він перебуває, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, тому рішення у справі може вплинути на обов'язки відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з оформлення такої відстрочки заявнику. Водночас, у заяві заявник не зазначає, в якому саме територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він перебуває на обліку та не вказує його як заінтересовану особу у заяві.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Вінницької міської ради про встановлення факту проживання та перебування дитини на утриманні батька - залишити без руху та надати заявникам п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків.
Роз'яснити заявнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: